Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі

Впродовж багатьох віків й українська культура зазнавала значного впливу унікальної духовної спадщини Візантії. Це яск­раво виявилося у збереженні тісних зв'язків українського право­слав'я з Константинопольською церквою, системі навчання в шко­лах церковних братств України, діяльності Острозької та Києво-Могилянської академій. Як і в Росії, українське богослов'я, іконо­пис, церковна архітектура та література тривалий час дотримува­лися візантійської традиції. Мотиви візантійської філософії відчу­тні в українській православній полемічній літературі, творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди.

- з IX ст, починаються активні контакти Візантії та Київської Русі знаменитим шляхом "з варягів у греки".

- 860 р легендарний похіду князя Аскольда на Царгород (фактично започатко­ване хрещення Русі,

- середина X ст. - поїздка київської княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного (велике значення у дальшому розвитку торгово-політичних відносин між обома країнами і поширенні християнства на Русі)

- шлюб сестри візантійського імператора Василія II — Анни з київським князем Володимиром (довершив перетворення християнства на державну релігію Русі (акт хрещення 988 р.).

Після падіння Константинополя Московська держава вважала себе прямою спадкоємницею Візантійської імперії. Вона запози­чила герб Візантії (орел з двома головами), а її князі перейняли титул царів (цесарів). Становище православ'я в Росії нагадувало візантійську схему взаємовідносин церкви, держави і монарха. Ро­сійське іконописне мистецтво, значну роль в якому відіграв ви­ходець з Візантії Феофан Грек, архітектура, книжкове видавни­цтво, філософія, богослов'я, освіта, вишукана словесність (літера­тура) і політичні теорії аж до XVII ст. зберігали незаперечні риси візантійської традиції.

Важко переоцінити значення візантійської культури для роз­витку Київської Русі, а згодом України, і Московської держави.

Особливо відчутно цей вплив виявлявся у галузі образотворчого мистецтва, релігії та філософії, суспільної думки та космології, писемності й освіти, політичних ідей та права.

З Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети хри­стиянського культу, був запозичений церковний спів.