Невизначеність строку

У статті 252 ЦК не згадано про існування не визначених чітко строків. Проте вони досить поширені у договірній практиці.

М. та О. уклали договір позики. «Повернеш, як влаштуєшся на

роботу»,- так запропонувала М.

Б. та Ц. уклали договір найму житла. Сторони домовилися,

шо договір буде чинним до повернення сина-наймодавця з

місць позбавлення волі.

Г. передав С. у тимчасове безоплатне користування електро-

дрель для виконання робіт по облаштуванню квартири. Строк

користування визначений не був.

У Цивільному кодексі України стосовно таких ситуацій вико­ристано словосполучення «без визначення строку» (стаття 403), «на невизначений строк» (статті 408, 763).

Якщо строк не визначено, Кодекс вимагає, щоби певна дія була
вчинена «протягом нормально необхідного часу» (стаття 644);
«протягом розумного строку» (стаття 680); «в розумний строк»
(статті 700, 704, 846, 919, 938, 939, 1101,1146). І

Згідно зі статтею 846 ЦК, замовник має право вимагати вико-| нання роботи в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання,: характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За статтею 704 ЦК, якщо строк доставки товару, купленого за договором роздрібної купівлі-продажу, не встановлений, прода­вець має доставити його у розумний строк.

При цьому, не у всіх статтях містяться критерії визначення та­кої розумності.

За статтею 825 ЦК, якщо сторони невизначили строку безоплат­ного користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

За статтею 269 ЦК, особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Договір довічного утримання триватиме до смерті відчужувача -довічно, але ніхто не може сказати, скільки років, місяців, днів він буде чинним.

У статті 425 ЦК зазначено, що особисті немайнові права інте­лектуальної власності є чинними безстроково.

Такий термін використаний помилково. «Довічно» і «безстро­ково» - поняття нетотожні за змістом. Безстроковий - значить віч­ний. Але вічного немає нічого.

Оскільки авторські права у автора тривають протягом життя, 470

а майнові - ще 70 років після його смерті, але уже як права право­наступників, настане час, коли і ці роки спливуть. А це означає, що ім'я творця залишиться для вічності, саме ж право інтелекту­альної власності перестане існувати.

Негайно Слово «негайно» використано у Цивіль-

ному кодексі у вісімнадцяти статтях (57,

250, 340, 343, 564, 645, 690, 703, 709, 859, 882, 897, 960, 1005-1007, 1073,1100).

За статтею 57 ЦК, особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідоми­ти про це орган опіки та піклування.

Особа, яка виявила скарб, що є пам'яткою історії та культури, і негайно повідомила про це міліцію або орган місцевого самовряду­вання і передала його міліції або органу місцевого самоврядування, має право на одержання винагороди від держави (стаття 343).

За статтею 564 ЦК, гарант повинен негайно повідомити борж­ника про одержання вимоги від кредитора.

За статтею 709 ЦК, вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню.

Стаття 960 ЦК вимагає негайно скласти акт про виявлення по­шкоджень товару, переданого на зберігання.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення (стаття 1007 ЦК).

Чинити щось негайно - значить діяти відразу, без затримки, без зволікання, як тільки це стає можливим з врахуванням суб'єк­тивних та об'єктивних чинників.

Момент У Цивільному кодексі вживаються слово-

сполучення «у момент» (стаття 225); «на

момент» (статті 514, 518, 691, 710, 727, 833, 1236); «до моменту» (статті 144, 679, 680); «з моменту» (статті 35, 36, 40, 91, 132, 210, 236, 334, 336, 363, 347, 349, 489, 585, 631, 636, 640, 653, 694, 703-705, 722, 729, 860, 925); «у будь-який момент» (стаття 126 ЦК).

У статті 225 ЦК «момент» пов'язується з конкретним відрізком часу, у який, як уже зазначалося, відбулося укладення правочину, а тому він не може ототожнюватися з «днем» чи з «добою».

За статтею 514 ЦК, до нового кредитора переходять права пер­вісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент пе­реходу цих прав. У цьому контексті «момент» також пов'язується з конкретним відрізком часу, у якому була проведена заміна кре­дитора.

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

У частині 3 статті 691 ЦК мова йде про ціну, яка має визначати­ся, виходячи із співвідношення показників (собівартість, затрати тощо) на момент укладення договору і на момент передання това­ру. Тобто, фактично мова йде про день.

У наступному абзаці цієї ж частини зазначено момент укладен­ня договору і день передання товару. Про «момент» як «день» йдеться і в інших статтях кодексу. Так, за статтею 40 ЦК, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання рішенням суду про це законної сили.

