Виникнення, розвиток і сучасний стан рекультивації.

ЛЕКЦІЯ 1

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ – ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ

План

1. Поняття рекультивація.

2. Виникнення, розвиток і сучасний стан рекультивації.

3. Предмет, об’єкти та завдання рекультивації.

Вступ

Україна досить багата на корисні копалини. На її території розвідано близько 3 тисяч родовищ, більш ніж 80 видів корисних копалин, з яких 400 розробляється відкритим або підземним способом, що спричиняє порушення територій. Загальна площа яких становить 265 тис. га. Щороку під розробку корисних копалин виділяється 7–8 тис. га земель. Тому виникає необхідність відновлення порушених територій і повернення їх до стану придатного для подальшого використання у народному господарстві. Чим і займається рекультивація.

Термін «рекультивація».

Рекультивація земель — порівняно новий науково-технічний напрям в теоретичному і практичному плані.

Рекультиваціявід лат. rе - відновлення або повторність дії чи явища і cultus - обробіток, введення, розведення, дослівно введення у використання, повторне використання (Л.В. Моторина, 1975).

Рекульти­вація - це сукупність людської діяльності, спрямованої на відновлен­ня культурного ландшафту. У російській літературі термін рекультивація вперше зустрічається у праці І.В. Лазаревої в 1962 році. Запозичуючи цей термін у зарубіжних авторів, вона розглядає рекультивацію земель, як "спеціальний захід з підготовки ґрунту для сільськогоспо­дарського або рільничого використання."

Рекультиваціяце відновлення порушених промисловістю земельних ділянок з метою використання їх в інших галузях народного господарства. У результаті рекультиваційних робіт можуть створюватись землі, придатні для сільського і лісового господарства, цивільного і промислового будівництва, організації зон відпочинку та ін.

Рекультивацію не можна розуміти лише як дію, суто спрямовану на відновлення ґрунтового фонду, а треба розглядати у більш широкому розумінні, зокрема як процес поліпшення ландшафту, який включає відновлення всіх його абіотичних і біотичних компонентів, порушених промисловими гірничими роботами. Розглядаючи рекультивацію як комплекс заходів, спрямованих на створення нового ландшафту, цей процес він називає ще "ренатуралізацією".

Державний стандарт "Охорона природи. Рекультивація земель. Терміни і визначення" трактує рекультивацію як комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності та народногос­подарської цінності земель, а також поліпшення умов навколиш­нього середовища.

Таким чином, рекультивація земель - це здійснення різноманітних робіт, метою яких є не тільки часткове перетворення природних територіальних комплексів, порушених промисловістю, але й створення на їх місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього природного середовища.

Або

Рекультивація земель – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення порушених в наслідок господарської діяльності людини земель, в стан придатний для подальшого використання їх у народному господарстві.

Виникнення, розвиток і сучасний стан рекультивації.

Початки природно-відновлюваних ідей виникли одночасно із зародженням землеробства. Люди постійно переробляли, оптимізували навколишнє середовище, що їх оточує, створювали нові штучні ландшафти на безплідних землях і позбавлених життя гірських просторах, відновлювали порушені землі, звалища, відвали пустих порід тощо.

Окремі види робіт із створення штучних ландшафтів і їх головних компонентів — ґрунтів, рослинного і тваринного світу — проводились в глибокій давнині. Про це збереглися лише лаконічні спогади та легенди. Так, одне із широко відомих семи чудес Давнього світу — легендарні «висячі» сади Семіраміди, які зроблені, за переказами та легендами, на штучних терасах з перенесеним трансплантованим ґрунтом, на якому були посаджені різні декоративні та плодові дерева, є яскравим прикладом оптимального культурного техногенного ландшафту, який був створений людиною.

Рекультивація, як напрям відновлення порушених гірничими роботами ландшафтів, виник у кінці XVIII століття. Значні, широкомасштабні рекультиваційні роботи почались вестися із середини XX століття в промислово розвинутих країнах.

Однією з найстаріших гірничопромислових провінцій світу є Англія. Широке застосування в країні відкритих способів розробки родовищ корисних копалин призвело до відчуження значних площ сільськогосподарських угідь.

