Завдання по УДРС.

1. Дослідити залежність коефіцієнта поверхневого натягу розчину від концентрації.

2. Дослідити залежність коефіцієнта поверхневого натягу від температури.

3. Методи знаходження коефіцієнта поверхневого натягу.

Завдання до самостійної роботи.

1. Особливості молекулярної будови рідини.

2. Поверхневий натяг рідини. Коефіцієнт поверхневого натягу, одиниці його вимірювання.

3. Методи визначення коефіцієнта поверхневого натягу.

4. Залежність коефіцієнта поверхневого натягу від концентрації та температури.

5. Використання коефіцієнта поверхневого натягу для діагностики захворювань.

6. Навести приклади поверхневих явищ в біології та медицині.

7. Тиски рідини під сферичною поверхнею.

8. Змочувальні та незмочувальні рідини.

9. Газова емболія.

Завдання для перевірки знань за темою:

1. Дайте визначення коефіцієнта поверхневого натягу:

1. Дорівнює відношенню сили поверхневого натягу до довжини контуру рідини, на яку діє ця сила.

2. Дорівнює відношенню довжини контуру рідини до площі.

3. Дорівнює відношенню площі рідини до довжини контуру.

4. Дорівнює відношенню сили поверхневого натягу до площі рідини.

5. Дорівнює відношенню площі рідини до сили поверхневого натягу.

2.Запишіть формулу для визначення коефіцієнта поверхневого натягу:

1. ;
2. ;
3. ;
4. ;
5. .

3.Запишіть формулу коефіцієнта поверхневого натягу через роботу:

1. ;
2. ;
3. ;
4. ;
5. .

4.В яких одиницях вимірюється коефіцієнт поверхневого натягу в системі СІ?

1. Н/м.
2. Дин/см².
3. Г/см.
4. Г/см².
5. Дин/см.

5.За якою формулою розраховується коефіцієнт поверхневого натягу методом відриву крапель?

1. ;

1. ;
2. ;
3. ;
4. .

6.За якою формулою визначаеться додатковий тиск під сферичною поверхнею рідини?

1. ∆ρ=2δ/r;
2. ∆ρ=2δ · r;
3. ∆ρ=δ/2r;
4. ∆ρ=δr;
5. ∆ρ=δ/r.

7.Яке положення займе рідина в капілярі, якщо вона змочує капіляр:

1. Нарівні з рідиною в судині.
2. Нижче рідини в судині.
3. Рівень буде збільшуватись.
4. Вище рідини в судині
5. Рівень буде зменшуватись.

8.Яке положення займе рідина в капілярі, якщо вона не змочує його:

1. Нарівні з рідиною в судині.
2. Нижче рідини в судині.
3. Вище рідини в судині.
4. Рівень буде збільшуватись.
5. Рівень буде зменшуватись.

9.Як залежить коефіцієнт поверхневого натягу від температури рідини:

1. Зменшується зі збільшенням температури.

2. Далеко від критичної температури зменшується лінійно зі збільшенням температури.

3. Збільшується зі збільшенням температури.

4. Зменшується зі зменшенням температури.

5. Не змінюється.

10.Чому може відбутися закупорення кровоносної судини бульбашкою повітря:

1. Тому, що відсутнє переміщення крові.

2. Якщо дві сторони бульбашки мають однакові радіуси кривизни.

3. Якщо дві сторони бульбашки мають однакові величини додаткового тиску.

4. Якщо додатковий тиск компенсується.

5. Якщо під дією тиску відбувається скривлення поверхні бульбашки.

Еталони відповіді:

1- 1; 2-2; 3-4; 4-1; 5-2; 6-1; 7-4; 8-2; 9-1; 10-5.

Література.

1. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. “Биофизика”- Х.: Изд-во НФАУ Золотые страницы, 2003г., с.207-209.
2. Ремизов А.Н. “Курс фізики, електроніки, кібернетики”: - М, ВШ, 1982, с.159-170.

