Об'єкт підвищеної небезпеки
Об'єктом підвищеної небезпеки, відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», є об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові (граничні) маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
До небезпечних речовин Закон відносить хімічну, токсичну, вибухову, окислювальну, горючу речовину, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологіч-ні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний подати до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об'єкта підвищеної небезпеки. Експлуатація такого об'єкта можлива за наявності спеціального дозволу.
Як записано у ст. 15 цього Закону, кожен має право збирати інформацію про стан безпеки на цих об'єктах та передавати її органам державної влади, органам місцевого самоврядування, засобам масової інформації. А відповідно до статті 16, шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
§ 8. Зброя
Зброя - знаряддя для нападу та оборони, сукупність засобів для ведення війни, бою1.
Інструкція МВС України від 13 квітня 1999 року «Про порядок
Словник української мови. Т. З- К., 1972- С. 452.
виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї...» визначає правовий режим названих видів зброї.
Вогнепальною, зокрема, вважається зброя, у якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої запальної суміші).
До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4, 5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.
До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною), а саме: арбалети, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, штики, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військових формувань.
Дозволи на придбання зброї видаються громадянам органами внутрішніх справ.
Придбана громадянами гладкоствольна, нарізна, комбінована мисливська вогнепальна, пневматична та холодна зброя протягом десяти днів з дня придбання має бути зареєстрована в органах внутрішніх справ за місцем проживання власника з одержанням дозволу на її зберігання, носіння.
Вогнепальна, пневматична та холодна зброя можуть бути придбані для озброєння особового складу охорони; озброєння окремих осіб, яким за родом служби відповідно до закону дозволено носіння вогнепальної зброї; науково-дослідних потреб; навчальних потреб (забезпечення допризовної військової і спеціальної підготовки); спортивних потреб; промислового та любительського полювання; захисту життя, здоров'я, житла та майна громадян; використання на зйомках кінофільмів, у сценічних постановках, Циркових виставах; експонування в музеях, на виставках; колекціонування.
Дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї для вказаних потреб видаються лише за наявності спеціального закону або іншого нормативного правового акта.
Право на носіння зброї мають ті, кому це законом належить за Родом роботи, яку вони виконують (касири, інкасатори, працівники спеціального зв'язку, митної служби, державних податкових адміністрацій, природоохоронних органів і лісової охорони, авіа-Шиного та залізничного транспорту, працівники суду та інших
Українське цивільне право
правоохоронних органів тощо). Короткоствольна зброя використовується для захисту артистів від нападу хижих звірів під час циркових вистав.
Умовою одержання дозволу на придбання та зберігання і носіння зброї є висновок лікаря, проходження спеціального курсу навчання та укладення договору про страхування цивільної відповідальності.
Дещо особливий режим, відповідно до Указу Президента України від 20 квітня 1995 р. «Про заснування відзнаки Президента України „Іменна вогнепальна зброя"» має нагородна (іменна) вогнепальна зброя: пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, мисливські рушниці, яка вручається у встановленому законом порядку. Ця зброя за життя нагородженого не може бути предметом договору, тобто є тимчасово вилученою з обороту.
Генерали, адмірали і офіцери Збройних сил України, інших військових формувань, а також особи вищого, старшого та середнього начальницького складу органів внутрішніх справ України, які мають нагородну зброю, при звільненні у запас або у відставку зобов'язані в місячний термін зареєструвати таку зброю в органах внутрішніх справ за місцем проживання і одержати дозвіл на її зберігання.
Нагородна короткоствольна вогнепальна нарізна зброя (пістолети, револьвери) може бути у власності спадкоємців після приведення її у стан, непридатний для стрільби, в майстернях з ремонту зброї. Така зброя вважається колекційною.
У разі смерті особи, якій було вручено нагородну зброю, хтось із спадкоємців може стати її власником, якщо він належить до осіб, які можуть мати зброю. Якщо серед спадкоємців немає такої особи, вони повинні протягом одного місяця продати чи подарувати її тому, хто має на це право. Якщо такий договір спадкоємцями не буде укладено, нагородна зброя має бути передана органові міліції для передачі в комісійну торгівлю, з поверненням спадкоємцеві її вартості після продажу.
Мисливська зброя може бути відчужена власником шляхом її перереєстрації на іншу особу, яка має дозвіл на її придбання.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», право придбання мисливської гладкоствольної зброї мають громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної -25-річного віку, а холодної і пневматичної- з 18 років. Кількість такої зброї не обмежується.
Зброя, належна фізичній особі, має зберігатися у металевому
Розділ III. Цивільні правовідносини
яшику чи сейфі, спеціально виготовленому для цієї мети, у розрядженому стані.
Тривалий час у суспільстві дебатується питання про доцільність розширення чисельності осіб, які мали б право придбати вогнепальну зброю. Аргументом прихильників такого розширення є неможливість у сучасних умовах для великої кількості громадян реалізувати своє конституційне право на самозахист: «перед озброєним кримінальним середовищем, яке оточує нас, ми беззахисні». Опоненти вважають, що розширення можливості придбати зброю матиме негативні наслідки, оскільки їх придбання та використання може вийти з-під контролю.
Верховна Рада України ще не сказала свого вирішального слова: із дев'яти проектів законів про зброю один був прийнятий у першому читанні ще у березні 2004 р.
Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин
Глава 16 Фізичні особи § 1. Поняття фізичної особи |
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 803;