Конструкторська підготовка серійного виробництва.

Мета конструкторської підготовки серійного виробництв (КПВ) — адаптувати конструкторську документацію ДКР до умов конкретного серійного виробництва підприємства-виробника. Як правило, конструкторська документація ДКР уже враховує вироб­ничі й технологічні можливості підприємств-виробників, але умови дослідного й серійного виробництв мають істотні розходженню, що приводить до необхідності часткової або навіть повної переробки конструкторської документації ДКР.

КПВ провадиться службою головного інженера підприємства, як правило, відділом головного конструктора серійного заводу (ОГК) або серійним відділом НИЧ, СКБ, ОКБ і т. д. відповідно до правил єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).

У процесі КПВ розробники в максимально припустимих межах повинні враховувати конкретні виробничі умови підприємства-виробника:

Ø уніфіковані й стандартні деталі й складальні одиниці, виготовлені підприємством або підприємствами-суміжниками;

Øнаявні кошти технологічного оснащення й контролю;

Øнаявне технологічне й нестандартне устаткування, транспорті засоби й т. п.

Склад робіт на етапі конструкторської підготовки виробництва підприємства-виробника:

1. Одержання конструкторської документації від розробника.

2. Перевірка документації на комплектність.

3. Внесення змін відповідно до особливостей підприємства-виробника.

4. Внесення змін за результатами відпрацьовування конструкції на технологічність.

5. Внесення змін за результатами технологічної підго­товки виробництва.

6. Технічний супровід виготовлення дослідної партії виробів.

7. Внесення змін у конструкторську документацію за результатами виготовлення дослідної партії.

8. Оформлення й затвердження документації для виготовлення настановної серії.

9. Технічний супровід виготовлення настановної серії.

10. Оформлення й затвердження документації для серійного ви­робництва.

11. Випуск ремонтної, експортної й іншої документації.

12. Технічний супровід серійного виробництва.

Технологічна підготовна виробництва (ТПВ):

Завдання ТПВ— це забезпечення повної технологічної готовності фірми до виготовлення нових виробів із заданими техніко-економічними показниками (високим технічним рівнем, якістю виготовлення, а також з мінімальними трудовими й матеріальними витратами – собі­вартістю при конкретному технічному рівні підприємства й планованих обсягів виробництва).

Вихідними даними для проведення ТПІ є:

1) повний комплект конструкторської документації на новий виріб;

2) максимальний річний обсяг її випуску при повному освоєнні з урахуванням виготовлення запасних частин і поставок з коопе­рації;

3) передбачуваний строк випуску виробів і обсяг випуску по роках з урахуванням сезонності;

4) планований режим роботи підприємства (кількість змін, три­валість робочого тижня);

5) планований коефіцієнт завантаження встаткування основного виробництва й ремонтна стратегія підприємства;

6) плановані кооперовані поставки підприємству деталей, вузлів напівфабрикатів і підприємства-постачальники;

7) передбачувані ринкові ціни нових товарів з урахуванням цінової стратегії підприємства і його цілей;

8) прийнята стратегія щодо ризику (з погляду наявності дублю­ючого встаткування);

9) політика соціології праці підприємства.

ІV. Сутність і значення підвищення якості продукції

У науковій і спеціальній літературі можна зустріти самі різні формулювання сутності якості продукції, але є і стандартна.

Якість продукції — це сукупність властивостей, що обумовлюють, придатність продукції задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення. Фіксується на конкретний період часу і змінюється з появою більш прогресивної технології.

За вихідну характеристику якості промислової продукції прийнята її властивість.

Властивість продукції - це об'єктивна особливість виробів, що виявляється при їхньому створенні, експлуатації чи споживанні.

Кожен конкретний вид виробів має безліч різних властивостей. Їхня сукупність дозволяє відрізнити його від іншої продукції.

Усі властивості продукції можна розділити на прості і складні. Прикладом складної властивості є надійність виробу. Вона обумовлюється такими властивостями, як довговічність, безвідмовність, ремонтоздатність і зберігаємість. До числа простих властивостей можна віднести вантажопідйомність і швидкість автомобіля, потужність двигуна, зусилля преса та ін.

Якісна чи кількісна характеристика будь-яких властивостей чи стану виробів називається ознакою продукції.

Варто відрізняти поняття якості продукції від поняття її технічного стану. Поняття технічного рівня товарів по змісту вужче від поняття якості, тому що охоплює сукупність тільки техніко-експлуатаційних характеристик.

Технічний рівень продукції - відносна характеристика якості продукції, заснована на порівнювані значень показників, що характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими значеннями (ДСТ 15467-79).

У міжнародних стандартах немає поняття "технічний рівень продукції", тому в них відсутнє і визначення цього поняття.

Визначення технічного рівня продукції дозволило в минулій період проводити відносну оцінку технічної досконалості оцінюваної продукції в порівнянні з кращими вітчизняними чи закордонними аналогами.

