Українське цивільне право

Після реєстрації шлюбу М. поселилася у квартиру, наймачем якої був Т., її чоловік. Відповідно до закону М. одержала пра­во на проживання у цій квартирі як член сім'ї наймача, проте чоловік постійно заявляв, що може виселити її в будь-який момент.

У цій ситуації М. має право на захист у зв'язку з невизнанням її самостійного права на житло.

Актом оспорення права буде позов про визнання особи такою, що втратила право на житло.

У цій ситуації протидією такій вимозі може бути зустрічний по­зов про примусове вселення в квартиру.

Особа має право вчиняти відповідні дії з метою припинення дій, метою яких є порушення права. Так, за статтею 443 ЦК, автор має право вимагати заборони видання його твору без його згоди. Тобто, йдеться про припинення дій, які спрямовані на порушення права.

Необхідність захисту права, інтересу або правопорядку вини­кає, передусім, у зв'язку з протиправною, винною поведінкою.

Разом з тим, право особи може бути порушено і непротиправ-ною, невинною поведінкою, наприклад, випадковим заподіянням шкоди.

Відповідно до статті 1187 ЦК, особа, яка постраждала від дія­льності, що є джерелом підвищеної небезпеки, має право на від­шкодування і тоді, коли в діях того, хто здійснював таку діяль­ність, не було вини.

Право на захист пов 'язане з встановленням особи правопоруш­ника. Відсутність інформації про нього у потерпілого, невстанов-лення правопорушника правоохоронними органами - все це робить здійснення права на захист неможливим або малоймовірним.

Така сумна перспектива є одним із стимулів страхування різно­манітних ризиків, що можуть настати у разі, зокрема, заподіяння шкоди невстановленою особою.

Потреба у захисті може виникнути як наслідок дії самого носія права, наприклад, у зв'язку з втратою ним відповідного право-встановлюючого документа.

Захист інтересу можливий також у разі його порушення непро-типравною поведінкою. Особа може звернутися до суду із заявою про захист у разі колізії між її інтересами та інтересами інших учас­ників правовідносин, причому навіть і тоді, коли поведінка кожно­го з них є правозгідною.

Так, у разі заперечення одного із членів сім'ї щодо обміну квар-

Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

тири, у якій вони проживають, інші члени сім'ї мають право звер­нутися до суду із заявою про проведення примусового обміну.

Колізія інтересів може бути підставою до подання заяви до суду кимось із співласників чи спадкоємців.

Суб'єктом права на захист може бути ко­жна особа, яка володіє правом або інтере­сом, незалежно від віку та стану психіч­ного здоров'я. Але для самостійного здійснення цього права особа має володіти цивільною процесуальною дієздатністю.

Цивільною процесуальною дієздатністю наділені, насамперед, ті особи, які володіють повною цивільною дієздатністю. Той, цивіль­на дієздатність кого обмежена, не обмежується в цивільній проце­суальній дієздатності, тому він може бути позивачем, відповідачем в суді без будь-яких застережень. Проте, слід мати на увазі, що відмова такої особи від позову, наприклад, про відшкодування шкоди чи від вимоги про визнання права власності на будинок є водночас відмовою і від права цивільного. Оскільки така відмова не може вважатися дрібним побутовим правочином, вона може бути прийнята судом лише за згодою піклувальника.

Якщо особа дійсно є носієм права чи інтересу, якщо дійсно вони порушені, якщо встановлена особа кривдника і якщо вчасно пода­ний позов, такий позов - це вимога, а не прохання про захист. Тому «прошу», яким закінчуються, як правило, позовні заяви, не відпові­дає суті відносин між позивачем та судом. Позивач - особа, яка не просить, а вимагає. Позивач виступає в ролі прохача лише тоді, коли звертається до суду за захистом після спливу позовної давності.

§ 4. Способи захисту

Особа, право чиінтерес якої постраждали, сама обирає мате­ріально-правові механізми їх захисту. Так, у разі прострочення ви­конання договору, забезпеченого неустойкою, кредитор може ви­магати або сплатити неустойки, або відшкодування збитків, або одного і другого. Окрім цього, він одночасно має право вимагати розірвання договору.

Особа сама формулює свої позовні вимоги. За статтею 83 Гос­подарського процесуального кодексу України 1991 p., господарсь­кий суд, приймаючи рішення, має право вийти за межі позовної вимоги, «якщо це необхідно для захисту прав осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони».

Українське цивільне право

Ця стаття не може не викликати подиву.