3. Ливенцов Н.М. «Курс физике»: М. «Высшая школа» 1972, с 62-67.

4. Эсаулова М.Э. и др. Руководство к лабораторным работам по физике. М. «Высшая школа», 1983 с 39-43.

1. Методичні розробки.
2. Конспект лекцій.

Тема: “Вивчення фізичних основ тональної аудіометрії”.

Мета роботи: Ознайомитися з роботою аудіометра поліклінічного типу АП-02 та навчитися експериментально за допомогою цього приладу визначити поріг слухового відчуття на різних частотах.

Обґрунтування необхідності вивчення теми.

Тональна порогова аудіометрія широко використовується в клінічній та поліклінічній практиці для дослідження органів слуху.

Величина порогу слухового відчуття залежність від частоти і є важливим діагностичним фактором, який дозволяє в ряді випадків визначати локалізацію патологічних змін органів слуху. Крім того, це важливо і для розуміння різних діагностичних методик аускультації, перкусії, фонокардіографії, для розуміння дії на органи людини інфразвуку та шумів.

Прилади і матеріали: аудіометр поліклінічний типу АП-02.

Теоретичні відомості.

Основними фізичними характеристиками звуку є частота, інтенсивність (звуковий тиск), акустичний спектр.

Інтенсивність звуку (густина потоку енергії звукової хвилі) – це кількість енергії, яка проходить через одиницю площі фронту хвилі за 1с і вимірюється в Вт/м².

Звуковий тиск – це ефективне значення надлишкового тиску над атмосферним тиском, яке утворюється в місцях згущення часток повітря в звуковій хвилі. Інтенсивність звуку І дорівнює квадрату амплітуди звукового тиску, поділеного на 2ρV:

І= ;

- акустичний опір (імпеданс), де P – звуковий тиск, ρ – густина середовища, V – швидкість звуку.

Акустичний спектр – це результат розкладання складного коливання (тону) на прості тони (гармоніки), які його складають із показанням їх частоти і амплітуди (інтенсивності).

З фізичними (об’єктивними) характеристиками звуку тісно пов’язані фізіологічні (суб’єктивні) характеристики звуку.

Цей зв’язок ілюструється такою схемою:

	Об'єктивні характеристики
		Суб'єктивні характеристики

При клінічних дослідженнях вимірюють поріг слухового відчуття I₀, під яким розуміють мінімальну інтенсивність звуку даної частоти, яка ще сприймається вухом (або мінімальний звуковий тиск). Нормальне людське вухо сприймає досить широкий діапазон інтенсивностей звуку: так на частоті 1000 Гц I₀=10^-12 Вт/м² (поріг слухового відчуття) до I=10 Вт/м² (поріг больового відчуття). Відношення цих інтенсивностей дорівнює 10¹³, тому для зручності вводять шкалу рівня інтенсивності. Шкалу рівня інтенсивностей звуку беремо за початковий рівень шкали, будь-яку іншу інтенсивність виражають через десятковий логарифм її відношення до I₀: ;

За одиницю рівня гучності прийнято 1 Бел (Б), яка відповідає зміні інтенсивності в 10 разів, а також 1 децибел (дБ)=0,1Б:

(Б)=10 (дБ).

Для фізіологічної оцінки гучності звуку вводять шкалу рівня гучності L_E. При постійній частоті рівень гучності пов’язаний з рівнем інтенсивності законом Вебера-Фехнера, згідно з яким рівень гучності на даній частоті пропорційний логарифму відношення рівнів інтенсивності:

L_E = , k – коефіцієнт пропорціональності, який залежить від частоти . Якщо коефіцієнт k був сталим, то шкала інтенсивності відповідала б шкалі гучності.

