Рудоносні провінції, що приурочені до внутрішніх прогинів (інтрагеосинкліналей) у межах геосинкліналей

Мають наступні риси відмінності:

а) відносно стабільне занурення, що відбувалося протягом тривалого часу. У зв’язку з цим для них характерні значні потужності осадових товщ, які представлені переважно флішевими та сланцевими товщами, а також широко розвинуті вулканогенні породи підводних вивержень основного та середнього складу. У ряді випадків утворюються карбонатні породи.

б) розвиток лінійчатих складчастих споруд геосинклінального типу, що супроводжуються повздовжніми насувами, які мають лускату будову.

в) у деяких випадках розвитком вздовж ослаблених зон поясів інтрузивних масивів основного та ультраосновного складу.

Однак головне значення у інтрагеосинкліналях набувають більш пізні крупні інтрузивні масиви кислого та середнього складу, що вкоренилися синхронно з формуванням складчастих споруд та витягнуті згідно з загальним простяганням складок. Для інтрагеосинкліналей не характерні прояви малих інтрузивів. Але породи дайкових фацій кислого та середнього складу, які є дериватами гранітоїдів відмічаються досить часто. Дайки лампрофірів або відсутні, або проявлені на локальних ділянках, не утворюючи витягнутих поясів.

Прикладами рудоносних площ, що співпадають з інтрагеосинкліналями, є рудоносні зони серединної частини Алайсько-Туркестанського хребту, серединна зона Східного Забайкалля та ін.