Іннервація слизової оболонки ясен

Нервові волокна ясен (мієлінізовані та немієлінізовані) перебувають у сполучній тканині власної пластинки ясен.

Нервові закінчення:

- вільні - інтерорецептори (тканинні),

- інкапсульовані (клубочки), які з віком перетворюються в дрібні петельки. Це - чутливі рецептори

- болючі, температурні - так звані полімодальні рецептори (які реагують на 2 види подразників). Ці рецептори мають низький поріг роздратування. Чутливі рецептори реагують на добольові роздратування. Найбільша кількість цих рецепторів перебуває в маргінальній зоні ясен.

КІСТКОВА ТКАНИНА АЛЬВЕОЛИ. Будова кісткової тканини альвеоли. Кісткова тканина альвеоли складається із зовнішніх і внутрішньої кортикальних пластинок і губчатої речовини, що перебуває між ними. Губчата речовина складається їхніх осередків, розділених кістковими трабекулами, простір між трабекулами заповнено кістковим мозком (червоним кістковим мозком - у дітей й юнаків, жовтим кістковим мозком - у дорослих). Компактна кістка утворена кістковими пластинками із системою остеонів, пронизана каналами для судин і нервів.

Напрямок кісткових трабекул залежить від напрямку дії механічного навантаження на зуби й щелепи при жуванні. Кістка нижньої щелепи має дрібнокоміркову будову з переважно горизонтальним напрямком трабекул.

Кістка верхньої щелепи має великокоміркову будову з переважно вертикальним напрямком кісткових трабекул.

Нормальна функція кісткової тканини визначається діяльністю наступних клітинних елементів: остеобластів, остеокластів, остеоцитів під регулюючим впливом нервової системи, гормону паращитоподібних залоз (паратгормон).

Корені зубів фіксуються в альвеолах. Зовнішня й внутрішня стінки альвеоли складаються із двох шарів компактної речовини. Лінійні розміри альвеоли менше довжини кореня зуба, тому край альвеоли не доходить до емалево-цементного сполучення на 1 мм, а верхівка кореня зуба нещільно прилягає до дна альвеоли внаслідок наявності періодонту.

Окістя покриває кортикальні пластинки альвеолярних дуг. Окістя - це щільна сполучна тканина, містить багато кровоносних судин і нервів, бере участь у регенерації кісткової тканини.

Хімічний склад кісткової тканини:

- мінеральні солі - 60-70 % (переважно гідроксиапатит);

- органічні речовини - 30-40 % (колаген);

- вода - у невеликій кількості.

Процеси ремінералізації та демінералізації в кістковій тканині динамічно врівноважені, регулюються паратгормоном (гормон паращитоподібних залоз), також вплив чинить тиреокальцитонін (гормон щитоподібної залози) і фтор.

Особливості кровопостачання кісткової тканини щелеп.

- Кровопостачання кісткової тканини щелеп має більший ступінь надійності за рахунок колатерального кровопостачання, що може забезпечити пульсовий приплив крові на 50-70 %, а через окістя в кісткову тканину щелеп надходить ще 20 % з жувальних м'язів.

- Дрібні судини та капіляри перебувають у ригідних стінках гаверсових каналів, що перешкоджає швидкій зміні їхнього просвіту. Тому кровопостачання кісткової тканини і її обмінна активність дуже високі, особливо в період росту кісткової тканини та зрощення переломів. Паралельно йде й кровопостачання кісткового мозку, що виконує кровотворну функцію .

- Судини кісткового мозку мають широкі синуси з уповільненим кровообігом внаслідок великої площі поперечного перерізу синусу. Стінки синусу дуже тонкі й частково відсутні, просвіти капілярів широко контактують із позасудинним, що створює гарні умови для вільного обміну плазми та клітин (еритроцитів, лейкоцитів).

- Є багато анастомозів через окістя з періодонтом і слизовою оболонкою ясен. Кровообіг у кістковій тканині забезпечує харчування клітин і транспорт до них мінеральних речовин.

