Глава 37. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
конкуренції між нормами, що регулюють договірні та позадоговірні відносини, не виникає.
Законодавством не визначено певних меж дії щодо правовідносин, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). До відносин, які регулюються статтями 1209-1211 ЦК України, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, у тому числі найму (оренди) житлового приміщення — у частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг з ремонту житлового фонду та інженерного обладнання, побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (у тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову тощо1.
Суб'єктами права вимоги у цій групі зобов'язань можуть бути як безпосередні покупці товару, замовники робіт (послуг), так і сторонні особи, до яких товар, результати виконання роботи (послуги) перейшли на належних правових підставах (члени родини потерпілого, сусіди) (наприклад, якщо шкода була заподіяна внаслідок споживання під час вечірки неякісних продуктів харчування). У ролі потерпілих можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Як зазначалося раніше, право вимагати відшкодування зазначеної шкоди належить кожному потерпілому незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виготівником (продавцем, виконавцем), і зберігається протягом встановленого строку служби (терміну придатності), а якщо його не встановлено, — протягом десяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах2.
1 Важливу роль у регулюванні відносин з відшкодування шкоди, що виникає у зв'яз
ку із захистом прав споживачів, відіграє Закон України «Про захист прав спожива
чів» (із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 15 грудня
1993 р. № 3682—XII (Законом України від 15 грудня 1993 р. № 3682—XII цей За
кон викладено в новій редакції), від 2 березня 1995 р. № 82/95—ВР, від 20 червня
1995 р. № 230/95—ВР, від 18 червня 1997 р. № 365/97—ВР, від 30 червня 1999 р.
№ 783—XIV, від 24 травня 2001 р. № 2438—III, від 15 листопада 2001 р.
№ 2779—III, від 10 січня 2002 р. № 2949—III) (надалі — Закон). Слід мати на увазі,
що зазначеним Законом захищаються лише права громадян; захист прав юридич
них осіб перебуває за межами регулювання Закону.
2 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про
практику розгляду цивільних справ з позовами про захист прав споживачів», із
змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду
України від 25 травня 1998 р. № 15.
Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...
Суб'єктами відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, є продавець або виготовлювач товару. Продавець — це підприємство, установа, організація, товариство або громадя-нин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-про-дажу.
Виготовлювач — це підприємство, установа, організація або гро-мадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації. Право вибору, до кого саме звертатися, належить самому потерпілому (ст. 1210 ЦК України). Не виключається також можливість одночасного звернення до кожного з них одночасно як співвідповідачів. Якщо потерпілих декілька, кожний з них вирішує самостійно, до кого саме звертатися з вимогою про відшкодування шкоди.
Шкода, заподіяна внаслідок недоліків робіт (послуг), відшкодовується особою, яка виконала цю роботу або послугу, їх виконавцем (ст. 1210 ЦК України). Виконавець — це підприємство, установа, організація, товариство або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги. Для того щоб виконавець робіт, послуг був визнаний належним відповідачем у зобов'язаннях із заподіяння шкоди, треба щоб договори про виконання робіт (послуг) були укладені з уповноваженою особою з дотриманням усіх вимог щодо укладення відповідних видів договорів. Так, наприклад, угода, укладена громадянином всупереч установленим правилам безпосередньо з неуповноваженим працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідного оформлення, не створює підстав для виникнення прав і обов'язків між громадянином та цим підприємством і, відповідно, не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна.
При укладенні договору про побутове обслуговування з виконавцем робіт (послуг) — громадянином, який пред'явив чужий паспорт або документ, що його замінює, особа, згідно з цими документами притягнута як відповідач, не несе відповідальності за невиконання договору, коли доведе, що документ вибув з володіння поза її волею.
У цьому разі відповідальність покладається на особу, яка фактично уклала договір1. Факт продажу товару або здійснення робіт (послуг) певним відповідачем може доводитися наданням потерпілими квитанцій на товари, товарних чи касових чеків, квитків, путівок, талонів або інших письмових документів, а щодо товарів,
1 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 830;