Вчинення правочину внаслідок обману

«Обманом півсвіту пройдеш, та назад не вернешся»,- україн­ська народна мудрість.

«Але ж обманом неба не здобути», - Леся Українка.

Обман можна розглядати як процес, спрямований на параліза­цію волі майбутнього контрагента, і як результат, що проявився у настанні таких правових наслідків, які за звичайних умов не могли би настати.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила би у правовідношення, невигідне для неї.

Наявність умислу має бути доведена тією особою, яка поклика­ється на нього, тобто позивачем. Звідси випливає, що той, хто зви­нувачується у навмисному введенні в оману (відповідач), не зо­бов'язаний доводити відсутності своєї вини.

Якщо умисел особи не доведено, вважається, що сталася по­милка.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», обманом є «введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, яка укладається». Таке розуміння обману було повторене в Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12 бе­резня 1999 року. Але воно охоплює лише окремі риси обману, тому є неповним.

Обман - це не лише «повідомлення» чи «замовчування».

Римські юристи вважали обманом (dolus) будь-який нечесний прийом, призначений для обману іншого, щоб добитися від нього згоди (усяке лукавство, хитромудре мистецтво, затягування у сіль­це, підробка, хитрість, брехня, махінація), який застосовується для того, щоб обійти, обдурити іншого.

Обман, як і помилка, може стосуватися суб'єкта та інших фак­тичних обставин, що мають істотне значення.

Обман щодо суб'єкта став явищем непоодиноким: одержання вкладу в Ощадбанку іншою особою, яка скористалася документами

вкладника; укладення договору неіснуючою юридичною особою

тощо.

Найчастіше трапляється обман щодо предмета: замовчування закінчення строку придатності товару, виставленого для продажу, або якості сировини, з якої він виготовлений; продаж речі під чу­жим, часто іноземним, товарним знаком; маскування недоліків ре­чі; спів на концерті під фонограму тощо.

За Законом України від 23 грудня 1997 року «Про якість та без­пеку харчових продуктів і продовольчої сировини» способом об­ману є навмисне надання зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного харчового продукту, які не можуть бути іден­тифіковані як продукт, за який він видається. Тобто, мова йде про підробку виробу.

Обман може стосуватися і засобів платежу.

Як і помилка, обман може стосуватися мотиву вчинення пра­вочину.

О. С. схилила свого колишнього чоловіка P. C. подарувати її дочці однокімнатну квартиру «в обмін» на одержане від О. С. генеральне доручення на продаж автомобіля і гаража, що бу­ли їхньою спільною власністю. P. C. вважав, шо зможе прода­ти ці речі і придбати собі нове помешкання. На другий день після письмового оформлення і нотаріального посвідчення цих правочинів О. С. скасувала довіреність.

О. С. вдалося затягнути P. C. «в сільце». Обставини справи за­свідчили, що О. С. діяла з умислом: як тільки її дочка стала влас­ницею квартири (а це було метою її дій), вона зірвала домовленос­ті, сподіваючись, очевидно, на безкарність своїх дій. О. С. мала для цього підстави, адже звиклий, шаблонний підхід до вирішення подібних справ забезпечував їй виграш.

Але її сподівання виявилися марними: за рішенням суду договір Дарування було визнано недійсним, хоча суд і не мотивував своє рішення фактом обману в мотивах.

Вчиняє обман здебільшого одна із сторін. Проте обман може вчинити особа, яка не бере участі в договорі, що укладається. У цій ситуації для визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок обману, потрібно буде довести наявність домовленості між третьою особою та однією із сторін.

Обман може виходити і з дій іншої особи, яка не бере участі у Договорі, тобто «підбрехача», який допомагає одній із сторін ввес­ти в оману другу сторону.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

Таким співучасником обману може бути журналіст, який, зна­ючи, що артист співатиме під фонограму, всіляко пропагує його концерти. Ним може бути газета, яка публікує завідомо неправди­ву рекламу.

Якщо буде доведено факт зловмисної домовленості між однією із сторін та цією третьою стороною, вони обоє можуть стати солі­дарними відповідачами у справі про відшкодування шкоди, завда­ної у зв'язку з укладенням такого договору.

Останнім часом на вулицях міст почали з'являтися молоді осо­би, які намагаються продати перехожим товар фірми, яку вони представляють: «Сьогодні у фірми ювілей, ЗО відсотків знижки, лише сьогодні, персонально для вас». Дехто вірить, купує річ, а завтра з'ясовує, що в магазині вона коштує дешевше.

У цій ситуації задіяно не лише обман, а й особливу форму пси­хологічного насильства, яка полягає в тому, щоб, заставши люди­ну зненацька, схилити її до договору.

Модель правочинуМодель правочину, вчиненого внаслідок

обману, така: 1) обман стосується обставин, що мають істотне значення;

2) потерпілий введений в оману умисною поведінкою іншої
особи;

3) умисел спрямовується на вчинення іншою особою правочи­
ну, якого вона не вчинила б взагалі або не вчинила б на зазначених
умовах;

4) умисел спрямовується на заволодіння за допомогою право­
чину майновим благом, якого особа за звичайних обставин не мог­
ла б одержати;

5) та обставина, що потерпілий за умови уважності, прискіпли­
вості, поміркованості міг би виявити обман, не має правового зна­
чення;

6) способи обману можуть мати найрізноманітніший прояв.