Умовно вважають, що на частоті 1000 Гц шкали рівня гучності та рівня інтенсивності звуку співпадають, тобто (k=1), і на цій частоті децибел шкали рівня інтенсивності буде відповідати децибелу шкали рівня гучності. Для відмінності шкали інтенсивності від шкали гучності децибел називають фоном.

Залежність рівня інтенсивностей від частоти, який сприймається людським вухом, як звук однакової гучності зі звуком на частоті 1000 Гц, називається кривою рівної гучності. Важливе значення має крива нульового рівня гучності (поріг слухового відчуття, яка дає залежність від порогової інтенсивності I₀ від частоти).

При погіршенні слуху крива порогу слухового відчуття буде розташована вище за нормою. На кожній частоті різниця рівня інтенсивності в патології та нормі відповідає різниці рівня гучності, тобто відчуття одного й того ж звуку в нормі і патології. Ця різниця в нормі і патології називається втратою слуху. Втрата слуху – це зниження рівня гучності сприйняття пацієнтом звуку даної частоти (рівня інтенсивності) по відношенню до норми. Втрату слуху прийнято оцінювати по підвищенню рівня інтенсивностей у порівнянні з нормою. Через те, що дослідження проводиться на рівні порогу слухового відчуття, метод називається пороговим, а оскільки вимірювання проводиться на чітко визначеній частоті, то метод називається тональним.

Таким чином, метод тональної порогової аудіометрії – це метод дослідження слуху пацієнта, який ґрунтується на визначенні втрати слуху по підвищенню рівня інтенсивності, який відповідає рівню слухового відчуття в порівнянні з нормою. Для оцінки втрати слуху будується аудіограма. Аудіограма – це графік, який показує втрату слуху в децибелах в залежності від частоти коливань.

У роботі для зняття аудіограми використовується аудіометр поліклінічний АП-02.

Аудіометр використовується для визначення порогу слухового відчуття по повітряній провідності та зрівняних характеристик вуха по кістковій провідності. Визначення порогів слухового відчуття здійснюється подачею чистих тонів різної частоти та інтенсивності. Регістрація результатів проводиться на бланку аудіограми по відповідям пацієнтів шляхом нанесення крапок на місце перетину планок, пов’язаних із переключенням частоти інтенсивності.

Принципова електрична схема пристрою виконана на полупровідникових тріодах і складається з таких блоків: генератора чистих тонів, посилювача чистих тонів, генератора шумів. Регулювання вихідного рівня інтенсивності здійснюється атенюатором, який складається з ланцюгів резистора. Зміна геніруючої частоти здійснюється переключенням конденсаторів від контуру генератора.

Аудіометр конструктивно оформлений у вигляді настільного переносного приладу .

На похилій криничці приладу розташовані: клавіша включення пристрою; перемикач телефонів повітряної проводимості; перемикач роду робіт; включення телефонів повітряної та кісткової проводи мості; перемикач інтенсивності маскуючого шуму; перемикач і кнопки припинення подачі тонів; індикаторна лампа; лампа відповіді пацієнта. На горизонтальній панелі приладу розташовується бланк аудіограми, який фіксується прижимом за допомогою кнопки. Над бланком аудіограми знаходиться планка перемикача з ручкою і перемикач інтенсивності з ручкою 11.

Порядок виконання роботи.

1.Включити прилад в мережу. Під час прогрівання приладу (3 хв.) встановити бланк аудіограми. Ручку “Тон” встановити на зелений або червоний телефон, маскуючий шум виключити.

2.Пацієнту надіти навушники. Планку перемикача частот встановити на одну з частот за допомогою перемикача інтенсивності тону, подати через телефон на досліджуване вухо чітко відчутий пацієнтом тон.

3.Поступово зменшуйте інтенсивність тону поки пацієнт перестане відчувати тон. Знайти це положення перемикача, яке відповідає порогу слухового відчуття. На цьому місці на бланці аудіограми поставити олівцем крапку.