- Інтенсивність кровообігу в костях щелеп в 5-6 разів перевищує інтенсивність кровообігу в інших костях кістяка. На робочій стороні щелепи кровообіг на 10-30 % більше, ніж на неробочій стороні щелепи.

- Судини щелеп володіють власним міогенним тонусом для регуляції кровообігу в кістковій тканині.

Іннервація кісткової тканини щелеп.

Уздовж кровоносних судин ідуть нервові вазомоторні волокна для регуляції просвіту судин шляхом зміни тонічної напруги гладких м'язів. Для підтримки нормальної тонічної напруги судин з кори головного мозку до них іде 1-2 імпульсів в секунду.

Іннервація судин нижньої щелепи здійснюється симпатичними судинозвужувальними волокнами від верхньошийного симпатичного вузла. Тонус судин нижньої щелепи може швидко й значно змінюватися при русі нижньої щелепи під час жування.

Іннервація судин верхньої щелепи здійснюється парасимпатичними судинорозширювальними волокнами ядер трійчастого нерва з Гассерова вузла.

ПЕРІОДОНТ (десмодонт, періодонтальна зв’язка) - це тканинний комплекс, розташований між внутрішньою компактною пластинкою альвеоли та цементом кореня зуба. Періодонт є оформленою сполучною тканиною.

Ширина періодонтальної щілини становить 0,15-0,35 мм, форма періодонтальної щілини - "пісковий годинник" (є звуження в середній частині кореня зуба), що дає кореню більшу волю для переміщення в пришийковій третині періодонтальної щілини та ще більшу в навколоверхівковій третині періодонтальної щілини.

Склад періодонту. Періодонт складається з:

- волокон (колагенових, еластичних, ретикулінових, окситаланових);

- клітин,

- міжклітинної основної речовини сполучної тканини.

Колагенові волокна періодонту розташовані у вигляді пучків, вплітаються з однієї сторони в цемент кореня зуба, а з іншого боку - у кісткову тканину альвеоли. Хід і напрямок волокон періодонту визначається функціональним навантаженням на зуб. Пучки волокон орієнтовані таким чином, щоб перешкоджати зсув зуба з альвеоли.

Виділяють 4 зони волокон періодонту:

- у пришийковій області - горизонтальний напрямок волокон,

- у середній частині кореня зуба - косий напрямок волокон (зуб як би підвішений в альвеолі),

- у навколоверхівковій області - горизонтальний напрямок волокон,

- у верхівковій області - вертикальний напрямок волокон. Колагенові волокна зібрані в пучки товщиною 0,01 мм, між якими є прошарки пухкої сполучної тканини, клітини, судини, нервові рецептори.

Клітини періодонту:

- фібробласти - беруть участь в утворенні й розпаді колагенових волокон, що входять до складу основної речовини сполучної тканини;

- гістіоцити,

- гладкі клітини,

- плазматичні клітини (виконують функцію імунного захисту тканин),

- остеобласти (синтезують кісткову тканину),

- остеокласти (беруть участь у резорбції кісткової тканини),

- цементобласти (беруть участь в утворенні цементу),

- епітеліальні клітини (залишки зубоутворювального епітелію - "острівці Маляссе" - під впливом патогенних факторів з них нібито можуть утворюватися кісти, гранульоми, пухлини);

- мезенхимні клітини – низкьодиференційовані клітини, з яких можуть утворюватися різні клітини сполучної тканини та клітини крові.

Колагенові волокна періодонту мають мінімальну розтяжність і стиском, що обмежує рух зуба в альвеолі під дією сил жувального тиску, що складає 90-136 кг між молярами. Таким чином, періодонт є амортизатором жувального тиску.

У нормі корінь зуба має похиле положення в альвеолі під кутом в 10°. При дії сили під кутом 10° до поздовжньої осі зуба відбувається рівномірний розподіл напруг по всьому періодонту.

