Вчинення правочину через помилку

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються у разі помилки.

Dissensus - це непорозуміння, обумовлене помилкою¹, на відмі­ну від conssensus - порозуміння.

Помилка - це хибне, неправильне сприйняття того, що сказала, написа-

За наявності умислу обидвох сторін - у разі виконання правочину обома сторонами - в дохід РФ стягується все одержане ними за правочи­ном, а у разі виконання правочину однією стороною з другої стягується в дохід Рф все одержане нею і все те, що належиться з неї другій стороні на відшкодування одержаного.

За наявності умислу лише у однієї зі сторін правочину все одержане нею має бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або те, що їй належиться на відшкодування виконаного, стягується в дохід РФ».

Отже, наслідки недійсності такого правочину аналогічні тим, що містилися у статті 49 ЦК 1963 р.

Милап Бартошек. Римское право. Понятия, терминьї, определения.-М., 1989.-С. 111.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

ла чи зробила друга сторона. Помилка - це і обмовка, і описка. Цивільне законодавство виходить з неможливості «ловити людину на слові».

Помилка - це неправильне сприйняття учасником правочину осо­би свого контрагента, предмета, обстановки, ситуації. Вона може бу­ти наслідком недостатньої компетентності, поспішності, неуважності суб'єкта, особливих умов місця та часу вчинення правочину, специ­фічної поведінки контрагента. Помилка може бути викликана і діями іншої особи, наприклад, перекрученням змісту телеграми тощо.

Щоб викликати відповідні правові наслідки, помилка повинна мати істотне значення. Істотність помилки має мати об'єктивний прояв. Помилка, яка має істотне значення для певної особи, може не бути визнана такою судом. Тому суб'єктивне сприйняття осо­бою істотності помилки може не викликати бажаного для неї ре­зультату - визнання правочину недійсним.

Пленум Верховного Суду України у частині 2 статті 11 Постано­ви від 28 квітня 1978 року «Про судову практику у справах про ви­знання угод недійсними» визначив критерії істотності помилки:

1) якщо вона вплинула на волевиявлення сторони;

2) якщо за обставин справи можна вважати, що угода не була б
укладена, якби особа мала правдиву інформацію.

Пленум Верховного Суду України у названій Постанові дав і приблизний перелік таких помилок: сторона неправильно спри­йняла учасника угоди, її предмет чи інші істотні умови.

Помилка щодо Про цей вид помилки у Постанові Плену-

юридичноїприроди Щ Верховного Суду не згадано. Однак
правочину спори щодо цього трапляються у судовій

практиці нерідко, тому цей вид помилки і

був поставлений у частині 1 статті 229 ЦК України на перше міс­це. Так, одержуючи річ, одна сторона вважає, що прийняла її як дарунок, а друга - що передала її у користування.

В іншій ситуації нотаріус посвідчив договір дарування, хоча від-чужувач будинку мав намір укласти договір довічного утримання.

Помилка щодо Помилка щодо учасника правочину - яви-

учасника правочину Щ^е непоодиноке. Цьому може сприяти

зовнішня подібність осіб, тотожність прі­звища, імені та по батькові, тотожність міських забудов, розбіж­ність між ім'ям, що записане у паспорті, і буденним ім'ям, тотож­ність назв юридичних осіб та інші обставини.

До помилки у суб'єкті слід віднести випадки, котрі стосуються особи, в інтересах якої вчиняється правочин, зокрема спадкоємців за заповітом, відказоодержувачів, третіх осіб.

Помилка в суб'єкті випадково не була включена до числа тих, що за статтею 229 ЦК мають істотне значення. Виходом із ситуації може бути застосування аналогії права.

Помилка щодо Найчастіше хибне сприйняття стосуєть-

предмета правочину ся предмета правочину. Помилка щодо

предмета може мати кілька проявів:

1) помилка щодо тотожності предмета (продається лише кілька картин, а не вся колекція; продається будинок лише з частиною земельної ділянки, а не зі всією, як вважали покупці); 2) помилка щодо якості предмета. і

Т. купила французького бульдога, але на другий день повер­нула його попередній власниці, оскільки через сильний храп -—- І - перебування його в квартирі було неможливим. Про цю особ­ливість собак такої породи Т. не знала.

В іншому випадку суд визнав недійсним договір обміну квар­тирами тому, що одна з них була розташована неподалік металур­гійного комбінату. Ще в іншому - тому, що квартира містилася в будинку, у якому була сильна вібрація у зв'язку з розміщенням у ньому телефонної станції.

Суд, проте, не визнав наявність помилки у предметі за таких обставин: переселившись у квартиру меншого розміру, особа не могла розмістити громіздкі меблі; коли особа переселилась з пер­шого поверху у квартиру на третьому поверсі, у неї виникла реаль­на загроза: можливого самогубства її психічно хворої дочки.

