Мережі на основі моделі клієнт/сервер

В локальних мережах з виділеним сервером можуть застосовуватися технології “файл-сервер” і “клієнт-сервер”.

У випадку технології “файл-сервер” опрацювання інформації цілком провадиться на окремих комп'ютерах (робочих станціях), у програмне забезпечення яких входять і прикладні програми опрацювання даних відповідно до призначення робочої станції, і СУБД, використовувані для одержання даних із централізованої БД. Сама база даних знаходиться на окремо виділеному комп'ютері — файлі-сервері (див. рисунок 11.2, а).

Рисунок 11.2 - Схеми опрацювання даних в мережах з виділеним сервером

“Вузьким” місцем технології “файл-сервер” є значне завантаження каналів локальної мережі і збільшення тривалості проведення операцій при зростанні кількості одночасних запитів із різних робочих станцій. Ця проблема значно мірою вирішується шляхом переходу до технології “клієнт-сервер”. Позитивний ефект досягається за рахунок виділення клієнтської і серверної частин мережних програм. Клієнтська частина встановлюється на робочих станціях і дозволяє сформувати запит із указівкою параметрів відбору даних. Серверна частина встановлюється на сервері і здійснює вибірку даних із спільної бази даних відповідно до отриманого запиту. Такий поділ дозволяє значно зменшити кількість переданої по каналах мережі інформації, що прямо впливає на загальну продуктивність системи.

У залежності від складу переданих на сервер функцій, виділяють дві моделі технологічного процесу: модель “товстого” клієнта і модель “тонкого” клієнта.

У моделі “товстого” клієнта в серверну частину, додатково до спільної бази даних, виділені тільки загальні функції управління базою даних (див. рисунок 11.2, б). Іншими словами, серверна частина організована як сукупність спільної бази даних і серверу бази даних.

При усій своїй прогресивності така технологія також виявилася не найкращою. Для ілюстрації цього факту розглянемо процедуру вирішення в бухгалтерських програмах задачі групового нарахування зносу основних засобів. Клієнт послідовно запитує з серверу записи картотеки основних засобів. Картка вибирається сервером бази даних і передається на робочу станцію, де провадиться розрахунок місячного зносу, змінюється сума залишкової вартості, формуються відповідні проводки. Змінені значення картки і відповідних проводок передаються знову на сервер бази даних, який записує їх у БД. Потім ці дії повторюються для наступної картки і т.д. Таким чином, для виконання найпростіших обчислювальних операцій кожна картка цілком передається від серверу до робочої станції і назад, що навряд чи доцільно.

У моделі “тонкого” клієнта дана обставина врахована і канали зв'яз­ку ще більш розвантажені за рахунок відмови від перекачки даних для ви­ко­нання над ними процедур опрацювання, характерних для більшості ро­бо­­чих станцій. Серверна частина при цьому являє собою сукупність спіль­ної бази даних, серверу бази даних і серверу додатка (рис. рисунок 11.2, в).

Само собою зрозуміло, що при використанні будь-якої із моделей технології “клієнт-сервер” зростає навантаження на комп'ютер, виділений під сервер. Особливо сильно це помітно при використанні моделі “тонкого” клієнта: для серверу потрібно комп'ютер дуже високої продуктивності. Якщо врахувати до того ж і звичайні для будь-якого серверу вимоги високої надійності й ефективності підсистеми введення-виведення, то стає очевидним, що використання звичайних, хоча і потужних, персональних комп'ютерів у якості серверів не завжди прийнятно. Краще використовувати спеціалізовані комп'ютери, призначені саме для цих цілей. Відмінними рисами таких комп'ютерів є застосування двох або більш процесорів, "швидких" дисководів типу SCSI з великою місткістю, а також RAID-систем для підвищення надійності збереження даних. Само собою зрозуміло, що вартість такого сервера значно перевершує вартість звичайного комп'ютера. Проте ці витрати окупаються з лихвою. Не випадково всі сучасні інформаційні системи розробляються з урахуванням застосування технології “клієнт-сервер”.