За статтею 640 ЦК, договір, що потребує нотаріального по­свідчення і державної реєстрації, вважається укладеним з мо­менту державної реєстрації.

Постійно. Тимчасово ^ПР^И вирішенні справи іноземним судом,

де сторонами спору були громадяни Укра­їни, виникло питання про зміст термінів «постійно» та «тимчасово», про те, яка різниця проводиться між ними у законах України.

За статтею 98 Житлового кодексу України 1983 p., наймач мав право дозволити тимчасове проживання у житловому приміщенні інших осіб без стягнення з них квартирної плати. Такий тимчасо­вий жилець зобов'язувався негайно звільнити житло на вимогу наймача або членів його сім'ї.

У статті 818 ЦК «Тимчасові мешканці» змінився лише час зві­льнення - протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги про звільнення помешкання.

Отже, ознакою статусу тимчасового мешканця є не строк про­живання, а безплатність проживання і можливість виселення в максимально короткі строки.

За статтею 71 ЖК 1983 p., тимчасово відсутнім вважався наймач житла або член його сім'ї, що засуджений, наприклад, на 10 років позбавлення волі або виїхав на роботу за кордон, чи виїхав на на­вчання до іншого міста України.

Тут тимчасовість відсутності пов'язана не з часом фактичного непроживання у помешканні, а з правом повернення до нього. При цьому припускається, що відсутня особа має такий намір. Термін «постійно» також не має чітких часових параметрів.

Г. продала свій будинок у м. Харкові і переїхала до сестри Т. у Львів. Т. проживала у неприватизованій квартирі. Сестри домовилися про спільне проживання. Однак на третій день Т., якій виповнилося 75 років, раптово померла. До Г. було пред'явлено позов про виселення.

Оцінюючи свого часу подібну ситуацію, професор В. П. Маслов вважав, що слід брати до уваги не тривалість проживання у спір­ному помешканні, а намір постійного проживання в ньому.

До недавніх пір наявність постійної прописки була дуже ваго­мим доказом постійного проживання у помешканні, навіть якщо воно тривало не більше тижня.

§ 3. Закінчення строку

Строк закінчується в останній його день. Термін «закінчення» строку використано у статтях 111, 135, 344, 447, 631, 947, 950, 1298 ЦК. Поряд з ним у багатьох статтях вживається «сплив» строку («до спливу строку» - стаття 46; «після спливу» - стаття 46, 112, 338, 968; «зі спливом» - стаття 677, 972).

Закінчення строку і сплив строку - синоніми, тому варто було б вживати лише один із них, очевидно, перший. «Сплив» строку - це своєрідний спогад про водяні годинники.

Стаття 254 ЦК чітко визначає закінчення строку:

1) Якщо строк обчислюється роками, то він закінчується у від­повідні місяць, день останнього року.

Договір оренди складського приміщення було укладено 15 жовтня 2003 р. строком на п'ять років. Строк оренди бу­де обчислюватися з 16 жовтня 2003 р. і закінчиться 16 жовт­ня 2008 р.

2) Якщо строк визначений місяцями, то він закінчиться у відпо­відне число останнього місяця.

Договір зберігання на товарному складі було укладено 23 вересня строком на 6 місяців. Строк буде обчислюватися з 24 вересня і закінчиться 24 березня.

** 3) Якщо строк визначений тижнями, то він спливе у відповід­аний день останнього тижня.

У четвер було укладено договір на охорону будинку на час тимчасової відсутності власника строком на три тижні.

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

Цей строк буде обчислюватися з п'ятниці і припиниться у тре­тю п'ятницю.

Останній день строку може припасти на вихідний, святковий або інший неробочий день. Якщо, наприклад, строк договору оренди закінчився 1 січня, тобто у святковий день, це не матиме якихось особливих наслідків. Але якщо особа мала вчинити певну дію і останнім для цього днем виявилося 1 січня, днем закінчення строку на вчинення цієї дії (наприклад, подання позову) буде пер­ший після цього робочий день.

Прострочення Про прострочення мова йде у статтях 612,

613, 785, 923 ЦК. Простроченням вважа­ється невчинення особою певної юридичної дії до закінчення строку, встановленого договором або законом.

Так, за статтею 612 ЦК, боржник вважається таким, що про­строчив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Синонімом прострочення є запізнення.

У статті 645 ЦК визначені наслідки одержання із запізненням відповіді на пропозицію укласти договір.

Той же зміст вкладається у термін «затримка» (стаття 922 ЦК).

Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про на­стання страхового випадку може бути підставою для відмови від здійснення страхової вимоги (стаття 991 ЦК).

Пропущення строку (статті 855, 1272 ЦК) - це також простро­чення.