Функції та принципи страхування

Функції страхування – зовнішній прояв суті страхування як економічної категорії. Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та безпеки, то, на нашу думку, воно виконує такі основні функції: ризикову; створення і використання страхових резервів (фондів); заощадження коштів; превентивну (попереджувальну); контрольну. Окремі автри виділяють ще інвестиційну функцію.

Ризикова – передача страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування.

Створення і використання страхових резервів – накопичення страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком.

Заощадження коштів – накопичення коштів страхувальника його внесками, частками певного значення, обумовлених у договорі страхування, і у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, повернення заощаджуваних коштів страхувальнику (особисте страхування) чи інше за умов страхування (майнові види). При правильному розрахунку тарифів страхування, достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні об’єми коштів, котрі направляються на інвестиційні програми вирішення соціальних програм суспільства.

Превентивна – фінансування засобів для запобігання страхової події, обумовленої договором страхування.

Контрольна – виражає властивість страхування до суто цільової використання коштів страхового фонду. Ця функція проявляється одночасне з попередніми в конкретних страхових відносинах. Відповідно до неї здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Інвестиційна – спрямована на поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.

Страхування як система економічних відносин ґрунтується на таких специфічних принципах:

Вільний вибір страхування і виду страхування (при добровільних видах страхування).

Страховий ризик –ймовірна подія або сукупність події, на випадок яких здійснюється страхування.

Страховий інтерес – пов'язаний із зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у збереженні об'єктів, у які вкладені гроші, життя та здоров'я при настанні різних несприятливих подій та нещасних випадків. Страховий інтерес повинен:

Максимальна сумлінність – висока довіра між сторонами.

Виплата відшкодування у розмірі реального збитку. Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальнику прибутку, тобтоматеріальний і фінансовий стан страхування після відшкодування збитків має бути таким самим як і до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік зниження рівня відшкодування на суму франшизи.

Франшиза – обумовлена договором страхування частка страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Визначається в грошовій формі або в відсотках до страхової суми.

Розрізняють два види франшизи:

1) умовна франшиза – страховик звільнюється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розмір франшизи, і збиток підлягає відшкодування повністю, якщо його розмір перевищує франшизу;

2) безумовна франшиза – відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Суброгація – передача страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Контрибуція – право страховика звертатися до інших страховиків, які за переданими полісами несуть відповідальність перед одним конкретним страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.

Співстрахування і перестрахування – дії страховиків по перерозподілу відповідальності за взятий на страхування ризик, коли прийнятий ризик значною мірою перевищує їх фінансову спроможність і надійність по виконанню своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових компаній за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України "Про страхування" передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.