Щорічно в США відкритими розробками корисних копалин порушується понад 60 тис. га земель.

Для здійснення контролю та прискорення робіт із рекультивації порушених територій в США, починаючи з 1939 року видається цілий ряд законів, котрі зобов'язують розробників корисних копалин відновлювати порушені землі та передавати їх в господарське використання.

У Франції в 1979 та 1980 роках прийняті декрети, якими передбачено обов'язковість проведення рекультиваційних заходів підприємствами, що порушують ґрунтовий покрив. Це дозволило значно зменшити площі порушених територій на нових розробках покладів корисних копалин.

Перші рекультиваційні роботи в Росії були проведені у 1912 році на території теперішньої Володимирській області. На порушених ділянках закинутих торфорозробок були проведені дослідження із їх окультурення і вирощування сільськогосподарських рослин.

На даний час, значні роботи з рекультивації проводяться на Уралі, Кузбасі, Приморському краї, Підмосковному та Кузнецькому вугільних басейнах. Проте слід сказати, що, в порівнянні із загальною площею земель, порушених гірничими роботами, їх відновлення та подальше використання є досить незначне.

В Україні перші наукові дослідження із рекультивації земель, порушених вугільною промисловістю, проведені інститутом лісівництва АН України в 1948 році. 28 серпня 1964 року Рада Міністрів України Постановою "Про заходи із впорядкування використання і рекультивації земель відведених підприємствам, будовам і геологорозвідувальним організаціям" зобов'язала промислові підприємства і організації, яким відводиться земля для добування корисних копалин, проводити всі необхідні роботи із відновлення вироблених площ та приведенням їх до стану придатного для господарського використання.

На даний час в Україні нагромаджений значний досвід біологічної рекультивації земель, які вивільняються після промислових розробок. Шляхи їх рекультивації на різних об'єктах досить різноманітні.

Значні роботи з рекультивації порушених територій ведуться на територіях Червоноградського та Нововолинського гірничих районів, Криворізькому і Керченському залізорудних басейнах, Нікопольському марганцеворудному та Дніпровському і Донецькому вугільних басейнах. Як і в інших країнах Європи, в Україні перевага віддається сільськогосподарському та лісогосподарському напряму рекультивації.

Значний досвід досліджень та практичних заходів із рекультивації земель, що вивільняються після розробок корисних копалин, призводить до удосконалення виробничих процесів відновлення земель та зменшення вартості рекультиваційних робіт. Проте, питанням вирощування продуктивних сільськогосподарських і лісових культур та створення естетично цінних природних ландшафтів на рекультивованих землях необхідно і надалі приділяти усесторонню увагу, особливо в регіонах інтенсивного ведення розробок покладів корисних копалин, районах значного порушення ґрунтового та рослинного покриву.

3. Предмет, об’єкти та завдання рекультивації.

Об'єктами рекультивації є сильно змінені, порушені умови місцезростання. Даними об'єктами, насамперед, є: кар'єри з видобутку рудних і нерудних корисних копалин, породні відвали кар'єрів і шахт, вироблені торфові поля, відвали відходів електростанцій, збагачувальних фабрик, металургійних і інших підприємств, звалища, пустирі, ділянки з порушеним рельєфом і ґрунтовим покривом вздовж трас каналів, доріг, трубопроводів.

Предметом вивчення дисципліни є:

3.1. теоретичні засади у галузі відновлення продуктивності, естетичної та господарської цінності порушених природних ландшафтів;

3.2. практичні заходи щодо розробки проектів із рекультивації порушених земель;

3.3. оцінка ефективності проведення рекультиваційних заходів.

Як народногосподарська проблема, рекультивація земель передбачає вирішення таких завдання:

3.4. відновлення природних ресурсів, порушених в результаті діяльності людини;

3.5. охорону та відтворення природних ресурсів, в тому числі, земельних;

3.6. створення нових природно-техногенних ландшафтів, що є естетично цінними, оздоровлюють середовище та характеризуються продуктивними біогеоценозами.

Головна мета рекультивації— повернення використаної землі в народногосподарське використання, попередження негативних наслідків зміни природно-територіальних комплексів, створення на місці порушень ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього середовища.