4.Повторити процедуру визначення порогу слухового відчуття на інших частотах. Рекомендується такий порядок чергування частот у процесі дослідження: 1000, 2000, 3000, 4000, 8000, 500, 250, 125Гц.

5.З’єднавши точки, які відповідають порогу слухового відчуття, одержують аудіограму для даного вуха.

6.Повторити дослідження на іншому вусі, для чого ручку “Тон” перевести в інше положення.

7.Проаналізуйте одержані результати. Вказати, на яких частотах поріг слухового відчуття мінімальний, а на яких – максимальний.

Учбово-дослідницька робота.

1.Використовуючи аудіограму, розрахувати залежність I=f(λ) у вигляді графіка,де I- інтенсивність звуку, яка відповідно порогу чутності при данній частоті

Розрахунок інтенсивності провести за формулою: , де I₀ інтенсивність, яка відповідає порогу слухового відчуття (I₀ = 10^-12 Вт/м²) ΔL – зниження слуху в дБ, визначається за аудіограмою.

2.Написати реферати:

1. Шум і захворювання.

2. Інфразвук та його дія на біологічний об’єкт.

Завдання до самостійної роботи.

1. Природа звуку, види звуку. Тони прості, складні.

2. Об’єктивні (фізичні) характеристики звуку. Їх зв’язок із фізіологічними характеристиками.

3. Суб’єктивні (фізіологічні) характеристики звуку, їх зв’язок з фізичними характеристиками.

4. Поріг слухового відчуття та його діагностичне значення. Поріг больового відчуття. Ділянка слухового відчуття. Криві однакової гучності.

5. Закон Вебера-Фехнера.

6. Втрата слуху. Аудіометрія, аудіограма та її призначення.

7. Принцип роботи і будова аудіометра. Будова і принципи роботи аудіометра

8. Фізичні основи слуху.

9.Звукові методи діагностики.

10. Утворення голосу людини.

Задачі.

1.Визначити середню силу, яка діє на барабанну перетинку людини S = 66 мм², для двох випадків: а) порогу чуттєвості; б) порогу больового відчуття. Частота дорівнює 1кГц.

2.Вивчення руху барабанної перетинки показало, що швидкість коливання її ділянок є величиною одного порядку зі швидкістю зміщення молекул повітря при розповсюдженні пласкої хвилі. Враховуючи це, розрахувати приблизну амплітуду для двох випадків:

а) порогу слухового відчуття;

б) порогу больового відчуття.

Частота ν = 1кГц.

Завдання для перевірки знань за темою:

1.Звукові коливання мають частотний діапазон:

1. 0 – 16 Гц.
2. 40 Гц – 2 кГц.
3. 16 Гц – 20 кГц.
4. > 20 кГц.

2.Об’єктивні характеристики слухового відчуття:

1. Частота, інтенсивність, спектральний склад.

2. Висота тону, гучність, тембр.

3. Частота, гучність, спектральний склад.

4. Частота, тембр, інтенсивність.

5. Частота, висота тону, спектральний склад.

3.Суб’єктивні характеристики слухового відчуття:

1. Частота, інтенсивність, спектральний склад.

2. Висота тону, гучність, тембр.

3. Частота, гучність, спектральний склад.

4. Частота, тембр, інтенсивність.

5. Частота, висота тону, спектральний склад.

4.Висота тону залежить від:

1. Частоти.
2. Інтенсивності.
3. Акустичного спектру.
4. Тембру.
5. Гучності.

5.Гучність звуку залежить від:

1. Частоти.
2. Інтенсивності.
3. Спектрального складу.
4. Тембру.
5. Висоти.

6.Тембр звуку залежить від:

1. Частоти.
2. Інтенсивності.
3. Спектрального складу.
4. Висоти.
5. Гучності.

7.Що називається порогом слухового відчуття?

1. Максимальна інтенсивність звуку, коли останній ще сприймається вухом людини.

2. Максимальний ефективний акустичний тиск, або акустична інтенсивність, коли звук сприймається без відчуття болю.