За «клопотанням» третьої особи не може бути змінено обсяг по­зовної вимоги, адже не вона її заявила. Якщо про збільшення по­зовної вимоги заявив позивач, то таке збільшення не може вважа­тися виходом суду за межі позовної вимоги.

Правовий захист здійснюється різними способами.

У статті 6 ЦК 1963 p., вслід за відповідною нормою Основ ци­вільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, вжива­лося два поняття: «шляхи» та «способи» захисту з однаковим сми­словим навантаженням. Таке термінологічне розмаїття було недо­ліком законодавчої техніки, крім цього, потреба введення до юридичної лексики терміна «шлях захисту» була сумнівною.¹ Як­що і користуватися ним, то хіба лише у розумінні процесу захисту, який розпочинається зверненням до суду і закінчується виконан­ням його рішення.

Окремими авторами вживаються терміни «прийоми», «види» захисту. Проте термін «спосіб» захисту, який використаний у стат­ті 16 ЦК України, є найбільш точним.

Спосіб захисту - це концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату?

Так, якщо К. вимагає розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням набувачем своїх обов'язків, а Л. вимагає розірвання договору купівлі-продажу через виявлення недоліків речі, чи М- виселення наймача, який не сплачує квартирної пла­ти,- усі вони вимагають застосування одного і того ж способу за­хисту: припинення правовідносин.

Відповідно до статті 6 ЦК 1963 p., «шляхами» захисту могло бути:

- визнання права;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, і
припинення дій, які порушують право;

- присудження до виконання обов'язків в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- компенсація моральної шкоди;

- стягнення з особи, яка порушила право, заподіяних нею
збитків;

У статті 20 ГК вживаються одночасно терміни «шлях» та «спосіб» захисту.

" Ромовская 3. В. Защита в советском семейном праве...- С. 31.

Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

- стягнення неустойки (штрафу, пені) у випадках, передбаче­
них законом або договором.

Крім них допускалося застосування й інших «засобів» захисту. У статті 16 ЦК України способами захисту названо ще до­датково:

- визнання правочину недійсним;

- інші (крім відшкодування збитків) способи відшкодування
майнової шкоди;

- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу дер­
жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Названий у статті 6 ЦК спосіб захисту «відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушу­ють право», розділено у ст. 16 ЦК України на два самостійних, адже «відновлення становища» і «припинення протиправних дій» можуть застосовувати самостійно.

Серед способів захисту, що перелічені у статті 16 ЦК України, відсутнє стягнення неустойки (штрафу, пені). І ось чому.

Неустойка є одним із способів забезпечення виконання зобов'я­зання, до числа яких входять і завдаток, і застава. Якщо називати способом захисту стягнення неустойки, то слід би включити до їх числа і стягнення суми завдатку в подвійному розмірі, і примусо­вий продаж заставленого майна та повернення кредиторові виру­чених сум.

Тому ці способи захисту віднесені до «інших», які можуть бути визначені не лише законом, а й домовленістю сторін. Можливість формулювання в договорі якогось нового, особливого способу за­хисту є свідченням розширення свободи договору.

Способи захисту У частині 2 статті 20 Господарського ко-

за Господарським дексу України визначені шляхи (спосо-

кодексом України би) захисту прав та законних інтересів

суб'єктів господарювання та споживачів.

На першому місці серед них - «визнання наявності або відсутно­сті прав».

Насамперед, слід зазначити невиправданий, на мою думку, від­хід від усталеного і цілком виваженого терміна «визнання права». Що ж до запровадження такого способу захисту, як «визнання від­сутності права», то це, на перший погляд, викликає заперечення. Проте, можливість такого способу захисту не варто відкидати.

Ми звикли вважати, що дружина, яка поселилася, наприклад, у квартиру чоловіка, може згодом пред'явити до нього позов про

Українське цивільне право

визнання її права на житло. Але і чоловік, за певних умов, може пред'явити до неї позов про невизнання у неї права на житло.

У статті 16 ЦК способи захисту «прив'язані» до суду. У статті 20 ГК такої прив'язки немає. Це викликано, певно, тим, що до чи­сла способів захисту у статті 20 ГК включено застосування «опе­ративно-господарських санкцій» (це може зробити сама особа, права якої порушені) та застосування «адміністративно-господар­ських санкцій», що є компетенцією відповідних органів управлін­ня господарською діяльністю.

Способи захисту, за статтею 20 ГК, можуть бути визначені ли­ше законом.