Основні методи обстеження пародонтальних хворих

За короткий період часу рівень вимог з боку пацієнтів різко зріс, особливо в платних установах. Частішають випадки претензій з боку пацієнтів і конфліктів, що виходять на рівень юридичних інстанцій. У всіх Західних країнах це стало звичайною справою. Тому діагностика та ретельне документування обов'язкове, хоча є досить трудомісткою процедурою. Обстеження стану пародонта рекомендується проводити двічі: до лікування й після проведеного лікування.

План обстеження хворого с патологією пародонта:

1.Опитування хворого: збір, скарг, анамнезу захворювання й анамнезу життя.

2.Огляд хворого:

- зовнішній огляд особи, пальпація лімфатичних вузлів;

- огляд присінку порожнини рота:

- визначення глибини присінку порожнини рота;

- рівень прикріплення вуздечок верхньої та нижньої губ, тяжи присінку;

- прикус;

- огляд власно порожнини рота:

- огляд зубних рядів, зубна формула;

- визначення наявності травматичної оклюзії, окклюзограмма;

- визначення ступеня рухливості зубів (І, ІІ, ІІІ);

- визначення наявності зубних відкладень (м'який зубний наліт, над’ясеневий та під’ясеневий зубний камінь), визначення кількості м'якого зубного нальоту в пришийковій області (індекс Сілнесс - Лое);

- визначення гігієнічного стану порожнини рота (індекс Федорова-Володкіної, Гріна-Вермильона);

- визначення ступеня кровоточивості ясен;

- стан слизової оболонки ясен (колір ясен, набряк),

- ступінь гіпертрофії ясеневих сосочків (І, ІІ, ІІІ);

- глибина зубоясеневої борозни;

- визначення глибини пародонтальної кишені.

- фактори, що впливають на точність виміру глибини пародонтальної кишені;

- визначення наявності гноя в кишені;

- ступінь рецесії ясен;

- ступінь деструкції кісткової тканини в області фуркацій;

- визначення наявності й поширеності запалення в тканинах пародонта (проба Шиллера - Писарєва, індекс ПМА).

ЛЕКЦІЯ 2

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТУ. ПАПІЛІТ. ГІНГІВІТ. ЕТІОЛОГІЯ. ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

ГІНГІВІТ - запалення ясен, обумовлене несприятливим впливом загальних і місцевих факторів, що протікає без порушення цілості зубоясеневого сполучення.

Місцеві фактори, що сприяють ретенції та нагромадженню зубного нальоту:

- погана гігієна порожнини рота,

- аномалії, прикусу,

- аномалії положення зубів, скупченість зубів;

- відсутність контактних пунктів між зубами (коронки, пломби, каріозні порожнини ІІ класу за Блеком, треми, діастеми) ;

- нависаючі краї пломб ІІ й V класів, просування пломбу вального матеріалу під ясна, каріозні порожнини V класу, клиноподібні дефекти;

- нераціональне протезування (короткі або глибоко просунуті під ясна коронки; широкий, нерівний, зазубрений край коронки);

- патологія вуздечки (високе прикріплення вуздечки нижньої губи, коротка вуздечка);

- дрібний присінок порожнини рота, тяжи присінку;

- паління;

- вживання сахарози.

- зміна складу та властивостей слини (гіпосалівація, ксеростомія).

Клінічна картина гострого катарального гінгівіту:

- гіперемія, набряк ясен, біль, порушення функції жувального апарату;

- скарги на біль, кровоточивість, почуття печії в області ясен;

- об’єктивно: ярка гіперемія та набряк ясен впродовж ясеневого краю, верхівки ясеневих сосочків куполоподібні, при пальпації ясна хворобливі, легко кровоточать;

- - ускладнення: дифузне запалення (катаральний стоматит), приєднання вторинної інфекції.

Клінічна картина хронічного катарального гінгівіту:

- звичайно виявляється у період профілактичних оглядів;

- сверблячка та кровоточивість ясен при їх механічному подразненні;

- об’єктивно: ясна гіперемійовані з синюшним відтінком, ясеневі сосочки рихлі, часто спостерігається валикоподібне стовщення ясеневого краю;

- при загостренні клініка схожа з гострим;

- у всіх хворих спостерігається наявність мікробного нальоту, м’якого нальоту, рідше мінералізованих зубних відкладень;

- локалізація та поширеність залежать від причин: травма – локально, дифузне запалення – на тлі загальної патології;

Клінічна картина виразково-некротичного гінгівіту:

- запалення ясен з перевагою альтеративного компонента, порушенням цілісності тканин, їх некрозом та виразками, неприємний запах з рота, гіркий смак у роті;

- в ґенезі основне значення мають змінена реактивність організму та зниження резистентності слизової оболонки порожнини рота до аутоінфекції, особливо до спірохети Венсана та фузобактерій;

- може розвинутись при нестачі в організмі аскорбінової кислоти, захворюваннях крові, травного каналу, отруєннях важкими металами.

Клінічна картина гіпертрофічного гінгівіту:

- хронічний запальний процес, що супроводжується реактивним розростанням волокнистих елементів сполучнотканинної основи та базальних клітин епітелію ясен;

- у тканині ясен переважає процес проліферації;

- у деяких випадках мають місце передуюче катаральне запалення, ендокринні порушення, аномалії положення зубів, глибокий прикус, прийом проти епілептичних препаратів (дифенін);

- скарги на незвичайний вигляд ясен, їх розростання, кровоточивість при чистці зубів та спонтанна;

- форми: гранулююча (набрякова) та фіброзна.

Клінічна картина атрофічного гінгівіту:

- переважно виникає через аномальне прикріплення вуздечок, недозоване ортодонтичне лікування та недостатність альвеолярного базису;

- об’єктивно: атрофія ясеневих сосочків та ясе5невого краю при слабо вираженому хронічному запаленні, може бути гобмеженого та дифузного характеру, визначається підвищена чутливість в області оголеної шійки зубів до механічних, термічних та хімічних подразників;

- при дифузному атрофічному гінгівіті: рефракція ясен, оголення шийок зубів, пародонт альні кармани відсутні, міжзубні проміжки зяють.