Лікування хронічного катарального гінгівіту.

1. Навчання гігієні порожнини рота, контрольоване чищення зубів.

2. Професійна гігієна порожнини рота (видалення зубного нальоту й над’ясеневого зубного каменю).

3. Усунення місцевих етіологічних факторів (заміна пломб, коронок, пломбування каріозних порожнин, клиноподібних дефектів, усунення аномалій прикусу).

4. Протизапальна терапія (пародонтальні пов'язки з бутадіоновою маззю).

5. Зменшення утворення зубного нальоту (хлоргексидин, себідин, корсоділ).

6. Фізіотерапія - всі види масажу, электрофорез.

7. Загальне лікування - підвищення захисних сил організму (вітамінотерапія).

Лікування виразково-некротичного гінгівіту:

1. Антисептична обробка порожнини рота.

2. Навчання гігієні порожнини рота.

3. Аплікаційне знеболювання слизової оболонки ясен 10% аерозолем лідокаїну.

4. Видалення м'якого зубного нальоту та над’ясеневого зубного каменю.

5. Видалення некротичних мас з некротизованих ясеневих сосочків інструментами (гладилка).

6. Видалення некротичних мас, що залишились, шляхом аплікації протеолітичних ферментів (хімотрипсин, рибонуклеаза).

7. Накладення пародонтальних пов'язок із протизапальними засобами (бутадіонова мазь) або з антибіотиками в сполученні із протеолітичними ферментами (іруксол, перідонтон).

8. Вдома: полоскання порожнини рота препаратами хлоргексидину.

9.Загальне етіотропне лікування - всередину метронідазол по 0,25 - 3 рази в день 10-14 днів.

10.Загальзміцнювальне лікування (вітамінотерапія, десенсибілізуючі засоби);

11. У наступні відвідування - повне та ретельне видалення над- і под’ясеневого зубного каменю, протизапальна терапія (бутадіонова мазь), у фазі епітелізації – кератопластичні засоби (масло шипшини, обліпихове масло).

Лікування гіпертрофічного гінгівіту:

Лікування набрякової форми гіпертрофічного гінгівіту:

- навчання гігієні порожнини рота;

- усунення місцевих етіологічних факторів;

- видалення над- і під’ясеневого зубного каменю;

- протинабрякова та протизапальна терапія;

- склерозуюча терапія (поверхнева та глибока), кератолітичні засоби;

- консультація ендокринолога, гематолога, гінеколога, психіатра;

- фізіотерапевтичне лікування.

Лікування фіброзної форми гіпертрофічного гінгівіту:

- навчання гігієні порожнини рота;

- усунення місцевих етіологічних факторів;

- видалення над- і під’ясеневого зубного каменю;

- склерозуюча терапія;

- гінгівектомія, кріодеструкція, діатермокоагуляція;

- фізіотерапевтичне лікування;

- консультація ендокринолога, гематолога, психіатра, гінеколога.

ЛЕКЦІЯ 3

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПАРОДОНТИТУ І ПАРОДОНТОЗУ. РОЛЬ МІСЦЕВИХ ФАКТОРІВ І ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ У ВИНИКНЕННІ ПАТОЛОГІЇ

Бактерії – основний етіопатогенетичний фактор захворювань пародонту. Хвороби пародонту викликають специфічні бактерії - пародонтопатогени, що містяться в зубному нальоті, який перебуває в ясеневій борозні, на корені зуба, на поверхні сполучного епітелію та у пародонтальних кишенях. В 1г зубного нальоту міститься близько 1011 бактерій. Більша частина цих бактерій – грамнегативні анаероби, що виробляють велику кількість ендотоксинів, які володіють величезним імунореактивним потенціалом.

Виділяють 5 бактеріальних комплексів зубного нальоту:

Комплекс 1 - локалізується в місцях найбільшої деструкції пародонту, корелює із глибокими пародонтальними кишенями та кровоточивістю ясен. У нього входять наступні бактерії: Porphіromonas gіngіvalіs, Bacteroіdes forsіthus, Treponema dentіcola.

Комплекс 2 - утворює ядро нальоту, містить наступні бактерії: Prevotella іntermedіa, Frevotella nіgrescens, Fusobacterіum nucleatum.

Комплекс 3 - утворений стрептококами: Streptococcus sanguіs, Str. oralіs, Str. mіtіs, Str. gordonіі,. Str. іntermedіus.

Комплекс 4 - Capnocytophagа, Eіkenella corodens, Actіnobacіllus actіnomycetemcomіtans.

Комплекс 5 – утворює поверхневі шари без якого-небудь відношення до інших комплексів, у нього входять: Actіnomyces odontolytіcus, Veіlonella parvula, b. serotyp, Actіnobacіllіs actіnomycetemcomіtans, Selenomonas noxіa, Actіnomyces naeslundіі.

При народженні дитини порожнина рота стерильна. У процесі годівлі й спілкування із зовнішнім середовищем відбувається колонізація бактеріями, насамперед, Streptococcus salіvarіus й Actіnomyces naeslundіі. Анаэробная флора з'являється до прорізування зубів. Для деструктивних форм пародонтиту важливим є комбінації найбільш вірулентних патогенів. Встановлено 5-8 пародонтальних патогенів, що найчастіше зустрічаються в місцях найбільшої деструкції пародонта – атрофії ясен та альвеолярної кістки. До таких відносяться: Porphyromonas gіngіvalіs, Actіnobacіllіs actіnomycetemcomіtans, Prevotella іntermedіa, Eіkenella corodens, Fusobacterіum nucleatum.

Сучасні концепції етіопатогенезу захворювань пародонта передбачають наявність головних, переважних бактеріальних патогенів, з якими зв'язують клінічні форми і тяжкість перебігу захворювання. Ці патогени присутні мінімально спочатку кожного пародонтального запального деструктивного процесу. Різна реактивність захисних сил організму в різному ступені може викликати цей процес.