Якщо у першому випадку рішення суду видається безспірним, то щодо другого позиція суду не є незаперечною.

Якість предмета, щодо якої відбулася помилка, має існува­ти або, навпаки, має бути відсутньою на момент вчинення право­чину.

Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання договору і не пов'язане з поведінкою контрагента.

Ф. та Я. уклали договір міни квартир. Відповідно до нього Ф. зайняла квартиру на 8 поверсі. Невдовзі після переїзду поча­лося періодичне відключення електроенергії, у зв'язку з чим не працював ліфт. До того ж, навіть тоді, коли електроенергія подавалася, ліфт нерідко виходив з ладу. Ці обставини спону­кали Ф. до оспорення правочину.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

Д. купила цуценя елітної породи, маючи намір використовува­ти його згодом для розплоду. Після спливу двох років була встановлена його безплідність. Вимога Л. про визнання дого­вору купівлі-продажу недійсним не могла бути задоволена, оскільки на момент його укладення собака була здоровою, без будь-яких відхилень у розвитку.

Д. могла б розраховувати на визнання договору недійсним ли­ше за умови, що в момент його укладення властивості тварини, бажані для неї, були спеціально нею застережені.

Як зазначав видатний французький цивіліст професор Євгеній Годеме, не має правового значення помилка в розрахунку одер­жання користі чи задоволення від вчиненого договору¹.

Т., літнього віку жінка, не звернула увагу на те, шо одна з кім­нат квартири не має власного опалення.

За її позовом суд визнав договір обміну недійсним. Але, оскіль­ки недоліки предмета можна легко усунути, не було, на мій по­гляд, підстави для визнання договору недійсним через помилку в предметі. Способом захисту тут могло б послужити покладення на попереднього наймача квартири обов'язку провести таке опалення або стягнути з нього вартість цих робіт.

Отже, можна зробити висновок про те, що помилка в якості предмета може бути підставою для визнання правочину недійс­ним тоді, коли недоліки якості не можуть бути усунені.

Інші види помилок Помилка може стосуватися ціни за дого­вором купівлі-продажу чи розміру утри­мання за договором довічного утримання.

Можливою є помилка у волевиявленні, коли слова і (або) дії особи не відповідали її волі. У цій ситуації особа помилково сказа­ла те, чого вона насправді не бажала сказати, чи вчинила те, чого насправді не бажала робити. Або слова однієї сторони не були по­чуті другою стороною чи хибно витлумачені нею.

У судовій практиці виникло питання про можливість визнання істотною помилку у правах та обов'язках за договором.

¹ Евгепий Годзмз. Общая теория обязательств / Перевод И. Б. Нови-цкого.-М., 1948.-С. 69.

Т., похилого віку, обміняла свою квартиру у будинку дер­жавного житлового фонду на квартиру у будинку житлово-будівельного кооперативу, не знаючи, що на неї покладаєть­ся обов'язок по внесенню паю та витрат на утримання бу­динку.

Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що Т., укладаючи такий договір, діяла під впливом помилки.

В іншому випадку, К., купивши будинок, не знав, що у ньому проживає наймач, а тому обов'язок попереднього власника (наймодавця) за договором найму перейшов до нього. Рішен­ням суду позов К. про визнання договору недійсним було за­доволено.

3. продав будинок, у якому до призову на строкову військову службу проживав його син Г. Після демобілізації Г. звернувся до М. з позовом про примусове вселення до будинку. У свою чергу, М. пред'явив позов до 3. про визнання договору купів­лі-продажу недійсним. Його не попередили, шо Г. має право користування (сервітут) будинком як член сім'ї 3.

Така судова практика певною мірою відходить від загального правила про те, що закон, оприлюднений у встановленому поряд­ку, стає обов'язковим для виконання і застосування, незалежно від того, що та чи інша конкретна особа не знала про його існування. Це примушує сторону детально інформувати свого контрагента, особливо, якщо він є особою старшого віку або має певні фізичні вади, про усі правові наслідки правочину. Такий обов'язок покла­дається і на нотаріуса, який посвідчує правочин.

У відносинах між юридичними особами, як це було зазначено у Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12 бе­резня 1999 p., неправильне уявлення про норму закону не підпадає під ознаки статті 56 ЦК 1963 р.

Помилка у правах та обов'язках може мати й інший прояв: пра­ва чи обов'язки у договорі були обумовлені нечітко, що спричини­ло хибне сприйняття їх змісту. Так, одна сторона вважає, що ціна у Договорі була визначена у гривнях, друга - навпаки, стверджує, Що була переконана у тому, що її контрагент розуміє, що мова йде про доларовий еквівалент.

Помилковим може бути і сприйняття особою поведінки другої сторони, якщо вона є глухонімою або має дефекти мови.