Рудні пояси та рудоносні зони у різних провінціях

Як уже відмічалося, у окремо взятій рудоносній провінції або у провінціях, що знаходяться поряд розвинуті родовища різних металів. При цьому часто родовища одного металу розташовуються в межах витягнутих поясів або зон, які простежуються за простяганням до 400-500 км та більше. Такий поясний розподіл родовищ особливо характерний для рудоносних провінцій у межах складчастих областей. Тут зазвичай розвинуті рудні пояси, що несуть сурьмяно-ртутні, поліметалічні, золоторудні, олово-вольфрамові, молібденові, золото-молібденові та інші родовища. У деяких провінціях, крім того, виявлені рудні пояси, що включають родовища урану та флюориту. У окремих випадках поліметалічні руні пояси розділяються на два паралельних, що несуть роздільно свинцево-цинкове та мідне зруденіння. Нерідко у складчастих областях маються також рудні пояси, що включають магматичні родовища хрому, платини, титану, ванадію та інших металів, що пов’язані з основним та ультра основними породами. Ширина поясів не постійна та коливається від перших кілометрів до 80-100 км. Загальною особливістю всіх рудоносних поясів та рудоносних зон є те, що вони простежуються у областях, що відрізняються за своєю геологічною будовою та історією геологічного розвитку. Вони у більшості випадків представлені самостійними тектонічними блоками, які нерідко відповідають окремим структурно-формаційним зонам. Перш ніж перейти до загальної характеристики особливостей геологічної будови типових рудних поясів, наведено деякі приклади.

Розташування зруденіння різних металів в межах окремих поясів найбільш чітко проявлене у Східному Забайкаллі (Росія). С.С.Смірнов (1944) виділив у цій провінції три рудних пояси, які витягнуті у північно-схіному напрямку, у відповідності з простяганням головних розривних порушень. Східний з них, що отримав назву поліметалічного, протягується на декілька сотень кілометрів вздовж річки Аргуні. Західніше поліметалічного поясу знаходиться рідкометальний пояс, що також протягується на декілька сотень кілометрів і витягнутий паралельно першому. Наступний рудний пояс, що примикає до рідкометального з північного заходу отримав назву золото-молібденового (рис. 56). Третій пояс має точно таку ж протяжність, що і перші два, але він значно вужчий і тому за будовою наближається до рудоносних зон.

Рис. 56. Рудні пояси Східного Забайкалля (схема): золото-молібденовий (Au-Mo), олово-вольфрамовий (Sn-W), Приаргунський поліметалевий (Pb-Zn) та флюоритовий (CaF₂).

С.С.Смірнов підкреслював, що в межах кожного з цих рудних поясів розвинуті мінеральні асоціації, що характерні для всіх поясів, але промислове значення у кожному з них мають лише окремі групи металів. Ці висновки були підтверджені подальшими дослідженнями. Було встановлено, що Балейське золоторудне родовище сформувалося у шаруватих товщах мезозойського прогину, який знаходиться у центрі рідко метального поясу. На границі рідко метального та поліметалічного поясів простежується зона розвитку молібденових родовищ, а з півдня до поліметалічного поясу примикає флюоритовий рудний пояс. Крім того флюоритове зруденіння розвилося місцями всередині як поліметалічного, так і рідкометального рудних поясів.

Дослідженнями було встановлене, що загальна площа Забайкальської рудоносної провінції виявилася значно більшою, ніж передбачалося. У північній його частині виявлені нові рудні пояси. Приблизно на відстані 100 км північніше золото-молібденового поясу був знайдений новий молібденовий рудний пояс також витягнутий у північно-східному напрямку. Дальше на північ знайдений ще один новий поліметалевий пояс.

С.С.Смірнов показав, що кожний з виділених ним рудних поясів відрізняється геологічною будовою та історією геологічного розвитку. Відмінний у них і характер пізньомезозойського магматизму, але за віком прояву він є синхронним.

Другим прикладом поясового розвитку зруденіння є Східно-Казахстанська рудоносна провінція.

