Ендокринна система та препарати для лікування її захворювань

Ендокринна система – сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які виділяють у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин). Ця система бере участь в гуморальній регуляції функцій організму та координує діяльність усіх органів та систем, а також забезпечує підтримання гомеостазу організму при мінливих умовах зовнішнього середовища. Разом з нервовою системою регулює та координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.

В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою й утворюють єдину систему. Органи центрального відділу – гіпоталамус, гіпофіз, епіфіз – тісно пов'язані з органами центральної нервової системи і координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Органи периферійного відділу – щитоподібна залоза, надниркові залози, передміхурова залоза – здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють або послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною. Це такі органи, як статеві залози (гонади), підшлункова залоза, плацента тощо.

Характерною особливістю цих залоз є відсутність вивідних протоків. Високоактивні біологічні речовини – гормони, які виділяються ними безпосередньо в кров і лімфу, поширюються по всьому організму. Найважливішими гормонами є інсулін, який виробляється підшлунковою залозою; тироксин і трийодтиронін – щитоподібною залозою; кортизон і адреналін – наднирковими, тестостерон і естроген – статевими залозами. Впливаючи на органи і тканини, залози синхронізують і координують їх різноманітні функції. Поділ клітин, обмін речовин, регуляція діяльності серцево-судинної системи, ріст і старіння, розмноження, захисні реакції, відновлення органів і тканин, гармонійний розумовий, духовний і фізичний розвиток – всі ці процеси залежать від гормонів. Тільки при правильному розвитку ендокринної системи може бути реалізована спадкова інформація. Розлад функції будь-якої залози внутрішньої секреції, що супроводжується підвищенням або зниженням концентрації гормонів у крові, призводить до глибоких змін в організмі.

Ендокринні захворювання – клас захворювань, що виникають при розладі функції однієї або декількох ендокринних залоз, в основі яких лежить гіперфункція, гіпофункція або дисфункція залоз внутрішньої секреції.

Гормональні речовини – це препарати, які отримують із залоз внутрішньої секреції (або їх синтетичні аналоги), що специфічно впливають на обмін речовин і регулюють різноманітні функції організму.

Протигормональні речовини – це хімічні речовини, які гальмують утворення чи виділення гормонів або вступають з ними у конкурентні зв’язки.

Гормональні препарати використовують для таких видів лікування:

1) замісна гормонотерапія у випадку компенсації недостатності ендокринної функції;

2) стимулююча (тропна) гормонотерапія – терапія гормональними або їх синтетичними аналогами, а також синтетичними препаратами при гіпофункції ендокринної залози;

3) протигормональна терапія – терапія гормональними препаратами або їх аналогами, в основі якої лежить принцип негативного зворотного зв’язку.

Окрім цього, гормональні препарати використовують при деяких не ендокринних захворюваннях (фармакодинамічна терапія). При цьому використовують їх біологічні ефекти впливу на обмінні, запальні, імунні процеси та загальний стан. До не ендокринних захворювань відносять такі хвороби як інфекційні алергічні захворювання (поліартрити, алергічні стани, ревматизм, бронхіальна астма), захворювання системи крові.

У випадку тривалого використання гормональних препаратів може порушитись структура та функція відповідної ендокринної залози. Так, якщо передчасно раптово відмінити гормональні препарати, то наступає загострення захворювання (так званий синдром відміни).