Основні служби й організація роботи в Internet

Всі можливості Internet реалізуються за допомогою певних служб, до яких, насамперед, належать:

* електронна пошта ( за кілька хвилин, у крайньому випадку годин, повідомлення може бути доставлене в будь-який регіон миру );

* телеконференції ( одержання всіх повідомлень по певній темі, що поміщаються в мережу учасниками відповідної телеконференції );

* сервери новин ( одержання відповідних новин, наприклад, біржових зведень );

* файлові сервери ( одержання текстів будь-яких документів відповідно до змісту, що переглядається попередньо );

* служби пошуку ( забезпечення пошуку інформації в мережі по ключових словах або інших параметрах ).

Особливо популярною є служба World Wide Web (всесвітня павутина), що фактично є всесвітньою розподіленою базою гіпертекстових або гіпермедійних документів. Кожний комп'ютер, що має постійне підключення в Internet, може використовуватися в якості Web-Сервера, тобто зберігати певну інформацію й видавати її користувачам. Будь-який інший комп'ютер може за допомогою спеціальної програми перегляду з'єднатися з будь-яким Web-сервером ( для цього досить знати його електронну адресу ). При підключенні до Web-сервера на екрані з'являється Web-сторінка, що нагадує сторінку вбудованого довідника Windows, Word або іншого додатка. Так само, як і в зазначених довідниках, можна переходити від однієї інформації до іншої по ключових словах, контексту й т.д. Причому, насправді Web-сторінка, яка переглядається, вже може зберігатися не на початковому Web-сервері, а зовсім на іншому, оскільки всі вони зв'язані один з одним. Свої власні Web-сторінки мають всі великі виробничі й торговельні фірми, навчальні заклади, теле- і радіокомпанії, популярні газети й журнали, відомі музичні групи й окремі виконавці. Саме тому інформація в Internet практично не обмежена.

Для одержання доступу до ресурсів Internet користувачеві перш за все необхідно визначитися з вибором провайдера й способу підключення до Internet. Провайдер – це організація, що спеціалізується на наданні Internet-послуг іншим організаціям і окремим користувачам. Практично в кожному місті є кілька провайдерів. Вони обов'язково мають постійне підключення до мережі одного з регіональних провайдерів, що у свою чергу підключений до мережі національного провайдера. Національні мережі одержують доступ до Internet шляхом підключення до міжнародних провайдерів.

Провайдери підключаються до глобальної мережі найчастіше через спеціально виділену для цих цілей кабельну лінію зв'язку. Великі провайдери застосовують при цьому оптоволоконні кабелі з високою пропускною здатністю. Крім того, застосовується підключення через радіоканали й супутниковий зв'язок. Кожний з цих способів годиться й для підключення користувачів до провайдера. Однак, слід мати на увазі, що супутниковий зв'язок і виділені канали - це досить дорогі задоволення. Багатьом організаціям, а тим більше окремим користувачам, воно просто не по кишені.

Найбільш доступним (і в силу цього найпоширенішим) у цей час є підключення користувача до провайдера по комутованих телефонних лініях. У цьому випадку користувачеві крім звичайної телефонної лінії знадобиться лише один, відносно недорогий, додатковий пристрій – модем, що підключається до комп'ютера й телефонної лінії. За допомогою модему користувач встановлює зв'язок з комп'ютером провайдера, що і підключає його до Internet. Таке підключення, на відміну від постійного підключення, називають сеансовим. Під час сеансу роботи в Internet забезпечується повний доступ до всіх ресурсів, однак, час з'єднання із провайдером і швидкість доступу до конкретних ресурсів істотно залежить від якості модему й телефонного зв'язку.

Ще одного способу підключення до провайдерів - за допомогоюстворення радіоканалу. Цей спосіб дорожче, ніж модемний, однак надійність з'єднання в багатьох випадках не поступається варіанту з виділеною кабельною лінією, а реальна швидкість роботи в Internet – істотно вища (швидкість передачі даних у радіоканалі - до 11 Мбіт/с). Відзначимо, що для створення радіоканалу потрібне додаткове обладнання.

Для реалізації описаних вище можливостей Internet необхідно відповідне програмне забезпечення, зокрема, робота з ресурсами WWW забезпечується спеціальними програмами, називаними броузерами ( browser). Одними з найбільш популярних довгий час були два броузера – Netscape Communicator і Microsoft Internet Explorer. Їхні можливості приблизно однакові; обидва вони, крім перегляду Web-сторінок, забезпечують реалізацію й інших можливостей: використання електронної пошти, участь у телеконференціях і т.д. Вибір конкретної програми-броузера визначається особистими уподобаннями користувача. Найчастіше користувач-початківець удається до послуг Microsoft Internet Explorer. Причина проста - ця програма входить у комплект інсталяційного пакета Windows (а виходить, додатково купувати її не треба ) і має інтерфейс, звичний для будь-якого користувача Microsoft Office. Останнім часом популярності набувають і інші програми, зокрема, браузер Mozilla Firefox

Для запуску програми-броузера досить двічі клацнути мишкою на її значку. Відкриється типове вікно Windows, в якому, як звичайно, є заголовок вікна, рядок головного меню й панелі інструментів. Під панеллю інструментів розташоване вікно Адреса, призначена для введення мережної адреси Web -сервера, на якому перебуває інформація, що цікавить користувача. Сама інформація у вигляді відповідної Web - сторінки займає решту вікна броузера. Її можна переглядати, використовуючи при необхідності смуги прокручування. Як правило, на кожній Web - сторінці є гіперпосилання у вигляді виділеного (найчастіше - іншим кольором або підкресленням) тексту або у вигляді картинки. Про те, що деякий елемент Web - сторінки є гіперпосиланням, свідчить зміну виду курсору мишки при попаданн на даний елемент (звичайно курсор приймає вид долоні з витягнутим вказівним пальцем). Клацання мишкою на гіперпосиланні приводить до завантаження нової Web - сторінки, тобто до одержання нової порції інформації (підкресли­мо, що ця інформація була свідомо обрана самим користувачем). Таким чином, можна вільно подорожувати по просторах Internet, добираючись до потрібної інформації.

В принципі, пошук інформації можна починати з домашньої сторінки, що завантажується автоматично при запуску програми-броузера. Як правило, на таких сторінках є посилання на найбільш популярні пошукові сервери, за допомогою яких можна поступово добратися описаним вище способом до будь-який, наявної в Internet, інформації. Однак, можна значно прискорити доступ до інформації, якщо відома адреса Web – сервера, на якому перебуває відповідна Web – сторінка. Ця адреса вводиться у вікно Адреса броузера й після клацання мишкою відразу ж завантажується потрібна Web – сторінка.