3. Мінімальна інтенсивність звуку, коли останній ще сприймається вухом людини.

4. Мінімальний ефективний акустичний тиск або акустична інтенсивність, коли звук сприймається без відчуття болю.

8.Що називається порогом відчуття болю?

1. Максимальна інтенсивність звуку, коли останній ще сприймається вухом людини.

2. Максимальний ефективний акустичний тиск, або акустична інтенсивність, коли звук сприймається без відчуття болю.

3. Мінімальна інтенсивність звуку, коли останній ще сприймається вухом людини.

4. Мінімальний ефективний акустичний тиск, або акустична інтенсивність, коли звук сприймається без відчуття болю.

9.Вкажіть закон Вебера-Фехнера:

1. При зростанні подразнення у геометричній прогресії відчуття цього подразнення зменшується в арифметичній прогресії.

2. При зростанні подразнення в арифметичній прогресії відчуття цього подразнення зменшується у геометричній прогресії.

3. При зростанні подразнення у геометричній прогресії відчуття цього подразнення зростає в арифметичній прогресії.

4. При зменшенні подразнення у геометричній прогресії відчуття цього подразнення зростає в арифметичній прогресії.

10.Що називається аудіограмою?

1. Графік залежності інтенсивності звуку від частоти.

2. Метод вимірювання слухового відчуттяж.

3. Графік залежності порогу слухового відчуття від інтенсивності.

4. Графік залежності порогу слухового відчуття від частоти.

Еталони відповіді: 1-3; 2-1; 3-2; 4-1; 5-2; 6-3; 7-3; 8-2; 9-3; 10-4.

Література.

1. Чалий О.В., Агапов Б.М., Цехмістер Я.В. та інш. “Медична і біологічна фізика” - К.: Книг-плюс, 2005, с. 165-175, 190-199.

2. Ремизов А.Н. “Курс фізики, електроніки, кібернетики” - М, «Высшая школа», 1982, с.81-88.

3. Ливенцев Н.М. «Курс физики». М. «Высшая школа» 1978, с 88-101.

4. Методичні розробки.

5. Конспект лекцій.

Тема: Вивчення методики визначення кров’яного тиску (за Коротковим).

Мета роботи: Знайомство з фізичними методами вимірювання тиску крові і вивчення приладів, які застосовуються в клініці для вимірювання артеріального тиску крові.

Обґрунтування необхідності вивчення теми.

Вимірювання артеріального тиску крові необхідне для діагностики багатьох захворювань і для контролю за ефективністю лікувального процесу. Систолічний та діагностичний тиск визначає правильність роботи серця, стан судинної системи (загальний просвіт судин, тонус судинних стінок), а також характеризують і саму кров (її в’язкість, загальну кількість циркулюючої крові).

Прилади:сфігомоманометр мембранний (тонометр), стетофонендоскоп, барометр.

Теоретичні відомості.

Як відомо, серце має два передсердя – праве та ліве, та два шлуночки – правий та лівий. Спочатку скорочується передсердя, проштовхуючи кров кожний в свій шлуночок, а потім шлуночки виштовхують кров – правий - в легеневу артерію, а лівий - в аорту. При кожному скороченні (систолилічно шлуночком в нормі в аорту вштовхується під тиском, більшим того, який є в аорті, 50-60 куб. см. крові. Також кількість крові виштовхується правим шлуночком в легеневу артерію.

Кров, яка знаходиться в аорті та в розгалуженнях, що відходять від неї, та в дрібних артеріях, під час систоли зазнає додаткового тиску. Чим дальше від серця розміщена артерія, тим менший її діаметр, та менший в ній тиск, через те, що енергія тиску витрачається на перемагання опору рухові крові по судинах, на перемагання внутрішнього тертя крові, її в’язкості.

