Глава 14 Майно та речі як об'єкти цивільних прав

§ 1. Поняття майна

Людина - духовна і водночас матеріальна субстанція, а це зна­чить, що для життя їй потрібна і духовна, і матеріальна пожива. Тому поряд з духовними благами, які мають цінність, але не ма­ють ціни, людину впродовж її життя постійно і щодня оточують матеріальні блага, речі, які мають і цінність, і ціну. Не слід перебі­льшувати значення речей. Водночас, не слід недооцінювати їх ро­лі, адже вони - запорука не лише фізичного буття, а й впевненості та свободи.

Термін «майно» віддавна відомий українській мові, він широко використовується у буденній практиці життя, у нормативних пра­вових актах, науці, літературі. Проте він не завжди трактується однозначно. Майном називали і окрему річ, і сукупність речей, і все те, чим володіла особа.

« ...Зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю»,-Михайло Коцюбинський.

Поряд з терміном «майно» в українській мові уживаються і слова «добро», «пожитки», «маєтність», «маєток».

До складу майна як правової категорії тривалий час не включа­лося право грошової вимоги до іншої особи. Тому у Цивільному кодексі 1922 р. термін «майно» був вжитий лише у розумінні речі. Спадковим майном також вважалися лише речі; борги спадкодав­ця не входили до складу спадщини, а лише, як було записано у статті 434 цього Кодексу, обтяжували її.

У Цивільному кодексі 1963 р. під терміном «майно» розумілася річ або набір (сукупність) речей, тобто терміни «річ» та «майно» вважалися синонімами. Майно було об'єктом реквізиції та конфіс­кації, об'єктом витребування від незаконного володільця, об'єктом відчуження за договорами (лише стосовно договорів поставки та контрактації йшла мова про «продукцію»).

Термін «майно» як сукупність прав та обов'язків у Цивільному кодексі 1963 р. не вживався. Проте, хоча у ньому не було розшиф­ровано поняття «спадщина», незаперечним було включення до її складу не лише права власності та інших активів, а й пасивів, бор-^Г1в, тобто обов'язків спадкодавця перед іншими особами.

У статті 190 ЦК України термін «майно» визначено як багато­гранну правову категорію, якою охоплюються:

Українське цивільне право

Розділ III. Цивільні правовідносини

1) окрема річ;

2) сукупність речей;

3) майнові права;

4) майнові обов'язки.

Окрема річ, сукупність речей - це так зване «тілесне майно». Саме таке розуміння майна міститься у статті 322 ЦК, за якою на власника покладено тягар утримання майна, та у статті 323 ЦК, у якій визначені наслідки випадкового знищення або пошкодження майна.

У статті 177 ЦК серед видів об'єктів цивільних прав «майно» та «майнові права» фігурують окремо, а у статті 190 ЦК майнові права охоплені загальним поняттям «майно». Це, звичайно, помилка. Але справа не лише у цьому. Поєднання статей 177 та 190 ЦК дає підста­ву для висновку про те, що об 'єктом цивільних прав є майнові права.

Майнові (матеріальні) права є різними: право на користування земельною ділянкою; право на оплату за виконану роботу; право на вклад, внесений на рахунок у банку; право на гонорар; право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням речі. Усі вони, за певних умов, можуть бути відчужені іншим особам, а це засвідчує, що дійсно можна мати право на право.

Ці права - так зване безтілесне майно, яке має цінність та ціну, але не може бути сприйняте на дотик.

Чи можна до майна особи зачислити її право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смер­тю годувальника ? Відповідь на це питання, на мій погляд, має бу­ти заперечною. Адже кожне з цих прав не може бути відчужене, а тому є таким, що повністю виключене з цивільного обороту.

Майном є все те, з приводу чого можуть вчинятися найрізнома­нітніші правочини. І, навпаки, не є майном ті матеріальні права, які, хоча і мають матеріальну цінність, але не фігурують у цивіль­ному обороті. Право на користування торговельною маркою мож­на за певних умов продати, тому це право - також майно. Право на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, тобто право вимоги - є правом матеріальним, але таким, що тісно пов'язане з особою по­терпілого. Воно не може бути ним відчужене, а отже, не є його майном. У разі смерті потерпілого до складу спадщини може увійти лише грошова заборгованість по виплаті такого відшкоду­вання, яка утворилася на день його смерті.

Звідси випливає висновок, що не кожне право вимоги може бу­ти включене до складу майна особи.

До складу майна входять і майнові обов'язки перед іншими особами. Це означає, що майно - це не лише плюси, а й мінуси.

у найширшому розумінні (як активи і як пасиви) термін «май­но» застосовується у разі спадкового правонаступництва та у разі припинення юридичної особи. Борги включені до складу підпри­ємства як майнового комплексу.

