Організація мережі

Назва мережі FDDI є абревіатурою назви Fiber distributed data interface – оптоволоконний інтерфейс розподілених даних. При розробці стандарту FDDI основна увага приділялася підвищенню продуктивності та надійності мережі. Перше завдання вирішувалося завдяки використанню високошвидкісних (100 Мбіт/с) оптоволоконних каналів передачі даних і вдосконалених протоколів доступу до середовища передачі. Так, на відміну від Ethernet, в мережі FDDI застосовується детермінований метод доступу, який виключає можливість конфліктів. Крім того, у мережі FDDI застосовується більш ефективний, порівняно зі стандартом IEEE-802.5, метод передачі даних, який називається раннім звільненням маркера (ETR, Early Тoken Release). У мережі Token Ring маркер передається після підтвердження одержання даних, а в мережі FDDI станція, що передала дані, звільняє маркер, не чекаючи на повернення свого кадру даних. Маркер надходить до наступної станції, надаючи їй можливість передавати інформацію. Інакше кажучи, у мережі FDDI одночасно може циркулювати кілька пакетів даних, переданих різними станціями.

Висока надійність мережі забезпечується здатністю мережі до динамічної реконфігурації своєї структури завдяки використанню подвійного кільця передачі даних (рис. 4.8) і спеціальних процедур керування конфігурацією. Вона змінюється обходженням несправної ділянки мережі або її ізоляцією.

Для реалізації цих можливостей визначається два типи станцій (адаптерів):

· одинарна станція (Single station) — станція, що має один порт введення-виведення для підключення оптоволоконного кабелю, за допомогою якого може бути утворене тільки одне кільце;

· подвійна станція (Dual station) — станція, що має два порти введення-виведення оптоволоконного каналу зв’язку, за допомогою яких утворюється два кільцевих тракти передачі сигналів.

Рис. 4.8. Приклад топології мережі FDDI, де: Рс – робоча станція;

ПКн – подвійний концентратор; ОКн – одинарний концентратор;
ПСт – подвійна станція

Як правило, одинарні станції використовуються для радіального підключення абонентських систем (комп’ютерів), а подвійні – для утворення магістрального тракту передачі даних.

У мережі FDDI широко застосовуються концентратори, які, аналогічно до станцій, можуть бути з одним або з двома портами введення-виведення для підключення до магістрального каналу. Подвійні концентратори використовуються на магістральній ділянці мережі, а одинарні концентратори підтримують деревоподібну структуру мережі. Підключення абонентських систем до концентраторів може здійснюватись як за допомогою оптоволоконних каналів, так і за допомогою витих пар провідників. У першому випадку проміжною ланкою є одинарні станції, у другому — спеціальний адаптер, подібний до адаптера мережі стандарту IEEE-802.5. Як і більшість стандартів на локальні комп’ютерні мережі, стандарт FDDI визначає два нижніх рівні еталонної моделі OSI. На підрівні LLC FDDI використовує стандарт IEEE-802.2, що забезпечує сумісність мережі цього типу з іншими локальними мережами. На підрівні MAC FDDI можна розглядати як подальший розвиток стандарту IEEE-802.5 на шляху підвищення ефективності використання середовища передачі і розширення функціональних можливостей передачі інформації. При цьому факультативні можливості стандарту IEEE-802.5 з організації багаторівневої пріоритетної схеми керування доступом і режим раннього звільнення маркера переведені до розряду обов’язкових.