Геологічне значення відкладів внутрішніх морів

Відклади внутрішніх морів з аномальною солоністю мали значне поширення в геологічному минулому. Особливо зростала їх роль в епохи, коли на обширних територіях платформ і геосинкліналей починались регіональні підняття. У цей час моря втрачали зв’язок з океаном і перетворювались у напівзамкнуті або зовсім замкнуті басейни.

У залежності від клімату та інших фізико-географічних умов, зокрема від кількості впадаючих рік, ці басейни або зовсім опріснювались і перетворювались у водойми типу сучасного Чорного моря, Каспійського і ін., або засолонялись і перетворювались у моря, яким ми не маємо аналогів на сучасній поверхні Землі.

Опрісненим внутрішнім морем у палеогені був басейн, який займає тепер Ферганський западина. В інші епохи море було солоним і в ньому навіть відкладався гіпс.

Опрісненим було морем, яке дало осадки майкопської світи на Північному Кавказі і Криму. І ще одним прикладом викопного опріснення моря є кімерійський басейн, у береговій зоні якого утворились залізні руди Керченського півострова.

Корисні копалини. У відкладах внутрішніх морів:

Продукти механічної дефернціації у вигляді розсипів. Піски і галечники як будівельні матеріали.

Рудні родовища заліза і марганцю на побережжях та мілководних областях.

Відклади солоних морів (доломіти, калійні, кам’яна та магнієві солі.