Необхідність страхового захисту та його форми

1.3 Функції та принципи страхування

1.4 Роль та значення страхування в системі економічних відносин

Основні поняття і терміни: страховий захист, страхові фонди, страхування, державні страхові резерви, фонди самострахування, майновий інтерес, замкнута розкладка збитку, превентивні заходи, відшкодування збитку, страховий ризик, страховий інтерес, максимальна сумлінність, суброгація, контрибуція, франшиза, страхове забезпечення.

Література: [1], [5], [6], [8], [13], [14], [18]

Таким чином, страхування виникло та розвивалося з ідеї спільної розкладки збитків, маючи за кінцеву мету задоволення потреб суспільства в захисті від різних випадковостей – ризиків. У ньому реалізовувались певні економічні та соціальні відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків, складають зміст категорії страхового захисту.

Початковий зміст цієї категорії пов'язують зі словом "страх". Людина відчуває страх перед втратою всіх набутих цінностей або життя і здоров'я, а звідси і її прагнення захистити себе, своє майно від цього.

Своєю чергою, категорію страхового захисту поділяють на дві самостійні категорії:

1) категорію страхового захисту майнових благ, де об'єктом страхування виступають усі матеріальні блага, що мають вартість;

2) категорію страхового захисту населення (фізичних осіб), де об'єктом страхування стає життя і здоров'я, тобто те, що не має вартості.

Категорія страхового захисту має певні специфічні ознаки, які зумовлені такими чинниками:

· випадковим характером настання страхових подій;

· надзвичайністю і незвичним характером нанесення шкоди;

· вираженням збитку чи шкоди в натуральній чи грошовій формах;

· необхідністю подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків.

При цьому постає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає у тому, що збитки можуть покриватися за рахунок власних фінансових ресурсів самого суб'єкта (юридичної чи фізично) особи). Однак, це спричиняє їх відволікання від основного призначення – забезпечення життєдіяльності й безперервності виробництва. Наслідки такого відволікання залежать від обсягів збитків і призводять до скорочення обсягів виробництва та масштабів життєдіяльності або до припинення діяльності взагалі. Такий варіант – дуже ризикований. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків, – страхових фондів, які виступають матеріальним утіленням систему страхового захисту, для створення якого спрямовується частина ВВП.

Страховий фонд суспільства створюється у формі резерву матеріальних і грошових засобів для покриття збитків, спричинених несприятливими чи ризиковими подіями. Він є невід'ємною частиною, складовим елементом будь якого суспільства. Тому розмір і структура фонду, що використовується з метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежить від багатьом чинників, серед яких виділяють:

· теоретико-методологічні концепції формування фонду;

· стан розвитку економіки;

· співвідношення між формами власності;

· методи залучення коштів для реалізації соціальних програм;

· традиції населення, міжнародні відносини тощо.

При цьому чим більший потенціал суспільства, тим більшим має буті страховий фонд.

Нині суспільна практика, залежно від суб'єктів власності (ними виступають: держава, окремі суб'єкти господарювання та страховик) на ресурси страхового фонду, виробила три основні організаційні форми його існуванні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Складові існування страхового фонду