Стандарт IEEE 802.11

Стандарт IEEE 802.11, розробка якого була завершена в 1997 р., є базовим стандартом, що використовуються для організації бездротових локальних мереж WLAN (Wireless Local Area Network).

Стандарт IEEE 802.11 визначає протокол передачі сигналів у фізичному середовищі PHY (PHYsical Layer) іпротокол управління доступом до середовища MAC (Medium Access Control). Як фізичне середовище використовуються радіохвилі та інфрачервоне випромінювання.

На фізичному рівні IEEE 802.11 передбачено три способи бездротової передачі сигналів:

· передача по радіоканалах з розширенням спектра методом прямої послідовності DSSS (Direct Sequence Spread Spectrum);

· передача по радіоканалах з розширенням спектра методом непослідовної зміни частот FHSS (Frequency Hopping Spread Spectrum);

· передача в інфрачервоному діапазоні.

Стандарт IEEE 802.11 для двох альтернативних схем DSSS FHSS установлює використання безліцензійного діапазону ISM на частоті 2,4 ГГц і передбачає два значення швидкості передачі даних – 1 або 2 Мбит/с.

Для інфрачервоного діапазону при відсутності джерела тепла і яскравого сонячного світла можлива швидкість передачі до 10 Мбит/сек.

Основними функціями рівня МАС є доступ до фізичного середовища передачі. Варто помітити, що в порівнянні з кабельними локальними мережами Ethernet можливості рівня MAC поширені за рахунок включення в нього ряду функцій, що зазвичай виконуються протоколами більш високого рівня, зокрема, процедур фрагментації і ретрансляції пакетів. Це викликано прагненням підвищити ефективну пропускну здатність системи завдяки зниженню накладних витрат на повторну передачу пакетів.

Архітектура бездротових мереж поділяється на два основних класи – мережі з інфраструктурою і без інфраструктури.

Стандарт IEEE 802.11 визначає два компоненти архітектури бездротових мереж з інфраструктурою. Це базова станція, що називається точкою доступу AP (Access Point) і робоча станція – вузол мережі STA_i (STAtion). Станції – це термінальне устаткування з можливістю входу в бездротове середовище мережі за допомогою зв'язку з точкою доступу. Точка доступу і станції, що знаходяться в межах радіуса її дії утворить базову зону обслуговування BSS (Basic Service Set). Стандарт припускає наявність декількох базових зон BSS, об'єднаних у єдину систему розподілу DS (Distribution System). Система DS з'єднує кілька базових зон BSS за допомогою точок доступу в одну мережу, розширюючи в такий спосіб зону охоплення мережі. Система DS являє собою еквівалент магістрального сегменту кабельних локальних мереж. Вся інфраструктура, що включає різні набори служб, точки доступу і систему розподілу утворює розширену зону обслуговування ESS (Extended Service Set).

Стандарт IEEE 802.11 передбачає можливість побудови локальної бездротової мережі без інфраструктури, що може бути реалізований без точки доступу, при цьому частина її функцій виконуються безпосередньо робочими станціями.