Ч § 2. Об'єкти правового захисту

Об'єктом правового захисту є, насамперед, право особи. Обо­в'язковою умовою виникнення права є наявність підстав, які не заборонені законом. Якщо певні юридичні можливості особа одер­жала внаслідок незаконних дій, вони не можуть вважатися її пра­вами. Це - квазіправа, які не підлягають захисту.

Захист права особи, яка є учасником певних правовідносин, означає також і захист цих правовідносин у цілому.

Відповідно до статті 4 ЦПК 1963 p., об'єктом судового захисту було визнано і «охоронюваний законом інтерес». В окремих за­конах вживався термін «законний інтерес». У статті 6 ЦК 1963 р.

' Див.: Вісник Верховного Суду України, 1999.-№ 6.- С. 10.

Українське цивільне право

інтерес серед об'єктів захисту не значився, що було прикрим наслідком звичайної неуважності.

У статті 16 ЦК України від терміну «інтерес» відлучено ознаку законний», натомість появилася нова його ознака, більш теоретич­но чітка, хоча також не визначена точно: відповідність загальним засадам цивільного законодавства¹. Законні інтереси громадян, організацій та держави названі об'єктом захисту у статті 216 ГК. В інших законах мова йде про охоронювані законом інтереси». Однак ні термін охоронюваний законом інтерес», ні термін за­конний інтерес» не є, на мою думку, достатньо науково вива­женими.

Широкий аналіз поглядів щодо суті охоронюваного законом ін­тересу» був зроблений Конституційним Судом України від 1 груд­ня 2004 р. у справі за конституційним поданням 50 народних депу­татів (справа про охоронюваний законом інтерес).

Охорона інтересу законом означає закріплення за особою (на­дання особі) відповідного права. У цьому разі зміст інтересу і зміст права збігається, тому інтерес перестає існувати як самостійне яви­ще, оскільки повністю злився з правом.

Законний інтерес - це не той інтерес, який закріплений у законі, а той, що законові не суперечить. Однак об'єктом захисту є не ли­ше інтереси, які узгоджені з вимогами закону, а й ті, що не супере­чать моральним засадам суспільства.

Для визначення можливості захисту конкретного матеріального чи нематеріального інтересу потрібна копітка аналітична робота.

Насамперед, не може бути предметом захисту інтерес, який супе­речить імперативній нормі закону. Прикладом такого «незаконного» інтересу може бути інтерес племінника в одержанні права на спадку­вання за наявності заповіту на користь іншої особи, а також інтерес внучки у приватизації квартири бабусі, в якій вона не проживає.

Таким, що відповідає засаді справедливості, вважатиметься ін­терес племінника, який тривалий час опікувався дядьком, у ви­знанні за ним права на спадкування разом із його дітьми, спадко­ємцями першої черги (частина 2 статті 1259 ЦК).

В окремих випадках може відбуватися змагання інтересів по­зивача та відповідача. Оскільки судовий захист може одержати лише один із цих інтересів, захищеним буде той інтерес, який, на думку суду, буде найбільш вагомим².

Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

P., І. та С. є спадкоємцями, кожен з них претендує на виді­лення йому із складу спадщини саме автомобіля. У зв'язку з тим, шо автомобіль є річчю неподільною, він може бути виді­лений лише одному із спадкоємців, інтересу якого у заволо-діння ним буде віддана перевага.

¹ Результатом захисту інтересу є наділення особи відповідним правом.

Об'єктом правового захисту є і правопорядок.¹ Для такого ви­сновку є достатні підстави. Безпосередній захист правопорядку відбувається тоді, коли протиправна поведінка, не зачіпаючи прав та інтересів конкретної особи, порушує правила поведінки, що встановлені законом. Така ситуація складається, наприклад, у разі самовільного будівництва.

§ 3. Підстави виникнення права на захист. Суб'єкт права на захист

І..

Виникнення прав на захист, здійснення
правового захисту пов'язане з наявністю
права на захист певних підстав, які роблять такий захист

можливим і необхідним.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не­визнання або оспорювання.

Порушення права є найпоширенішою підставою для виникнен­ня права на захист:

- в газеті надрукована неправдива інформація, яка принижує
ділову репутацію особи;

- договір укладено внаслідок обману;

- наймач ухиляється від сплати орендної плати;

- підрядник не вклався у визначений договором строк будів­
ництва;

- в результаті аварії було завдано каліцтво пасажирові.

Невизнання права може трактуватися як спосіб його «пасивно­го» порушення, тобто це ще не порушення, а, так би мовити, пси­хічна, словесна (паперова) атака.

У статті 20 ГК вжито словосполучення «законний інтерес».

Ромовская 3. В. Судебная защита охраняемого законом интереса // Вестник Львовского университета.- Серия юрид.- Вьш. 22.- С. 77-79.

Шевченко Я. Н. Средства защитьі в гражданском праве // Советское государство и право.- 1977.- № 7.- С. 257.