Все ж таки основним напрямком управління витратами на підприємстві є зниження витрат (собівартості).

Для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), яка повинна щорічно корегуватися з урахуванням обставин, що змінилися на підприємстві. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати всі чинники, що впливають на зниження витрат.

Сутність комплексної програми по зниженню витрат виробництва залежать від специфіки підприємства, поточного стану і перспективи його розвитку. У загальному плані в ній повинні бути відбиті наступні моменти:

1.Комплекс заходів щодо більш раціонального використання матеріальних ресурсів (упровадження нової техніки і безвідхідної технології, удосконалення нормативної бази підприємства; впровадження і використання більш прогресивних матеріалів, комплексневикористання сировини і матеріалів, використання відходів виробництва, поліпшення якості продукції і зниження відсотка браку та ін.).

2.Заходи, пов’язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати в залежності від обсягу виробництва.

3.Заходи, пов’язані з поліпшенням використання основних фондів (звільнення підприємства від зайвого устаткування, здача майна в оренду, поліпшення якості обслуговування і ремонту основних засобів, забезпечення оптимального завантаження устаткування, підвищення рівня кваліфікації персоналу, який обслуговує машини та устаткування, застосування прискореної амортизації та ін.).

4.Заходи, пов’язані з поліпшенням використання робочої сили (визначення і підтримка оптимальної чисельності персоналу, підвищення рівня кваліфікації персоналу, забезпечення росту випереджаючої продуктивності праці в порівнянні із середньою заробітною платою, застосування прогресивних систем і форм оплати праці, удосконалення нормативної бази, поліпшення умов праці, механізація та автоматизація всіх процесів, мотивація праці та ін.).

5. Заходи, пов’язані з удосконаленням організації виробництва і праці (поглиблення концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва, упровадження НОП, удосконалення організаційної структури управління фірмою та ін.).

Якщо підприємство ставить перед собою задачу отримати прибуток визначеного розміру, то в цьому випадку для розрахунків використовують наступну формулу:

Q = В_пер Q+В_пост+П,

де П - розмір прибутку, грн.

Реалізація продукції в обсязі, більшому за величину точки беззбитковості, забезпечує підприємству отримання певної суми прибутку.

Використовуючи дану інформацію, можна гнучко та оперативно приймати рішення по управлінню: оптимізувати асортимент випускаємої продукції, установити ціну на нову продукцію, вибрати і замінити устаткування, вирішити питання виробництва або купівлі на стороні напівфабрикатів, визначити доцільність прийняття додаткового замовлення та ін.

ІV. Функції цін, особливості ціноутворення в умовах ринку

Одним із ключових елементів ринкової економіки є ціни, ціноутворення, цінова політика. (Закон України від 03.12.1990р. № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення».)

Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тобто ціна - грошова вартість товару.

Ціна - це складна економічна категорія, що в умовах переходу до ринкової економіки має ключове значення для всіх господарюючих суб’єктів.

У ній фокусуються всі основні економічні відносини в суспільстві: виробництво і реалізація товарів; створення, використання, розподіл грошових нагромаджень; розподіл і використання робочої сили.

При товарному виробництві економічні відносини виявляються не в самому процесі виробництва, а через ринок. Ринок виступає основною формою реалізації товарно-грошових відносин і вартісних категорій: фінансів, кредиту, заробітної плати, прибутку, собівартості, цін. Ця система вартісних категорій активно стимулює весь процес відтворення.

У системі вартісних категорій ціна займає центральне місце, представляючи грошове вираження вартості, вона відображає всю сукупність економічних відносин.

Ціна - це форма вираження цінності благ, що виявляються в процесі їхнього обміну. Ціна товару, його корисність перевіряються ринком, остаточно формуються на ринку і значною мірою залежать від співвідношення попиту і пропозиції.

Функції ціни:

Обліково-інформаційна визначається сутністю ціни, як копійчаного вираження вартості. Тільки за допомогою цін можна визначити вартість втрачених матеріалів, сировини, енергії та праці, обчислити величину сукупних витрат на виробництво продукції та прибуток від її реалізації.

Стимулююча функція ціни полягає в заохочувальному або стримуючому впливі ціпи на виробництво та споживанім різних видів продукції. За допомогою цін можна стимулювати розвиток раціональної структури виробництва, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, економію матеріальних і трудових ресурсів.

Розподільча - ціна бере участь в розподілі або перерозподілі національного чистого доходу між галузями економіки, державними й іншими п секторами, різними формами власності, регіонами, фондами паї нагромадження і споживання, підприємствами та соціальними групами населення.

Збалансованість попиту та пропозиції - через ціни здійснюється зв’язок між виробництвам і споживанням, пропозицією та попитом. Ціна служить гнучким інструментом для досягнення відповідності попиту та пропозиції.

Засіб раціонального розміщення виробництва - за допомогою механізму цін відбувається перерозподіл капіталів у сектори економіки і види виробництв із більш високою нормою прибутку під впливом законів конкуренції і попиту з метою отримання більшої величини прибутку. Усі перелічені функції ціни тісно пов’язані між собою.

