УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ Розд.лІУ „ГАВОВЩНОСИН

Найчисленнішою групою учасників, суб'єктів цивільних відносин є люди. Римське цивільне право називало людей як учасників приватних відносин - persona. В латинській мові це слово означає, насамперед, «маска». Тому можна припустити, що різні люди у сфері цивільних відносин ніби накладали на своє обличчя правову маску, яка їх, таких різних, робила однаковими, з точки зору закону, рівними.

Німецький Цивільний кодекс 1896 p. (BGB) починається з роз­ділу «Personen», перша глава якого - «Naturliche personen».

Терміном «Personen» було підкреслено спільні риси усіх суб'єк­тів цивільних правовідносин. У словосполученні Naturliche Perso­nen водночас наголошувалось на природному (natur) та законодав­чому (liche) началах.

Термін «naturliche personen» О. Огоновський переклав як «приро­дна особа», і саме його він пропонував до української правничої тер­мінології. В англійському праві вживається слово «nature» — людина .

С. Дністрянський вживав термін «підмет прав», протиставляючи його терміну «предмет». Див.: С. С. Дністрянський. Австрійське право облігаційне. У кн.: Антологія української юридичної думки. Т. 6. Циві­льне право.- К., 2003.- С. 408. У сучасній українській мові слово «під­мет» вживається лише для означення члена речення.

У Цивільному кодексі УСРР 1922 р. лю­ди як учасники цивільних відносин мали загальну назву «особи», якою було охо­плено і юридичних осіб. Загальною спеціальною назвою було -«громадянин».

Лише у статті 57 було використано термін «приватна особа». А у статті 422' серед тих, на чию користь вкладник міг розпоряди­тися про видачу вкладу після його смерті, були названі «фізичні особи». Однак ні термін «приватна особи», ні термін «фізична особа» не «прижилися» на радянському грунті.

Термін «фізична особа» був використаний в окремих Договорах про надання правової допомоги в кримінальних, цивільних та сі­мейних справах, які були укладені Союзом РСР з іншими соціа­лістичними державами.

Термін «фізична особа» (з грецької physike - природа) на той час використовувався у законодавстві багатьох держав для озна­чення особи, яка існує реально, є витвором природи, на відміну від юридичних осіб, які є витвором закону.

Доцільність вживання терміна «фізична особа» радянськими ідеологами заперечувалася, оскільки, як вважалося, у ньому міс­титься елемент приниження. Часточка правди у цьому аргументі, на мій погляд, є.

Така ідеологічна установка не могла не вплинути на наших сусі­дів. «В Німецькій Демократичній Республіці,- писали німецькі ци­вілісти,- таке найменування людей як учасників цивільного обороту більше не відповідає поглядам трудящих, які бачать у людях не «фі­зичних осіб», а громадян своєї Республіки. Термінологія BGB типо­ва для втиснення суспільних відносин в абстрактно-юридичні по­няття, що властиве капіталістичному правопорядку».¹

Хоча тиск радянської правничої ідеології тут відчутний, все ж не можна заперечити того, що «фізична особа» - це дійсно абстра­ктно-юридична категорія, чужа, принаймні до недавніх пір, нашо­му світобаченню.

Можна було б ввести у цивільне законодавство слово «люди­на», але на той час так питання не ставилося.

Термін «фізична особа» вперше було використано в Основах Цивільного законодавства Союзу РСР і республік (1990 p.). В Ук­раїнській РСР його вперше було використано у статті 14 Закону

СР «Про економічну самостійність Української РСР».

Г. Дорнбергер, Г. Клейне, Г. Клиигер, М. Пош. Гражданское право Гер-манской Демократической Республики.-М., 1957-С. 169.

Українське цивільне право

Роід'іл IV. Учасники цивільних правовідносин

У проекті Закону УРСР «Про власність» було зроблено спробу зупинити розширення сфери його застосування: у ньому, як і ра­ніше, ужито термін «громадяни». Однак це не дало результату: термін «фізична особа» продовжив витісняти термін «громадя­нин», доки термін не почав домінувати не лише у законодавстві, а й у науковій літературі та судовій практиці.

У статті 14 Конституції України власниками землі названо грома­дян, юридичних осіб та державу. Ця конституційна норма могла би бути підставою для законодавчого утвердження терміна «громадянин» як учасник цивільних відносин і водночас підставою для зупинення експансії терміна «фізична особа». Але цього не сталося. Кволі поси­лання на статтю 14 Конституції У країни не дали бажаного результату.

При опрацюванні проекту Земельного кодексу України автор­ський колектив твердо стояв на конституційній термінології, не­зважаючи на те, що у проекті Цивільного кодексу, який на той час уже було прийнято у другому читанні, суб'єктом права власності, у тому числі і суб'єктом права власності на землю (земельні ділян­ки), були названі фізичні особи.

Верховна Рада України на таку термінологічну розбіжність не звернула уваги, тому за Земельним кодексом України суб'єктом права власності на землю є громадянин, а за Цивільним кодексом України - фізична особа. У Господарському кодексі України тер­мін «фізична особа» не використано жодного разу. У статті 128 ГК йдеться про громадянина - підприємця, у той час як у статті 50 ЦК -про фізичну особу-підприємця.

У Цивільному кодексі Російської Федерації термін «фізична особа» ужито лише у назві глави: «Громадяни (фізичні особи)». У тексті Кодексу його не використано жодного разу.

У перших варіантах проекту Цивільного кодексу України фізичною особою було названо громадян України, іноземних гро­мадян та осіб без громадянства. І лише у проекті Цивільного ко­дексу України станом на серпень 1996 р. за ініціативою професора А. С. Довгерта у статті «Поняття фізичної особи» було написано: «Фізична особа - це людина».

3. P.: «Чудово! Але, може, поміняємо місцями?» А. Д.: «Ні, нехай буде так!»

«Поняття фізичної особи,- писав професор О. А. Пушкін,- рів­нозначне поняттю людина»'.

Гражданское право Украйни,-X., 1996.-Ч. 1.-С. 77.

При науковому доопрацюванні проекту Цивільного кодексу України було-таки зроблено відповідне переміщення: «Людина V цивільних відносинах вважається фізичною особою».

Просто і зрозуміло.

Але, не буду лукавити: термін «фізична особа» мені не до душі.