Співвідношення регіональних та локальних тектонічних елементів, що впливають на розташування рудних полів та родовищ

Рудне поле представляє собою ділянку земної кори, на якій розташовується ряд просторово зближених одновікових або близьких на часом утворення та генетично споріднених родовищ, які розділені невеликими безрудними блоками гірських порід. Зазвичай родовище – це частина рудного поля. Але у багатьох випадках рудні поля у той часмий час є і родовищами, тобто поняття рудне поле та родовище зливаються.

Структура ендогенного рудного поля або родовища – це їх будова, що обумовлена сукупністю складових частин, послідовністю їх утворення та просторовим співвідношенням у зв’язку з геологічною будовою рудної площі. Складовими частинами структури є:

- тектонічні порушення (складки та розриви);

- склад та фізико-механічні властивості вміщаючих порід;

- рудні тіла, розвинуті у них рудні стовпи та збагачені ділянки;

- зональне розповсюдження мінеральних асоціацій у всьому рудному полі, родовищі та у самих рудних тілах.

Аналіз матеріалів з низки рудоносних районів та провінцій вказує на те, що тектонічні елементи, які простежуються у рудних полях, зазвичай не проявляються автономно, а знаходяться у тісному зв’язку з регіональними тектонічними елементами, що розвиваються у межах структурно-формаційних зон. Самі ж структурно-формаційні зони розділені між собою крупними розломами, що мають тривалу історію розвитку та впливали на осадконагромадження, ефузивну та інтрузивну діяльність. Саме ці розривні порушення або антиклінальні споруди та крупні регіональні розриви, що проявлені всередині структурно-формаційних зон, і впливають на просторове розташування рудних полів. Формування тектонічних елементів, що простежуються у межах рудних полів та родовищ та впливаючих на локалізацію зруденінь, зазвичай знаходяться у тісному зв’язку з крупними розривними порушеннями та складчастими формами. Характерним є те, що рудні поля розташовуються строго закономірно у визначених інтервалах регіональних структурних елементів і перш за все у ділянках їх різкого змінення напрямку простирання чи сполучення або перетину з розривами іншого напрямку. Саме у цих ділянках має місце максимальне розрядження напружень, яке приводить до різних тектонічних деформацій. Вони виражені у підновленні або виникненні різного роду розривних порушень, що орієнтовані згідно з нашаруванням або їого січуть. У цілому на цих ділянках різко підвищується загальна пустотність, що сприяє проникненню магматичних розплавів та подальшому їх застиганню у вигляді інтрузивних, екструзивних та ефузивних утворень. Наступні прояви тектонічних деформацій приводять до проникнення рудоносних флюїдів та розчинів, які переміщуються у зону рудовідкладення за тими ж каналами, що і магматичні розплави.

В межах рудоносних структурно-формаційних зон зазвичай виникають не одне, а ціла низка рудних полів. Декілька таких зон створюють рудну провінцію, кожна з них по окремості може представляти собою рудний пояс, а група наближених рудних полів та родовищ може розглядатися у вигляді рудного району.