Наземний зв’язок з використанням надвисоких частот

Існує ще дві важливі сфери застосування наземних НВЧ каналів передачі даних: стільникові системи і системи стаціонарного радіодоступу.

Найпоширенішим типом антени НВЧ-діапазону є параболічна антена, діаметр якої – близько 3 м. Антена жорстко фіксується і спрямовує сфокусований вузький промінь на прийомну антену, яка знаходиться на відстані прямої видимості. Щоб збільшити відстань між антенами НВЧ-діапазону, їх звичайно розташовують на значній висоті над землею. Для передачі на далекі відстані використовується ланцюг ретрансляційних вишок. Основною областю застосування систем наземного НВЧ-зв’язку є служба далекої телекомунікації, де системи цього типу є альтернативою використанню коаксіального або оптоволоконного кабелю. У разі передачі на однакову відстань засоби НВЧ-зв’язку потребують значно меншої кількості підсилювачів або ретрансляторів, ніж коаксіальний кабель, але, у той же час, ці засоби дають можливість передавати сигнал лише на відстань прямої видимості. Звичайно НВЧ використовуються як для передачі мови, так і для передачі телевізійного зображення.

Усе інтенсивніше НВЧ-зв’язок починає застосовуватися ще в одній області, а саме — для створення коротких двокрапкових каналів зв’язку між будинками. Такі канали використовуються для зв’язку між локальними мережами.

При передачі даних у НВЧ-діапазоні використовується значна частина електромагнітного спектра — від 2 до 40 ГГц. З підвищенням частоти розширюється смуга пропускання та підвищується потенційна швидкість передачі даних. Ширина смуг і швидкість передачі даних кількох типових систем наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Параметри типових цифрових систем НВЧ-зв’язку

Основною причиною втрат у системах НВЧ-зв’язку, як і в будь-яких інших системах передачі, є згасання сигналу. Причина спотворення сигналів – інтерференція. Унаслідок постійно зростаючої популярності НВЧ-зв’язку зони передачі перекриваються, це спричиняє інтерференцію сигналів. Тому розподіл частотних діапазонів строго регулюється.

Найпоширенішим діапазоном систем далекого зв’язку є смуга частот 4...6 ГГц. Через збільшення завантаження цих частот починає використовуватися діапазон 11 ГГц. Наступний діапазон, 12 ГГц, застосовується як складова систем кабельного телебачення. Найвищі частоти, що входять у НВЧ-діапазон, застосовуються в коротких двокрапкових каналах зв’язку між будинками; як правило, для цього використовується діапазон 22 ГГц. Високі частоти менш придатні для передачі на великі відстані, тому що піддаються значному загасанню, але цілком підходять для передачі на короткі відстані.