Проведення державної політики цін у країні забезпечує Кабінет Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами»), який визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які затверджуються фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а також повноваження органів державного управління в галузі встановлення контролю за цінами (тарифами).

Мета державного регулювання полягає у тому, щоб не допускати інфляційного росту цін, монополізму виробників, сприяти створенню нормальної конкуренції. Важливою задачею при цьому є досягнення певних соціальних результатів.

Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в трьох основних формах: обмеження рівня ціни, введення податкових платежів з метою вилучення частки доходів у виробників і споживачів, державна підтримка цін через дотації.

Заходи впливу держави на підприємців можуть бути як прямими, так і непрямими. Пряме регулювання цін здійснюється головним чином у галузях суспільного користування. Серед прямих методів регулювання необхідно назвати адміністративне встановлення (заморожування) цін.

Непрямі міри (фінансові, валютні, податкові) спрямовані на зміну кон’юнктури встановлення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією. До них відносяться державні закупки, податкова система, регулювання грошового обігу і кредиту, застосування граничних нормативів рентабельності, політика державних інвестицій, установлення норм амортизації.

Державне регулювання цін є спробою держави за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів впливати на ціни таким чином, щоб сприяти стабільному розвитку економічної системи в цілому.

На це спрямовано розвиток підприємництва, прийняття антимонопольного законодавства.

V. Характеристика основних елементів ціни. Види цін

Ціна підприємства

Відпускна ціна виробника

Відпускна ціна посередника

Роздрібна ціна

1. Собівартість – питання 2.

2. Прибуток – самоціль, фінансовий результат.

3. Акцизний податок, ПДВ – податки до бюджету.

4. Націнка посередника –.покривають витрати і формують доход торгівельних організацій.

5. Торговельна надбавка – покривають витрати і формують доход торгівельних організацій.

Класифікація цін (види цін):

1. Види цін у залежності від обслуговування конкретних галузей чи сфери економіки:

1.1. Оптові ціни на продукцію промисловості - ціни, по яких реалізується продукція підприємств, фірм і організацій, незалежно від форм власності в порядку торгового обороту.

1.1.1. Оптова ціна підприємства - ціни, по яким підприємства-виробники реалізують продукцію споживачам, іншим підприємствам і організаціям.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна, що застосовується при комерційних операціях між підрозділами однієї і тієї ж фірми чи підприємства.

1.1.2. Оптові ціни промисловості - ціни, по яких підприємства й організації-споживачі оплачують продукцію виробникам чи збутовим оптовим організаціям.

1.2. Закупівельні ціни - ціни, по яких реалізується сільськогосподарська продукція фермерами і населенням. Закупівельні ціни - це договірні ціни, установлювані за згодою сторін (без ПДВ і акцизу).

1.3. Ціни на будівельну продукцію.

1.3.1. Кошторисна вартість - граничний розмір витрат на будівництво окремого об’єкта.

1.3.2. Прейскурантна ціна - усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об’єкта.

1.3.3. Договірна ціна - установлюється за згодою між підрядчиком і замовником.

1.4. Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - стягуються транспортними організаціями з відправників вантажів і населення.

1.5. Роздрібні ціни - це ціни, по яких товари реалізуються в роздрібній торгівлі населенню, підприємствам і організаціям.

1.6. Ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот.

1.6.1. Світові ціни - грошове вираження інтернаціональної вартості одиниці, реалізованого на світовому ринку, товару.

1.6.2. Тверда ціна - ціна, установлена при укладенні договору і яка залишається незмінною упродовж усього терміну його дії.

2.Ціни, у залежності від території дії:

2.1. Загальнодержавні - можуть встановлюватися і регулюватися державними органами.

2.2.Регіональні ціни - можуть регулюватися регіональними органами влади і керування.

2.3. Зональні ціни - виділяються кілька географічних зон і встановлюється єдина ціна для клієнтів, розташованих у межах однієї зони. У міру віддаленості зони ціна зростає.

3. Ціни, у залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів:

3.1.Ціна ФОБ - покупець оплачує усі фактичні витрати до місця призначення. ФОБ (франко-борт, франко-склад, франко-вагон, франко-станція) - ціна товару, обчислена з урахуванням страхування і транспортних витрат відправника по доставці товарів на транспортний засіб.

3.2.Єдині ціни - із включенням витрат по доставці, припускає формування єдиної ціни для всіх покупців незалежно від їхнього місця розташування з включенням в неї однакової суми транспортних втрат.

3.3. Ціна, визначена на основі базисного пункту - підприємство встановлює в декількох географічних пунктах базисні ціни на ту саму продукцію. Фактичні ціни продажу розраховуються шляхом додавання до ціни найближчого від замовника базисного пункту транспортних витрат по доставці йому товару.

4. Видицін у залежності від ступеня свободи (лібералізації):