Рекреаційний напрям рекультивації.

Важливим напрямом відновлення земель, порушених промисловістю, є їх рекреаційна рекультивація. У приміських зонах, у зв’язку з малим відсотком площі зелених насаджень міста, порушені землі відводяться під проектування лісопарків, в склад структури яких входять не тільки деревно-чагарникові види, а й організація зелених територій у вигляді газонів та клумб квітів.

Санітарно-гігієнічна і культурно-естетична функція зелених насаджень полягає у створенні оптимальних для людини умов навколишнього середовища. Це насамперед і створення найбільш сприятливих умов мікроклімату за рахунок зниження температури у літній період, і підвищення вологості повітря, і зменшення швидкості вітру, і поглинання шумових хвиль, і очищення атмосфери від промислових забруднень.

Створення паркових зон на техногенних ландшафтах ще зовсім новий напрям досліджень, в якому враховується не тільки кількісний показник (площа зелених територій в місті на одну людину), але і найбільш раціональний та естетичний спосіб розміщення зелених насаджень. Основою створення лісопаркових і паркових комплексів на порушених територіях повинен бути біоекологічний метод, який враховує екологію рослин в умовах техногенного середовища та взаємозв'язок створюваних елементів зелених територій між собою.

Формування лісопаркового і паркового ландшафту залежить від ґрунтових умов, підбору асортименту рослинності та якості посадкового матеріалу. Як і в лісогосподарській рекультивації, так і в рекреаційній, підвищення продуктивності ґрунту здійснюють шляхом внесення необхідної кількості мінеральних та органічних добрив. Підбір асортименту рослинності проводять за зональним географічним принципом з врахуванням біоекологічних характеристик пропонованих видів. Необхідними вимогами до рослинності паркових зон на рекультивованих територіях є невисока вибагливість до ґрунтових умов, швидкий ріст на початковій стадії розвитку та їх естетично привабливий вигляд.

Використання порушених територій в рекреаційних цілях можливе при умові внесення даних робіт в генеральний план розвитку міста. Роботи такого плану повинні проводитися за чітко продуманими та обґрунтованим спеціальними проектами створення комплексних зелених зон.

2. Водогосподарська рекультивація

Розповсюдженим напрямком рекультивації ландшафтів, порушених відкритими гірничими розробками, є створення на місці відпрацьованих кар'єрів водоймищ різного призначення. Цільове використання даних територій може бути наступним:

створення зон відпочинку, включаючи купання, любительську ловлю риби, катання на човнах, влаштування місць туристичних привалів;

влаштування ландшафтних та природно-охоронних водойм з метою підтримання екологічної рівноваги;

створення водойм для промислових, комунально-побутових і господарських потреб;

влаштування водойм для потреб рибного господарства — риборозведення, промислова ловля риби;

— створення лікувальних та оздоровчих водних об'єктів.
Затоплення кар'єрів та створення на їх місці біологічно стійких штучних водойм можливе при значній глибині виїмки (понад 10м), великій поверхні дзеркала води та відсутності притоку токсичних речовина зовні.

Створення стійкої берегової рослинності водойми є необхідною умовою водогосподарського напряму рекультивації. Вона сприяє природному захисту берега і схилів озера від порушень, підтриманню чистоти води та створює естетично привабливий пейзаж водойми.

На штучно створених водоймах необхідно формувати чотири пояси рослинності:

підводний пояс;

пояс коливального рівня води;

прибережний пояс, що знаходиться під впливом поверхневих ґрунтових вод;

— береговий пояс, що віддалений від поверхневих ґрунтових вод.
Садіння дерев та чагарників здійснюється на деякій відстані від краю

водойми, що дозволяє рослинності не відчувати впливу коливання рівня води і ударів хвиль та надлишку поверхневих ґрунтових вод.

Включення робіт із підготовки кар'єрів для водосховищ і використання їх в рекреаційних цілях в технологічний цикл підприємства, дозволяє зменшити затрати на ліквідацію порушень та добитися кращого ландшафтно-архітектурного оформлення території.

Яскравим прикладом рекультивації сірчаних кар'єрів на Львівщині є створення на їх місці Яворівського, Роздільського та Подорожненського озера. Площа дзеркала води найбільшого Яворівського озера складатиме 9кв.км з об'ємом до рівня затоплення 195 млн. м³. У львівській області нема і не буде водоймищ з таким потужним рекреаційним потенціалом, як Яворівське озеро. Якщо створити безпечні для купання умови, число відпочиваючих у літню спеку може перевищити 50 тисяч. На місці Роздільського сірчаного кар'єру планується створити три озера — Чисте, Середнє і Глибоке. Поряд з озера ми передбачено формування привабливого та естетично-цінного природно-техногенного ландшафту.

3. Санітарно-гігієнічний та будівельний напрями рекультивації

При рекультивації ландшафтів, порушених промисловою діяльністю, нерідко на перший план виступають завдання санітарно-гігієнічного значення -запобігання забрудненню навколишнього середовища, запобігання водній чи вітровій ерозії тощо. Ці завдання можуть ставати першочерговими на порушених територіях будь-якого типу, а їх виконання може поєднуватися з різними напрямами рекультивації та цільовим використанням території.

Найбільш небезпечними джерелами забруднення середовища є попелозвалища електростанцій, відстійники і шламові поля збагачувальних фабрик і металургійних підприємств. У більшості випадків відходи даних підприємств токсичні для розвитку рослинності. Тому консервація і озеленення даних відвалів — необхідний і складний напрям рекультивації порушених земель.

Самозаростання відвалів проходить дуже повільно, оскільки їх поверхня характеризується малим вмістом поживних речовин, безструктурністю, нестійким водним режимом. Поліпшення умов росту рослинності можливе за рахунок нанесення невеликого шару родючих ґрунтів та внесення мінеральних і органічних добрив.

Закріплення територій, з метою запобігання вітровій і водній ерозії, проводять посівом травосуміші із люцерни, райграсу, конюшини та садінням деревних і чагарникових рослин. Для озеленення рекомендується використовувати стійкі до шкідників і хвороб з добре розвиненою кореневою системою види рослин — різні види верби і тополі, акація біла і жовта, вільха, обліпиха.

Будівельний напрям рекультивації застосовується при необхідності підготовки території для промислового чи житлового будівництва. Основними видами робіт даного напряму є формування рельєфу території, планування деформованих поверхонь, вирівнювання схилів і, основне, — ліквідація наслідків просідання поверхні. При плануванні даного напряму в проекті рекультивації також повинні передбачатися роботи із створення «зелених» територій — внутрішньо квартальних скверів, біогруп деревно-чагарникової рослинності, газонів, клумб квітів, рядових посадок дерев.