Рудоносні провінції, що приурочені до інтрагеоактикліналей

Характеризуються наступними головними рисами:

а) проявом відносно стійкого підняття протягом тривалої історії розвитку. Для них характерні знижені потужності розрізів осадових утворень порівняно з інтрагеосинклінальними областями, що до них прилягають, а також часті перериви та кутові неузгодження між різновіковими товщами порід. В цих провінціях поряд з осадовими (перешарування карбонатних та теригенних осадків) породами широко розвинуті ефузивні товщі кислого та середнього складу.

б) широким проявом розривних порушень, що розвиваються протягом тривалого періоду та обумовлюють загальну брилову будову площі. Ці розривні порушення слугують каналами для тріщин них виливань лав, для формування вулканів центрального типу, а також для вкорінення більш пізніх дайок та малих інтрузій. Ці ж розривні порушення контролюють розташування зруденінь ендогенних родовищ.

в) багатократним проявом інтрузивної діяльності. Ранні комплекси інтрузивних порід зазвичай представлені крупними тілами гранітоїдів, переважно гранодіоритів та гранітів. Пізні інтрузивні комплекси проявляються у вигляді невеликих штоків, дайкоподібних та більш складних за формою тіл різного складу, при різкому переважанні кислих та сублужних порід. Характерним є також наявність дайок лампрофірів.

Типовими прикладами рудоносних провінцій, що приурочені до інтрагеоантикліналей є: Кураміно-Чаткальська зона Південно-Західного Тянь-Шаню, області Північного Кавказу, Каджаран-Мисханська зона Малого Кавказу, область Рудногірського підняття (Німеччіна, Чехія) та ін.