Основні методи обстеження пародонтальних хворих
За короткий період часу рівень вимог з боку пацієнтів різко зріс, особливо в платних установах. Частішають випадки претензій з боку пацієнтів і конфліктів, що виходять на рівень юридичних інстанцій. У всіх Західних країнах це стало звичайною справою. Тому діагностика та ретельне документування обов'язкове, хоча є досить трудомісткою процедурою. Обстеження стану пародонта рекомендується проводити двічі: до лікування й після проведеного лікування.
План обстеження хворого с патологією пародонта:
1.Опитування хворого: збір, скарг, анамнезу захворювання й анамнезу життя.
2.Огляд хворого:
- зовнішній огляд особи, пальпація лімфатичних вузлів;
- огляд присінку порожнини рота:
- визначення глибини присінку порожнини рота;
- рівень прикріплення вуздечок верхньої та нижньої губ, тяжи присінку;
- прикус;
- огляд власно порожнини рота:
- огляд зубних рядів, зубна формула;
- визначення наявності травматичної оклюзії, окклюзограмма;
- визначення ступеня рухливості зубів (І, ІІ, ІІІ);
- визначення наявності зубних відкладень (м'який зубний наліт, над’ясеневий та під’ясеневий зубний камінь), визначення кількості м'якого зубного нальоту в пришийковій області (індекс Сілнесс - Лое);
- визначення гігієнічного стану порожнини рота (індекс Федорова-Володкіної, Гріна-Вермильона);
- визначення ступеня кровоточивості ясен;
- стан слизової оболонки ясен (колір ясен, набряк),
- ступінь гіпертрофії ясеневих сосочків (І, ІІ, ІІІ);
- глибина зубоясеневої борозни;
- визначення глибини пародонтальної кишені.
- фактори, що впливають на точність виміру глибини пародонтальної кишені;
- визначення наявності гноя в кишені;
- ступінь рецесії ясен;
- ступінь деструкції кісткової тканини в області фуркацій;
- визначення наявності й поширеності запалення в тканинах пародонта (проба Шиллера - Писарєва, індекс ПМА).
ЛЕКЦІЯ 2
ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТУ. ПАПІЛІТ. ГІНГІВІТ. ЕТІОЛОГІЯ. ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА
ГІНГІВІТ - запалення ясен, обумовлене несприятливим впливом загальних і місцевих факторів, що протікає без порушення цілості зубоясеневого сполучення.
Місцеві фактори, що сприяють ретенції та нагромадженню зубного нальоту:
- погана гігієна порожнини рота,
- аномалії, прикусу,
- аномалії положення зубів, скупченість зубів;
- відсутність контактних пунктів між зубами (коронки, пломби, каріозні порожнини ІІ класу за Блеком, треми, діастеми) ;
- нависаючі краї пломб ІІ й V класів, просування пломбу вального матеріалу під ясна, каріозні порожнини V класу, клиноподібні дефекти;
- нераціональне протезування (короткі або глибоко просунуті під ясна коронки; широкий, нерівний, зазубрений край коронки);
- патологія вуздечки (високе прикріплення вуздечки нижньої губи, коротка вуздечка);
- дрібний присінок порожнини рота, тяжи присінку;
- паління;
- вживання сахарози.
- зміна складу та властивостей слини (гіпосалівація, ксеростомія).
Клінічна картина гострого катарального гінгівіту:
- гіперемія, набряк ясен, біль, порушення функції жувального апарату;
- скарги на біль, кровоточивість, почуття печії в області ясен;
- об’єктивно: ярка гіперемія та набряк ясен впродовж ясеневого краю, верхівки ясеневих сосочків куполоподібні, при пальпації ясна хворобливі, легко кровоточать;
- - ускладнення: дифузне запалення (катаральний стоматит), приєднання вторинної інфекції.
Клінічна картина хронічного катарального гінгівіту:
- звичайно виявляється у період профілактичних оглядів;
- сверблячка та кровоточивість ясен при їх механічному подразненні;
- об’єктивно: ясна гіперемійовані з синюшним відтінком, ясеневі сосочки рихлі, часто спостерігається валикоподібне стовщення ясеневого краю;
- при загостренні клініка схожа з гострим;
- у всіх хворих спостерігається наявність мікробного нальоту, м’якого нальоту, рідше мінералізованих зубних відкладень;
- локалізація та поширеність залежать від причин: травма – локально, дифузне запалення – на тлі загальної патології;
Клінічна картина виразково-некротичного гінгівіту:
- запалення ясен з перевагою альтеративного компонента, порушенням цілісності тканин, їх некрозом та виразками, неприємний запах з рота, гіркий смак у роті;
- в ґенезі основне значення мають змінена реактивність організму та зниження резистентності слизової оболонки порожнини рота до аутоінфекції, особливо до спірохети Венсана та фузобактерій;
- може розвинутись при нестачі в організмі аскорбінової кислоти, захворюваннях крові, травного каналу, отруєннях важкими металами.
Клінічна картина гіпертрофічного гінгівіту:
- хронічний запальний процес, що супроводжується реактивним розростанням волокнистих елементів сполучнотканинної основи та базальних клітин епітелію ясен;
- у тканині ясен переважає процес проліферації;
- у деяких випадках мають місце передуюче катаральне запалення, ендокринні порушення, аномалії положення зубів, глибокий прикус, прийом проти епілептичних препаратів (дифенін);
- скарги на незвичайний вигляд ясен, їх розростання, кровоточивість при чистці зубів та спонтанна;
- форми: гранулююча (набрякова) та фіброзна.
Клінічна картина атрофічного гінгівіту:
- переважно виникає через аномальне прикріплення вуздечок, недозоване ортодонтичне лікування та недостатність альвеолярного базису;
- об’єктивно: атрофія ясеневих сосочків та ясе5невого краю при слабо вираженому хронічному запаленні, може бути гобмеженого та дифузного характеру, визначається підвищена чутливість в області оголеної шійки зубів до механічних, термічних та хімічних подразників;
- при дифузному атрофічному гінгівіті: рефракція ясен, оголення шийок зубів, пародонт альні кармани відсутні, міжзубні проміжки зяють.
Дата добавления: 2015-08-04; просмотров: 1072;