Керування мережею

Стандартом FDDI визначено два режими передачі даних: синхронний і асинхронний. У синхронному режимі станція при кожному надходженні маркера може передавати дані впродовж певного часу, незалежно від часу появи маркера. Цей режим, звичайно, використовується для прикладних програм, чутливих до часових затримок, наприклад, у системах оперативного керування.

В асинхронному режимі тривалість передачі інформації пов’язана з надходженням маркера і не може продовжуватися довше за визначений час. Якщо до зазначеного моменту часу маркер не з’явився, передача асинхронних даних взагалі не проводиться. В асинхронному режимі додатково встановлюється кілька (до семи) рівнів пріоритету, для кожного з яких установлюється свій граничний час передачі інформації.

Для керування доступом до мережі визначається ряд часових параметрів, основним з яких є час обернення маркера — TRT, тобто час, за який маркер робить повний оберт у кільці. У процесі функціонування використовується також параметр TTRT (Target Token Rotation Time) – бажаний час обернення маркера. По суті, це час обернення маркера, який задовольняє вимогам станції з передачі синхронних повідомлень. Інтервал часу, впродовж якого станція одержує право на передачу інформації, називається часом утримання маркера — ТНТ. Початкове (ТНТ₀) значення цієї величини є частиною значення TTRT, наданого станції для передачі інформації.

На рис. 4.9 показано основні часові співвідношення, які пояснюють механізм доступу до середовище передачі. У верхній частині рисунка зображено режим нормального приходу маркера, за якого TRT збігається зі значенням TTRT. У такому разі час утримання маркера дорівнює своєму початковому значенню, забезпечуючи найоптимальніше завантаження мережі (рис. 4.9, а).

У разі раннього звільнення маркера (рис. 4.9, б) маркер з’являється раніше TTRT. Це є ознакою того, що якась станція не використала повністю свій ТНТ. Під час режиму пізнього звільнення маркера (рис. 4.9, в) час передачі асинхронних кадрів обмежується. Цей час цілком виключається за умови некоректного режиму роботи. (рис. 4.9, г).

Початкове значення TTRT встановлюється при створенні мережі і може змінюватись у процесі її роботи. Чим меншим є час TTRT, тим швидше обертається маркер кільцем і тим частіше станції можуть передавати дані. Проте, якщо значення TTRT є малим, то станція не зможе передати необхідну кількість асинхронних кадрів.

Рис. 4.9. Часові параметри керування кільцем, де: TRT – час обертання маркера;

TTRT – бажаний час обертання маркера; THT0 – час утримання маркера;

tc – передача синхронних даних; ta – передача асинхронних даних

Більше того, при неправильному виборі TTRT маркер надходитиме пізніше допустимого моменту часу, внаслідок чого дані одного або кількох класів пріоритету взагалі не зможуть передаватися. Отже, для коректної роботи мережі потрібно, щоб бажаний час обернення маркера був не менший від часу передачі синхронних даних усіма станціями. Інакше реальний час обернення маркера буде більшим за бажаний, що виключить передачу асинхронних даних.

Функціонування підрівня MAC підтримується таймерами, розташованими у кожній із станцій. За допомогою спеціальних таймерів встановлюють значення TTRT, TRT, THT та ін. Усі станції у кільці підтримують процес ініціалізації (відновлення) кільця, а також відстежування несправностей і відновлення логічної цілісності кільця завдяки спеціальним моніторним процедурам, реалізованим у кожній із станцій.

Ініціалізація кільця здійснюється при створенні логічного кільця, при додаванні (вилученні) станцій, а також у разі зміни значення TTRT. Основою процесу ініціалізації кільця є процедура заявки маркера,під час якої станції змагаються за право володіння маркером і призначення часу TTRT. Найчастіше цей процес виграється станцією, що має найменший TTRT.

Процедура заявки маркера здійснюється так. Станції, що беруть участь у процедурі, передають спеціальний кадр «Заявка маркера» із зазначенням запитуваного значення TTRT. Чергова станція, що одержала цей кадр, порівнює одержане значення TTRT з власним. Якщо власне значення TTRT є більшим за значення TTRT в одержаному кадрі «Заявка маркера», то станція передає цей кадр далі кільцем. В іншому випадку станція генерує і передає власний кадр «Заявка маркера» зі своїм значенням TTRT. Процес продовжується доти, поки одна із станцій не одержить власний кадр «Заявка маркера». У цьому разі станція вважається власником маркера; вона видає спеціальний керуючий кадр, за допомогою якого в усіх станціях мережі встановлюється мінімальне значення TTRT. Після цього станція, що володіє маркером, передає синхронні дані та кадр маркера наступній станції і т. д. Зазначимо, що під час цього циклу можливою є передача тільки синхронних повідомлень, і тільки в наступних циклах здійснюється передача синхронних і асинхронних даних.

Якщо виявляється неможливість завершення процесу заявки маркера, то ініціюється процес сигналізації. Наслідком цього процесу є ізоляція ділянки мережі, яка містить помилку, що реалізується за допомогою пакетів сигналізації.

Загальне керування мережею передачі даних здійснюється відповідно до спеціального протоколу диспетчера станції — SMT (Station Мanagement), розробленого для спрощення керування мережею FDDI. SMT є у кожній станції — він підтримує комунікаційні можливості з відстежування і керування роботою як локальних станцій, так і віддалених. Зокрема, SMT відповідає за керування, контроль і зміну конфігурацій станцій. Диспетчер станції будується за ієрархічним принципом. На найнижчому рівні контролюються можливості обходу, виконується ініціалізація станцій, координується підключення станцій до кільця і процес їх вилучення з кільця. Ці функції виконує диспетчер з’єднань – CMT, який також відповідає за сумісність зв’язку і тестування помилок. CMT остаточно узгоджує сусідні вузли мережі.

На верхньому рівні диспетчер станції відповідає за визначення дубльованих адрес. Ця функція в SMT називається керуванням кільцем – RMT (Ring Management). SMT також визначає інформаційну базу управління мережею FDDI, яка містить багато керованих об’єктів і визначає атрибути для кожного з цих об’єктів. Рівень CMT (Connection Management) підтримує транспортні служби, які створюють умови для обміну інформацією з подібними рівнями інших вузлів мережі.

Функціонування диспетчера станції є можливим завдяки спеціальним пакетам керування мережею, які передаються і приймаються службами підрівня MAC. На цьому підрівні виконуються такі операції:

· збирання статистичних даних і даних про стан станцій;

· побудова карт логічної узгодженості;

· визначення мережевого статусу станції у кільці;

· зчитування і зміна параметрів конфігурації станції;

· синхронний і асинхронний трафіки.