При збільшенні кута нахилу зуба до 40° збільшується напруга в маргінальному пародонту на стороні тиску. Пружність колагенових волокон та їхнє похиле положення у періодонті сприяють поверненню зуба у вихідне положення після зняття жувального навантаження.

Фізіологічна рухливість зуба становить 0,01 мм.

Особливості кровопостачання періодонту. Судини періодонту мають клубчастий характер, перебувають у нішах кісткової стінки альвеоли. Капілярна мережа йде паралельно поверхні кореня зуба. Є велика кількість анастомозів між судинами періодонту та судинами кісткової тканини, ясен, кісткового мозку, що сприяє швидкому перерозподілу крові під час здавлювання судин періодонту між коренем зуба та стінкою альвеоли при жувальному тиску. При здавлюванні судин періодонту виникають вогнища ішемії. Після зняття жувального навантаження та усунення ішемії наступає реактивна гіперемія, що допомагає зубу повернутися у вихідне положення.

При похилому положенні кореня зуба в альвеолі під кутом 10° при жуванні в періодонті виникає 2 вогнища ішемії, протилежних один одному (один – у пришийковій, інший - у навколоверхівковій області). Ділянки ішемії виникають у різних місцях періодонту внаслідок рухів нижньої щелепи під час жування. Після зняття жувального навантаження реактивна гіперемія виникає у двох протилежних ділянках і сприяє встановленню зуба у вихідне положення. Відтік крові здійснюється по внутрішньокісткових венах.

Іннервація періодонту здійснюється з трійчастого нерва та верхньошийного симпатичного вузла. У навколоверхівковій області періодонту перебувають механорецептори (барорецептори) між пучками колагенових волокон. Вони реагують на торкання до зуба (на тиск). Механорецептори активізуються у фазі неповного змикання щелеп, забезпечуючи рефлекторний процес жування. При дуже твердій їжі та дуже сильному змиканні зубних рядів переборюється болючий поріг роздратування механорецепторів періодонту та включається захисна реакція у вигляді різкого відкривання рота внаслідок гальмування посилки імпульсів до жувальних м'язів (пригнічується періодонто-мускулярний рефлекс).

ЦЕМЕНТ - тверда тканина мезенхимного походження. Покриває корінь зуба від шийки до верхівки та забезпечує прикріплення волокон періодонту до кореня зуба. По будові цемент нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. Цемент складається з основної речовини, просоченої солями кальцію, і колагенових волокон.

Види цементу:

- первинний, безклітинний – утворюється до прорізування зуба. Покриває дентин кореня на 2/3 довжини в пришійковій області. Первинний цемент складається з основної речовини та пучків колагенових волокон, що йдуть паралельно осі зуба в радіальному та тангенціальному напрямках. Колагенові волокна цементу переходять у Шарпєєви волокна періодонту та колагенові волокна кісткової тканини альвеоли. Товщина первинного цементу в області шийки зуба дорівнює 0,015 мм, в області середньої частини кореня зуба - 0,02 мм.

- вторинний, клітинний – утворюється після прорізування зуба при вступі зуба в оклюзію. Вторинний цемент нашаровується на первинний цемент, покриває дентин у верхівковій третині кореня зуба та міжкореневу поверхню багатокореневих зубів. Утворення вторинного цементу триває все життя. Новий цемент нашаровується на поверхню вже існуючого цементу. В утворенні вторинного цементу беруть участь клітини цементобласти.

Склад вторинного цементу:

- колагенові волокна,

- основна речовина, що склеює,

- клітини цементобласти – відросчаті клітини зірчастої форми, перебувають у порожнинах основної речовини цементу в індивідуальних лакунах. За допомогою мережі каналів і відростків цементобласти зв'язані один з одним та з дентинними трубочками, по них здійснюється дифузія живильних речовин з боку періодонту. Цемент не має кровоносних судин і нервових закінчень. Товщина вторинного цементу в області шийки зуба становить 20-50 мкм, в області верхівки кореня - 150-250 мкм.