Українське цивільне право. Роід'иі V. Рух цивільних відносин

Роід'иі V. Рух цивільних відносин. Правочини

Причини помилки ^{Усі види} помилок ^в правочинах, залежно

від джерела їх виникнення, в науковій літе­ратурі прийнято ділити на дві групи:

1) помилка-незнання;

2) помилка-неуважність.

Помилка-незнання «Незнання є розумовою невільністю»¹.

Б. уклав з Центром соціальної реабілітації Спілки інвалідів
Афганістану договір на встановлення протезу стегна за техно­
логією та з матеріалів фірми «Отто Бак».У зазначений строк
протез був виготовлений. Однак незабаром була виявлена
¹ неможливість його використання у зв'язку з сенсибілізацією до

матеріалу, з якого виготовлено культеприймач. За висновком Інституту екогігієни та токсикології, Б. має підвище­ну алергічну настроєність організму. Виробник відмовився від за­доволення претензії Б., оскільки протез якісний, функціональний, не потребує ремонту. Про те, шо Б. може користуватися лише де­рев'яним культеприймачем, обклеєним шкірою, виробник не знав. Б. подав позов про заміну протезу на інший, який йому підхо­дить за станом здоров'я, або відшкодування вартості протезу.

У цьому випадку маємо приклад помшки-незнання: Б. не знав, що легким, з синтетичних матеріалів протезом, який підходив ін­шим інвалідам, він не зможе користуватися.

Тому у разі відмови виробника від заміни протезу Б. матиме право вимагати визнання договору недійсним.

У разі, коли Б. не зможе користуватися і дерев'яним протезом через несприйняття і його, виробник буде змушений повернути вартість про­тезу, оскільки стан помилки щодо якості предмета договору триває.

Понесені виробником втрати на протезування - це приклад ри­зику підрядника як однієї із ознак договору підряду.

Помилк]а-неуважність Помилка-неуважність може бути результа-
[ том поспішності при визначенні, наприклад,

якості предмета договору, надмірної довіри до слів контрагента тощо.

О. здійснила обмін квартирами, за яким вона мала переїхати до Києва. На обмін вона погодилася на підставі усних розповідей про квартиру, фотографій самої квартири та будинку. І лише при переїзді до Києва О. виявила помилку: будинок стояв на пагорбі, на який їй за станом здоров'я було важко виходити.

Позов про визнання договору обміну недійсним суд задовольнив.

Цивілістична доктрина, зокрема радян­ського періоду, і судова практика не нада­вали істотного значення помилці у мотивах, хоча особливого за­стереження щодо правових наслідків помилки у мотивах у Цивіль­ному кодексі УРСР не було. До цього суддів спонукала позиція Пленуму Верховного Суду СРСР, Пленуму Верховного Суду УРСР та Президії Вищого арбітражного суду УРСР.

Вважалося, що неможливість визнання недійсним правочину че­рез помилку в мотивах є гарантією стійкості цивільного обороту. Такі аргументи на підтримку теорії заперечення правового значен­ня помилки у мотивах наводяться і сьогодні.

Під впливом такого традиційного погляду на цю проблему, у частину 1 статті 229 ЦК України була включена така норма: «по­милка щодо мотивів правового значення не має, крім випадків, встановлених у законі». Таким винятком на той час була норма статті 20 Закону України від 22 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів», за якою покупець мав право передумати і повернути покупку протягом 14-ти днів, обмінявши її на будь-який інший товар, або одержати назад сплачену грошову суму.

Однак таке перенесення до Цивільного кодексу позиції судової практики не дало бажаного результату, а навпаки, погіршило ситу­ацію. Доводиться жалкувати з приводу цього запису.

Зауважимо: потреба забезпечення стійкості обороту - це ще не доказ істинності теоретичної засади, яка породила тезу про не­можливість визнання угоди недійсною у зв'язку із помилкою в мотивах. Це - лише визначення функціонального призначення такої неможливості. Необхідністю забезпечення стійкості цивіль­ного обороту можна аргументувати і неможливість примусового розірвання договору. Але крім потреби забезпечення стійкості цивільного обороту існують інші, переважаючі цінності. Тому стійкість цивільного обороту фетишизувати не слід.

У судовій практиці справи, у яких фігурує помилка в мотивах, непоодинокі. Ось деякі з них.

За договором сімейного обміну П. переселився до дочки у двокімнатну квартиру, а її син - у його однокімнатну кварти­ру. Вчинивши такий правочин, П. сподівався на піклування з боку дочки, психологічний притулок. Однак їхні відносини склалися інакше. Дочка невдовзі різко змінила своє ставлен­ня до батька, не доглядала за ним і навіть не розмовляла з ним.