Згідно з дослідженнями І.Ф.Григорєва, В.П.Нехорошева та інших геологів, намічається чотири рудних поясу, що витягнуті у північно-західному напрямку. Найбільш північний з них, охоплює передгір’я Гірського Алтаю та несе вольфрамове та молібденове зруденіння. З півдня до нього примикає поліметалічний пояс Рудного Алтаю, що має ширину 60-80 км та з півдня та півночі обмежений зонами зминання (рис. 57). З півдня від поліметалічного поясу та паралельно до нього протягується рідкометальний Калба-Наримський пояс, в межах якого розвинуті високотемпературні гідротермальні олов’яні та вольфрамові зруденіння. У цьому ж рудному поясі, особливо у його центральній частині, широко розвинуті рідкометальні пегматити. З півдня цей пояс обрамляється Калдибінським золоторудним поясом, який характеризується розвитком середньотемпературних золоторудних родовищ золото-кварцевої формації.

Рис. 57. Рудні пояси Східно-Казахстанської провінції (схема): золоторудний (Au), олов’яно-вольфрамовий (Sn-W), поліметалічний (Pb-Zn) та вольфрам-молібденовий (W-Mo).

Площі, вздовж яких витягуються рудні пояси, відрізняються геологічною будовою та історією геологічного розвитку. За геофізичними даними поліметалічний пояс Рудного Алтаю та Калба-Нарімський рідкометальний пояс відрізняються також і глибинною будовою. У поліметалічному поясі базальтовий шар знаходиться ближче до сучасної поверхні. У рідкометальному поясі значно більш потужним виявився гранітний шар.

Гідротермальні родовища, що проявилися у всіх рудних поясах, сформувалися у пізньогерцинський час і всі вони послідовно виникли протягом пермського часу.

Прикладом зонального розповсюдження ендогенного зруденіння є також рудоносна провінція Алайсько-Туркестанського та Зеровшанського хребтів Середньої Азії.

Згідно з дослідженнями (Д.І.Щербаков, А.В.Корольов та ін.) у цих районах відмічається сім рудних поясів, що протягуються у широтному напрямку та розташовуються симетрично до осі Алайсько-Туркестанського хребту. Найбільш північний – поліметалічний пояс, протягується по північному борту Ферганської долини. В межах нього розвинуті як галеніт-сфалеритові родовища та рудопрояви, так і рудопрояви суфосолей свинцю з високим вмістом ртуті. З півдню до поліметалічного поясу примикає сурм’яно-ртутний рудний пояс, що витягнутий вздовж передгір’їв Алайського та Туркестанського хребтів на значну відстань. Наступним рудним поясом, що розташований південніше і також витягнутим у широтному напрямку, є пояс розвитку миш’якових (арсенопіритових), вольфрамітових та частково кобальтових родовищ та рудопроявів. Вздовж осьової частини Алайсько-Туркестанського хребту витягується пояс гранітних пегматитів. На південь від нього, на південному схилі Алайсько-Туркестанського хребту, простежується пояс олов’яно-миш’якових родовищ рудопроявів, до яких з півдня примикає ртутно-сурм’яний Джижикрутський пояс. Дослідження показують, що вздовж зони глибинного розлому, до якого приурочені сурм’яні та ртутні родовища, відслонюються витягнуті інтрузивні масиви гранітоїдів, з якими просторово асоціюють олов’яні, вольфрамові, свинцеві, срібні та інші родовища. Південніше простежується пояс, в якому знаходяться свинцево-цинкові рудопрояви. Всі ендогенні родовища, що розвинуті в межах рудних поясів, сформувалися у після герцинський час. Виключенням є самий південний свинцево-цинковий пояс, вік рудопроявів якого верхньомезозойський, а також флюоритові родовища поліметалічного поясу, які сформувалися у альпійський час.

Так само як і у розглянутих вище провінціях, у рудній провінції Тянь-Шаню площі, вздовж яких витягуються кожен поясів, відрізняються за геологічною будовою та історією свого геологічного розвитку.

Рудні пояси чітко простежуються в межах Головного Кавказського хребту, у Закавказзі, на Уралі та у інших рудоносних провінціях. Але маються і такі провінції (особливо це стосується активізованих щитів та платформ), у яких витягнуті рудні пояси не проявлені, а зруденіння розповсюджується в межах площ, що мають невірні, або ізометричні обриси.