Виникнення і розвиток української державності.

Україна пройшла довгий і тернистий шлях до своєї незалежності. Без глибокого осмислення минулого, яким би складним і суперечливим воно не було, неможливо створити нову державу, серцевиною якої має стати право.

Можна виділити такі етапи розвитку української держави.

Період давньоруської державності й права (VI — середина XIVст.). Основний зміст цього періоду пов'язаний із виникненням, розвитком, занепадом поступовим розпадом Київської Русі. Саме в цей період виникла давньоруська правова система, основою якої стала видатна пам'ятка українського права - Руська правда. Правові та державницькі традиції Київської Русі успадкувала Галицько-Волинська держава. Литовська-руська форма української державності й права (друга половина XIV- середина XVI ст.). Із загарбанням руських земель Великим князівством Литовським їх державно-правова організація значною мірою була ним успадкована. Відбувся подальший розвиток українського права, видатними пам’ятниками якого, а також литовського й білоруського права, є Литовські статути.

Подальша колонізація українських земель, об'єднання Великого князівства Литовського з Польським королівством призвели до втрати після Люблінської унії1569- . литовсько-руської форми української державності. Центром боротьби за волю українського народу стає Запорозька Січ - військово-демократична форма української державності (XVI — середина XVII ст.) Її правова система була заснована на нормах звичаєвого козацького права.

Наступний етап розвитку української державності започаткувала перемога українського народу в Національно-визвольній війні 1648—1654 pp. Її результатом стало виникнення української козацької держави — Гетьманщини — та формування правової системи цієї держави (середина XVII — друга половина XVIII ст.)- Входження за Березневими статтями 1654 р. до складу Росії прирікало Україну на поступове обмеження та ліквідацію її автономії. До основних джерел права цього періоду слід віднести гетьманські статті — конституції Гетьманської держави. Проте царський уряд дедалі більше обмежував дію гетьманського законодавства. Не набула законодавчого оформлення й спроба кодифікації українського права («Права, за якими судиться малоросійський народ»).

Правове становище українських земель у XVIII—XX ст. було обумовлене їхнім перебуванням у складі Австрійської (пізніше — Австро-Угорської) та Російської імперій. На українські землі поширювалося законодавство цих держав.

Період 1917— 1920pp. пов'язаний із воєнно-політичною боротьбою українського народу за відновлення незалежної Української держави. 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка (УНР), 13 листопада 1918 p. у Львові було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки. У цей період відбувся процес творення українського національного законодавства — Універсали Центральної Ради (1917—1918 pp.), Конституція УНР (1918 p.).

Поразка у Визвольних змаганнях стає початком періоду становленні й розвитку України як радянської республіки, а від 1922 р.— як союзної республіки в складі СРСР. На території республіки створюється власне законодавство, яке, однак, засноване на загальносоюзному.

Період розбудови незалежної України почався з прийняттям 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України, продовжився прийняттям 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України. Закріпив незалежність України Всенародний референдум від 1 грудня 1991р.