Глава 40. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

конодавчої заборони або намічене весілля не відбулося, то відпадає законна підстава, на яку розраховували спочатку, і це є виправдан­ням для утримання отримувачем переданої йому грошової суми¹.

Таким чином поділяє безпідставне збагачення й українське зако­нодавство. Крім дії, підставою може бути будь-яка подія. Так, Є. О. Суханов наводить приклад, коли стихійне лихо призвело до того, що урожай з однієї земельної ділянки був змитий повінню на сусідню земельну ділянку. Тоді господар сусідньої ділянки отримав безпідставне збагачення².

Згідно з німецькою доктриною повернення неналежно виконаного (без достатніх підстав) виключається у разі, якщо той, хто здійсню­вав виконання, знав про відсутність у нього обов'язку виконувати.

Австрійська та швейцарська доктрини, навпаки, використову­ють термін «помилка» у даному контексті. У тому разі, якщо вико­нуючий зобов'язання без достатніх підстав внаслідок помилки, на­віть незначної, захоче повернути неналежно виконане, він має на це законне право.

Різні акценти у формулюванні цих норм призводять до різного підходу в потребі доказування: у Німеччині відповідач доводить, що позивач у момент виконання знав про відсутність у нього зобов'я­зання, а в Швейцарії та Австрії справа позивача — довести, що не­належне виконання є наслідком помилкового переконання про на­явність у нього зобов'язань перед відповідачем³.

Виключено повернення, якщо йдеться про моральний борг, про­строчені або спірні зобов'язання, а також якщо виконання мало добровільний характер.

У зобов'язанні з безпідставного збагачення кредитором виступає потерпіла особа, а боржником — набувач, тобто особа, яка безпід­ставно набула майно або зберегла його.

Суб'єктами цього зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, держава, територіальні громади.

Предметом вимоги потерпілого (кредитора) за цим зобов'язан­ням можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші — як готівкові, так і безготівкові, цінні папери на пред'явника.

Якщо зобов'язання виникло внаслідок безпідставного збагачен­ня через набуття особою речей, визначених родовими ознаками, грошей, цінних паперів на пред'явника, то головним елементом

¹ Цвайгет К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного
права. — М., 1998.— Том II.— С. 288-289.

² Гражданское право. — М., 2000. — Т. 2, полутом 2. — С. 442.

³ Цвайгет К., Кетц X. Цит. праця. — С. 289-290.

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

змісту зобов'язання є вимога потерпілого про повернення майна то­го самого роду в натурі або у грошовому вираженні.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно має бу­ти повернене набувачем потерпілому в натурі. При цьому набувач зобов'язується перед потерпілим відшкодувати будь-яке погіршен­ня або недостачу майна, набутого без належних підстав, але лише з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу він від­повідає за допущене ним погіршення майна (ст. 1214 ЦК України).

Особа, яка незаконно використовувала чуже майно, має відшко­дувати управомоченіи особі вартість використання навіть у тому разі, коли зможе довести, що остання не змогла б використати це майно самостійно. Мета позову про безпідставне збагачення (кон-дикційного позову) полягає не у тому, щоб компенсувати зменшен­ня майна позивача — це був би платіж про відшкодування збитків, а в тому, щоб приріст майна присудити тому з учасників, хто має на це право.

Якщо майно неможливо повернути в натурі, набувач зобов'яза­ний відшкодувати його вартість на момент розгляду справи у суді про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

У разі, якщо безпідставне збагачення відбулося завдяки передачі набувачу майнових прав, включаючи безготівкові кошти, цінні па­пери на пред'явника тощо, потерпілий має право вимагати понов­лення попереднього становища, у тому числі повернення йому доку­ментів, що посвідчують відповідні права.

Відповідно набувачу надається законом право на відшкодування своїх витрат на утримання чужого майна від часу, з якого він зобо­в'язаний повернути доходи (ст. 1214 ЦК України).

На суму безпідставного грошового збагачення нараховуються відсотки за користування чужими коштами в порядку, встановле­ному загальними правилами.

Набування майна однією особою за рахунок іншої свідчить про збільшення обсягу майна у першої з одночасним зменшенням його в іншої. Це значить, що у набувача відбулося кількісне збільшення майна або збільшення його вартості без відповідних затрат. Прикла­дом може бути повторне помилкове перерахування коштів на розра­хунковий рахунок юридичної особи за партію товарів, розрахунок за які вже було здійснено.

Якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті відповідних відносин, правила щодо повернення безпідставно отри­маного майна зводяться також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

Глава 40. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

2) витребування майна власником із чужого незаконного воло­діння;

3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною поведінкою збагатілої особи.

Право на реституцію безпідставного збагачення надається потер­пілому незалежно від того, чи був правочин недійсним від самого початку, чи став таким пізніше. Надання права на реституцію — це наслідок недійсності правочину, а вимога про повернення безпід­ставно набутого або збереженого майна — це спосіб здійснення пра­ва на реституцію. Тому норми закону про безпідставне збагачення застосовуються після визнання правочину недійсним. Так, до тих пір, поки не буде встановлено недійсність заповіту, не може йтися про вилучення спадкового майна у спадкоємця.

Головна відмінність кондикційного (з приводу повернення без­підставно набутого) та віндикаційного позовів полягає у тому, що віндикація — це речово-правовий позов, а кондикційний позов має зобов'язально-правовий характер. Предметом віндикаційного позо­ву може бути лише індивідуально визначена річ.

Норми про повернення безпідставно набутого майна застосовую­ться й у разі, коли має місце вимога однієї сторони у зобов'язанні до іншої про повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язання. Йдеться не про виконання самого зобов'язання, а про повернення набутого у зв'язку із зобов'язанням. Наприклад, передача разом із орендованим приміщенням неврахованих площ, подвійна оплата відшкодування шкоди тощо.

При аналізі кондикційних та деліктних зобов'язань потрібно від­значити, що вони є суміжними і відмежувати їх важко. І хоча вони мають окремий характер, все-таки підстави безпідставного збагачен­ня субсидіарно застосовуються нарівні з деліктним позовом. Так, як­що порушник протиправно користується річчю, а в процесі викорис­тання допускає її значне пошкодження, що призводить до втрати нею свого господарського призначення, то матиме місце відшкоду­вання шкоди з наступним поверненням безпідставно набутого.

Майно, передане на виконання зобов'язання після закінчення терміну позовної давності, не підлягає поверненню як безпідставне збагачення. Якщо боржник або інша зобов'язана особа виконали обов'язок після закінчення терміну позовної давності, вони не мають права вимагати його назад, хоча б вони на момент виконання не знали про закінчення цього терміну.

Заборона на витребування як безпідставного збагачення заробіт­ної плати та прирівнених до неї платежів, стипендій, пенсій, допо-

Розділ III.ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

моги, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліментів та інших грошових сум, наданих громадянинові як засіб до існуван­ня, діє виключно за умови добросовісності громадянина-отримува-ча. У разі, якщо буде встановлена недобросовісність набувача або наявність рахункової помилки, виплачені грошові суми підлягають поверненню. Доведення факту недобросовісності отримувача або на­явності рахункової помилки — це обов'язок потерпілої особи, що вимагає повернення їй коштів (ст. 1215 ЦК України).