Якщо, зазвичай, тиск в аорті досягає 130 мм. рт. ст., то в плечовій артерії він дорівнює 120 мм. рт. ст., а в артеріолах та дрібних артеріях - 10-20 мм. рт. ст. В самих капілярах - 6-8 мм. рт. ст. у венах до 4 мм. рт. ст., а в порожнистих венах -6 мм. рт. ст. Тобто на 6 мм менший за атмосферний.

Стінки артерії, в першу чергу, аорти, при попаданні в них додаткового об’єму крові розширюються, але будучи порожніми, тут же стискаються, створюючи умови подальшому проштовхуванню крові по судинах. Якщо опір крові зростає, як це, наприклад, спостерігається при гіпертонічній хворобі, коли відбувається спазм артерій, то тиск крові в артеріях, які лежать вище, підвищується. Підвищується тиск і при інших захворюваннях. Тому вимірювання кров’яного тиску має велике значення.

Кров’яний тиск вимірюють за допомогою спеціальних приладів на плечовій артерії, яка знаходиться з внутрішнього боку плеча. Міряють тиск і у висковій артерії. В даному випадку буде вивчатися прилад для вимірювання кров’яного тиску, який має назву сфігмоманометр (сфігмос – означає по-грецьки пульс, манометр – вимірювач тиску). Розрізняють два основних тиски - максимальний, або систолічний – це тиск у кров’яний системі під час систоли (скорочення) лівого шлуночка, і мінімальний або дистлолічний – це тиск у кров’яній системі під час дистоли, періоду спокою лівого шлуночка.

Принцип вимірювання кров’яного тиску за методом Короткова.

Принцип вимірювання кров’яного тиску за Коротковим складається з того, що ми прослуховуємо звукові явища, які виникають у плечовій артерії тоді, коли вона стиснута манжеткою, в яку закачано повітря. Тиск повітря через м’які тканини плеча передається на стінки плечової артерії. Вони повністю стискаються і не пропускають крові. Стиснення плечової артерії веде до деформації її стінок, при цьому через наявність у них еластичних волокон, стінки артерії приходять у напружений стан.

При випусканні за допомогою крана з манжетки повітря стиснення стінок плечової артерії зменшується настільки, що під час систоли (скорочення) лівого шлуночка невеликий об’єм крові зможе пройти, розштовхнувши стиснені та напружені стінки артерії, примушуючи їх короткий час коливатись із звуковою частотою подібно до того, як це відбувається тоді , коли тиск повітря в манжетці на артерію дорівнює тиску крові в артерії. Коливання стінок плечової артерії є коливанням звукової частоти та прослуховуються у вигляді окремих тонів при кожній систолі лівого шлуночка. Отже, при прослуховуванні першого тону можна виміряти систолічний (максимальний) тиск крові. В момент появи першого тону, тобто проходження першої порції крові, тиск крові в артерії дорівнює тиску повітря в манжетці, величину якого показує прилад (манометр), який сполучений з манжеткою. При подальшому випусканні повітря з манжетки, стискання стінок плечової артерії зменшується, об’єм крові, який проходить через артерію, збільшується, амплітуда коливань на напружених стінках артерії зростає, тони стають голоснішими.

Після появи перших тонів до них приєднуються шуми. Інтенсивність шумів може бути досить велика, а тони (звукові удари) можуть не прослуховуватися хоча і будуть існувати. Породження шумів зовсім інше, ніж тонів. Коли кров у достатньому об’ємі проходить через звужений просвіт артерії, то швидкість течії рідини обернено пропорційна площі поперечного перерізу судини: , де :

V₁ – швидкість у широкому місці труби;

V₂ – у вузькому місці;

S₂ – площа поперечного перерізу в вузькому місці;

S₁ – площа поперечного перерізу в широкому місці.