Українське цивільне право

Розділ V, Рух цивільних відносин. Правочини

Позов П. про визнання договору обміну недійсним суд задо­вольнив. Правда, суд залишив осторонь теоретичне обґрунтування свого рішення, боячись, очевидно, засумніватися відкрито у тому, що вважалося аксіомним, хоча визнав помилку в мотивах фактич­но такою, що має істотне значення. Отже, крига скресла.

Д. та П. розірвали шлюб, але продовжували проживати у три­кімнатній квартирі. За домовленістю з Б., після довгих вагань вони обміняли квартиру на дві двокімнатні. Сторони одержа­ли обмінні ордери, а на другий же день П. та Д. подали до су­ду позов про визнання обміну недійсним, оскільки вони поми­рилися і бажають жити разом. Б. подав зустрічний позов про їх виселення з квартири.

Суд задовольнив позов Б., обґрунтувавши відмову у позові Д. та П. тим, що помилка у мотиві укладення договору не має істот­ного значення.

Справа Д. та П. була програна, можливо, через відсутність ад­воката. Адже можна було б заявити клопотання про призначення психологічної експертизи, яка б могла дати відповідь щодо душев­ного стану П., який переніс до укладення договору два інфаркти. Можна було б взяти до уваги і те, що Б. підганяла Д. та П. до при­йняття рішення, а також той негативний вплив, який може справи­ти переселення на здоров'я П., а також те, що Б. не зазнала майно­вих збитків, оскільки позов було подано до суду негайно.

Ця справа підтвердила потрібність адвоката в процесі. Як вва­жав А. Коні, навіть адвокатові, який сам є стороною в процесі, не завадить мати адвоката: «адвокат, який іде до суду без адвоката,-поганий адвокат».

, Т. Р. зловживав алкоголем, не мав своєї сім'ї. Причиною цьо­го він вважав побутову невлаштованість. Між батьком Л. Р. і сином відбулася розмова: батько пообіцяв синові подарувати квартиру, як тільки він почне працювати і одружиться. Свою обіцянку Л. Р. виконав. Однак через короткий час Т.Р. знову почав зловживати алкоголем, дружина його залишила, шлюб було розірвано.

Батько дізнався, шо син має намір продати квартиру, тому по­дав позов про визнання договору дарування недійсним.

Відповідач на численні виклики до суду не з'являвся. Позов бу­ло задоволено.

у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із зловживанням алкоголем є реальна загроза того, що Т. Р. розтратить одержані кошти і врешті опиниться на вулиці.

У рішенні суду не було й слова про «мотиви» договору, про помилку в мотивах. Воно і не дивно. Проте у справедливості цього рішення засумніватися важко.

Сила наведеної вище новели частини 1 статті 229 ЦК може бути згладжена застосуванням статті 8 Конституції України.

При вирішенні справ, пов'язаних з помилкою в мотивах, потрі­бен індивідуальний, а не шаблонний підхід, особливо тоді, коли є докази, які достовірно підтверджують, що особа, знаючи про всі обставини, можливі наслідки, фактичні наміри другої сторони, цього правочину не вчинила би.

Саме завдяки новому погляду на проблему можна буде сподіва­тися на успіх у справі про визнання недійсним договору дарування будинку на користь зятя, якщо відчужувач не знав про його намір розлучитися з його дочкою, як і у справі про визнання недійсним заповіту, коли обставини справи дають підставу для висновку, що, знаючи про таємні сторони життя спадкоємця, заповідач не зробив би такого вибору.

Як відзначав професор Є. В. Васьковський, оскільки вигода на­дається особі без будь-якої плати з її боку, то справедливо було б звертати увагу на мотиви, які спонукали другу сторону до укла­дення правочину¹.

Уважний підхід до вирішення справ цієї категорії відповідає принципу справедливості та розумності, стимулює до утверджен­ня добросовісності у відносинах між людьми.

При вирішенні питання про визнання недійсним правочину че­рез помилку в мотивах мають бути зіставлені наслідки збереження договору для позивача з негативними наслідками анулювання до­говору для відповідача, можливість відшкодування відповідачеві заподіяних збитків та моральної шкоди, інші обставини, які в ком­плексі забезпечили би справедливість рішення суду.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого під впли-

вом помилки, така: 1) помилятися може один, кілька чи всі суб'єкти правочину;

2) помилка має стосуватися обставини, що має істотне значення;

3) помилка може бути зумовлена поведінкою самого потерпілого,

Васьковский Е. В. Учебник гражданского права.- Вьіп. 1.- СПб., 1894.-С. 118.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

другої сторони або іншої особи. Джерело помилки не впливає на вирішення питання про визнання правочину недійсним; 4) помилка має існувати на момент вчинення правочину.