Якість продукції не тільки технічна, товарознавча, але і найважливіша економічна категорія. Як економічна категорія вона тісно зв'язана із споживчою вартістю. Якщо споживча вартість - це корисність товару взагалі, то якість продукції - це ступінь прояву споживчої вартості в конкретних умовах її використання. Якість не тільки нерозривно зв'язана з споживчою вартістю, але і невіддільна від неї, однак нетотожно їй. Якість характеризує одну чи одночасно кілька властивостей споживчої вартості, зв'язаних із задоволенням суспільної потреби. Споживча ж вартість є більш широким поняттям і охоплює всю сукупність властивостей, у тому числі і не зв'язаних із задоволенням тієї чи іншої потреби. Якість характеризує ступінь суспільної корисності споживчої вартості, міру придатності для задоволення конкретної потреби.

Значення підвищення якості продукції необхідно розглядати як на макро-, так і на мікрорівні.

Підвищення якості продукції на макрорівні дає можливість:

• підвищити ефективність суспільного виробництва;

• здійснити на практиці прискорення НТП;

• підвищити добробут народу, тому що з поліпшенням якості продукції збільшується реальна заробітна плата;

• заощаджувати матеріальні і фінансові ресурси;

• підвищити престиж держави.

За рахунок досягнення високої і стабільної якості продукції на підприємстві можливо:

• збільшити обсяг реалізації, прибуток від реалізації продукції;

• забезпечити конкурентноздатність продукції;

• підвищити імідж підприємства;

• знизити ризик банкрутства і забезпечити стійке фінансове положення підприємства.

На основі факторів, що впливають на якість продукції (внутрішніх: технічних, організаційних, економічних, соціально-психологічних і зовнішніх), неважко визначити основні шляхи підвищення якості продукції і її конкурентноздатності. Вони наступні:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• підвищення рівня кваліфікації персоналу.

Кількісна характеристика одного чи декількох властивостей продукції, що складають її якість, розглядається стосовно до визначених умов її створення, експлуатації чи споживання, називається показником якості продукції.

По способу вираженняпоказники продукції можуть бути натуральними (метри, кілометри), відносними (відсотки, коефіцієнти, бали, індекси), а також вартісні.

По стадії визначення - прогнозовані, проектні, нормативні, фактичні.

Оцінка якості припускає визначення її абсолютного, відносного, перспективного й оптимального рівня.

Абсолютний рівень якості визначається шляхом розрахунку конкретних показників, що характеризують даний продукт, без їхнього порівняння з відповідними показниками аналогічних товарів.

Відносний рівень якості - розраховується шляхом порівняння абсолютних рівнів якості по продукту, що випускається фірмою, з аналогічними продуктами, що випускаються іншими фірмами, чи базовим продуктом, що випускається даною фірмою.

Перспективний рівень якості продукції відображає пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, а також враховує перспективи розвитку споживчих переваг.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

У залежності від кількості властивостей, що характеризуються, показники якості поділяються на:

• одиничні, котрі характеризують окремі властивості виробу;

• комплексні, за допомогою якихвиміряється група властивостей виробу;

• узагальнюючі, котрі характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники по характеризуючим властивостям умовно поділяють на такі групи:

1. Показники застосування (характеризують пристосованість виробів до використання й область використання).

2. Показники надійності (довговічність, безвідмовність, ремонтоздатність і зберігаємість).

3. Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).

4. Показники технологічності (характеризують ефективність конструкції машин і технології їхнього виготовлення).

5. Показники естетичності (характеризують виразність, відповідність стилю, моді, оригінальність, естетичність упаковки).

6. Показники стандартизації й уніфікації (відображають ступінь використання у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей і вузлів).

7. Економічні показники (відображають витрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробів).

8. Показники транспортабельності (характеризують пристосованість продукції до транспортування).

9. Патентно-правові показники (свідчать про патентну чистоту, патентний захист, а також можливості безперешкодної реалізації продукції на світовому ринку).

10. Екологічні показники (характеризують рівень шкідливих впливів на здоров’я споживача або навколишнє середовище).

Методи оцінки показників якості продукції підрозділяютьсяна дві групи:

1. У залежності від способу одержання інформації:

1.1. Вимірювальний метод - припускає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

1.2. Реєстраційний метод заснований на спостереженні, реєстрації і підрахунку кількості предметів, випадків. Можуть визначаться такі показники як безвідмовність, патентно-правові, стандартизація, уніфікація.

1.3. Органолептичний метод припускає аналіз сприйняття органами почуттів людини споживчих властивостей товару. Точність і вірогідність знайдених значень залежать від кваліфікації, навичок і здатності осіб, що їх визначають.

1.4. Обчислювальний метод ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей. В основному використовується при визначенні показників якості нових товарів.

2. У залежності від джерел одержання інформації:

2.1. Традиційний - оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах).

2.2. Експертний - реалізується групою фахівців, наприклад дизайнерів, дегустаторів, частіше використовується для оцінки естетичних показників якості.

2.3. Соціальний - ґрунтується на визначенні якості продукції на основи сприйняття споживачів.

Сертифікація продукції - один з важливих елементів системи управління якістю, що означає оцінку відповідності продукції конкретним вимогам і видачу відповідного документа сертифіката.

Сертифікація - це система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на світовому ринку в тій чи іншій країиі-імпортері продукції чи послуг.