У звуженому місці артерії течія крові прискорюється і набирає турбулентного характеру, що супроводжується виникненням шумів. Коли просвіт плечової артерії досягає нормальної величини, рух крові стає більш спокійним, приймає ламінарний характер, шуми зникають і знову чітко прослуховуються тони. В момент різкого послаблення тонів або в момент зниження останнього тону тиск у манжетці та показники манометра дорівнюються мінімальному тиску крові.

Подальше зниження тиску в манжетці дає можливість артерії вийти з напруженого стану, а стінки її не будуть коливатися зі звуковою частотою, кров в артерії буде рухатися ламінарно. А тому ні тони, ні шуми не прослуховуються. Для вислуховування звукових явищ, що виникають в людському організмі, застосовується стетофонендоскоп. Стетофонендоскоп накладається в ділянці ліктьової ямки з внутрішнього боку, де проходить нижній відрізок плечової артерії, яка розташовується нижче місця вислуховування, дві гілки – ліктьову і променеву (мал .1)

Момент різкого послаблення тонів, або якщо не вдалося замітити з-за короткочасності момент припинення звукових коливань, то явище прийнято за мінімальний ( діастолічний) кровянний тиск, рівний 60-70мм ртутного стовпчика. Відхилення кров’яного тиску від норми (120-130 і 60-70 мм. рт. ст.) свідчать про те, що в організмі людини відбуваються деякі патологічні зміни.

Різниця між максимальним (систолічним) і мінімальним (діасталічним) тисками називається пульсовим тиском. У нормі пульсовий тиск 10-60 мм. рт. ст..

Артеріальний тиск (АТ) частіше всього вимірюється в сидячому положенні пацієнта. В деяких випадках вимірюється в лежачому положенні. Але в цьому випадку передпліччя пацієнта, на якому вимірюється АТ, і апарат повинен знаходитися на рівні серця, нижній край манжетки розміщується приблизно на 2 см вище ліктьового згину руки. Незаповнена повітрям манжетка не повинна стискати тканини руки. Повітря в манжетку нагнітають швидко, а випускають повільно.

При вимірюванні АТ треба мати на увазі, що його рівень коливається протягом доби. Найнижчий АТ буває під час сну та зростає під ранок, поступово зростання досягає максимуму в годину денної активності. Різниця між самим високим і самим низьким АТ у здорових людей не перевищує 30 мм. рт. ст. для систолічного і 10 мм. рт. ст. для діастолічного тиску.

При вимірюванні АТ необхідно забезпечити пацієнту комфортні умови. Рукава одежі повинні бути досить вільні (бажано оголити руку). Вимірювання АТ треба робити 2-3 рази з інтервалом не менше 5 хвилин.

Метод Короткова по вимірюванню АТ в ідеальному випадку дає похибку 8 мм. рт. ст. Додаткові помилки можуть бути допущені в таких випадках; при таких порушеннях серцевого ритму у пацієнта , неправильне положення руки під час вимірювання, недбале накладання манжетки, хвилювання хворого, викликані самою процедурою вимірювання.

Сфігмоманометр мембранний.

(тонометр)

Прилад також призначений для вимірювання артеріального кров’яного тиску. В середині каркаса, як в кожному з металевих манометрів, знаходиться металева камера, кришка якої зроблена з м’якого металу (мембрана). В камеру накачується повітря. Під впливом підвищеного тиску кришка цієї камери (мембрани) вигинається вгору. За допомогою передавального механізму, який складається із зубчатих коліс, рух мембрани передається стрільці і вона при цьому встановлюється на повній поділці, яка показує величину тиску в камері. До камери приєднана за допомогою гумової трубки манжетка. При накачуванні повітря за допомогою гумової груші, повітря одночасно поступає в камеру з мембраною і в манжетку. Таким чином, в камері буде тиск такий, як в манжетці.

Випускання повітря з системи проводиться за допомогою гвинта, який при цьому поступово викручують. При накачуванні повітря гвинт закручується. Для швидкого випускання повітря роз’єднують гумову трубку.

Вимірювання кров’яного тиску тонометром проводиться так само.