Збірним поняття є «ліквідаційна маса». Як записано у статті 1040 ЦК, у разі визнання банкрутом установника управління, май­но щодо якого здійснювалося управління, включається до ліквіда­ційної маси. Тобто, цей термін - збірне юридичне поняття, у яке входять активи та пасиви банкрута.

Майнові обов'язки особи здебільшого не становлять для неї цінності (цінністю є кореспондуюче цьому обов'язку право іншої особи), але мають ціну, а тому можуть вважатися частиною її май­нового статусу, її майна. Отже, борги не обтяжують майно, а є од­ним із необов'язкових його компонентів.

Чи є обов'язки об'єктами цивільних прав? Іншими словами, чи можна включити їх у цивільний оборот? Ствердна відповідь має стосуватися лише тих обов'язків, які можна виставити на продаж чи відчужити іншим способом. Скільки їх? Одиниці.

Із всього сказаного вище можна зробити такі висновки:

1) майном особи є все те, що має для неї цінність (ужиткову, іс­
торичну, психологічну, духовну) та має ціну, а тому є об'єктом
цивільних прав;

2) до складу майна особи входять ті майнові права та майнові
обов'язки, які можуть брати участь у цивільному обороті.

§ 2. Речі як об'єкти цивільних правовідносин

Матеріальні блага, які можна побачити, осягнути на дотик,- це видимі речі. Та по­ряд з цими традиційними, звичними для нас речами, є невидимі речі, наприклад, теплова, електрична енергія, дотик до яких може завдати шкоди.

За статтею 179 ЦК, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

При розгляді проекту Закону України «Про власність» Верхов­на Рада України, за пропозицією одного із народних депутатів, проголосувала за доповнення, за яким до об'єктів права власності громадянина була включена його здатність до високопродуктивної ^пРаці. Народному депутатові Т. Яхеєвій нічого не залишалося, як «привітати» парламент з цим «науковим відкриттям». Під впливом Цього «привітання» відповідна стаття була переголосована.

Українське цивільне право

Розділ III. Цивільні правовідносини

Людина може називати своїм буквально все: не лише речі, що її оточують, а й дітей, інших членів родини, частини свого тіла (моя рука, моє око), здібності, талант і навіть талан (долю, щастя). Але це не означає, що все те, що є її, може належати їй на праві влас­ності, може бути продане чи передане в оренду.

У цьому контексті заслуговують на увагу окремі норми За­кону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 р. Відповідно до статті 14 цього Закону, за бажанням повнолітньої особи у неї може бути взя­то на зберігання кістковий мозок. За згодою донора його кістковий мозок може бути надано безоплатно або за плату іншій особі. Це означає, що кістковий мозок може бути предметом договорів збері­гання, дарування, купівлі-продажу, тобто вважатися річчю.

У багатьох державах практикується кріогенна консервація спе­рми. Це особливо актуально у зв'язку з погіршенням екологічної ситуації, можливим погіршенням стану здоров'я особи чи майбут­ньою участю у воєнних конфліктах.

За статтею 12 цього Закону, у живого донора за його згодою може бути взятий як гомотрансплантант один із парних органів або його частина, або частина анатомічного матеріалу. Але одно­часно встановлено застереження: донор і реципієнт мають бути подружжям або близькими родичами.

Закон не визначає суті відносин між ними. Тому абсолютно не виключено, що за домовленістю між реципієнтом і донором останній одержить певне матеріальне задоволення.

Адже все залежить від якості життя кожного з них і від якості відносин між ними.

У разі досягнення такої домовленості гомотрансплантант одер­жить правовий режим речі.

Правовий режим речі має материнське молоко, відрізане волосся. Деякі запопадливі американські організації продають охочим небесні світила. Такі договори, з точки зору цивільного права,- це лише комерційні, рекламні забави, які не можуть мати жодних правових наслідків, оскільки не можна продати того, що продав­цеві не належить, хоча і є предметом матеріального світу.

Преса час від часу повідомляє про укладення особою договору, за яким її тіло після смерті має бути заморожене та зберігатися у спеціальній камері до настання відповідного моменту, яким, зде­більшого, є такий майбутній високий рівень науки, який дозволить її оживити. Ця ситуація дещо нагадує ту, що може виникнути після смерті особи, яка заповіла використовувати своє тіло при вивченні студентами анатомії людини.

Набуває поширення кремація тіла померлої людини. За відпо­відним договором крематорій зобов'язується віддати тіло вогню.

З наведених вище, цілком реальних, а не із сфери фантастики, відносин ми можемо зробити висновок про те, що, за певних умов, тіло мертвої людини може бути об'єктом договірних пра­вовідносин.

Космічні об'єкти (об'єкти космічної діяльності, космічна техні­ка), послані у космос з планети Земля, є річчю, об'єктом права власності, а тому можуть бути предметом різних правочинів, зок­рема договору застави. Відповідно до Закону України «Про кос­мічну діяльність» від 15 листопада 1996 p., об'єкт космічної діяль­ності може бути переданий в оренду.