Санкції у структурі цивільних правовідносин

Чи є санкція складовою частиною структури цивільних право­відносин?

Відповідь, зазвичай, є негативною: оскільки до змісту цивіль­них правовідносин включено обов'язок, а юридичного обов'язку без санкції немає, то включення санкцій до структури цивільних правовідносин є зайвим.

Але ж і права (суб'єктивного права) без юридичного обов'язку також немає. Коли мова йде про право, неодмінно у полі зору по­стає особа з відповідним обов'язком, хоча нікому не спало на дум-^КУ не включати обов'язку до структури цивільних правовідносин.

Включення санкції до структури цивільних правовідносин за­вершує його логічно обумовлену системність.

Українське цивільне право

Розділ III. Цивільні правовідносини

Санкцій у Цивільному кодексі України дуже багато: обмеження дієздатності особи, яка зловживає спиртними напоями чи нарко­тичними засобами; визнання правочину недійсним; примусове ви­конання обов'язку; позбавлення права власності чи іншого речово­го права; стягнення збитків; стягнення неустойки; стягнення за­вдатку у подвійному розмірі; відмова від прийняття роботи, що виконана із запізненням; відмова від оплати неякісної роботи; відшкодування моральної шкоди тощо.

Професор С. С. Алексєєв підтримав поділ санкцій на дві групи: «міри захисту» і «міри відповідальності». Прихильниками цієї те­орії було написано багато наукових праць для обґрунтування такої позиції, а заодно - і для розмежування санкцій, які є відповідаль­ністю, і санкцій, які не є нею.

Мірами відповідальності вважалося спершу лише відшкодуван­ня збитків та стягнення неустойки. Згодом до цього переліку було додано і позбавлення права, наприклад, права на житло особи, яка своєю протиправною поведінкою створювала неможливість спіль­ного проживання в одній квартирі або будинку, чи особи, яка че­рез систематичну несплату квартирної плати (у будинку, що був особистою властивістю) підлягала виселенню.

Усі інші санкції були віднесені до «мір захисту». Такий поділ не мав не лише практичного значення, а й достатнього теоретич­ного обґрунтування¹.

Вважалося, що особливість «міри відповідальності» полягає у тому негативному впливі, який вони справляли на особу, котра вчинила протиправну поведінку.

На «міри захисту» дивилися з точки зору інтересів особи, яка постраждала від цієї протиправної поведінки.

Але ми не можемо сприймати та оцінювати правові явища лише з однієї позиції. Мусимо глянути на них зі всіх боків.

Якщо аналізувати, наприклад, відшкодування збитків, то за до­помогою цієї санкції одночасно здійснюються, щонайменше, дві функції: захист потерпілого і покарання кривдника.

Те ж саме спостерігається і у разі застосування багатьох інших санкцій: виселення, наприклад, наймача, який не виконував своїх обов'язків, є одночасно актом захисту прав наймодавця.

«Міри відповідальності» та «міри захисту» не можуть розмежо­вуватися і за ознакою вини. Розірвання договору, яке відносять до

«мір захисту», може бути наслідком винуватої поведінки боржни­ка чи кредитора.

З другого боку, відповідальність особи, діяльність якої є джере­лом підвищеної небезпеки, хоча вважається «мірою відповідаль­ності», може настати і без вини.

Розмежування «мір захисту» і «мір відповідальності» професор В. А. Тархов називав неплодотворним - і мав рацію.¹

Співвідношення «санкції» та «відпові­дальності» віддавна перебувало у полі зору радянської правничої науки. Юридичну норму, що встановлює правило поведінки, прийнято ділити на три частини: гіпотезу, диспозицію та санкцію. У цьому контексті санкція - це частина юридичної норми. Санкція тут - у статиці. Вона, наче озброєний охоронець, готовий вистрілити у кожного, хто вчинить напад.

Санкція у динаміці - це конкретна відповідь на вчинене право­порушення, що реально настало.

Чи можна назвати відповідальністю будь-яку цивільно-правову

санкцію?

У статті 23 Кримінального кодексу УРСР 1961 р. містився перелік покарань до осіб, які вчинили злочини. До їх числа було включено, окрім більш суворих видів покарань, громадську догану.

Якщо суд в обвинувальному вироку виносив громадську догану, особа вважалася такою, що понесла кримінальну відповідальність. Ко­жен з видів покарань вважався мірою кримінальної відповідальності.

Адміністративною відповідальністю також вважалися усі види санкцій, які передбачені в Кодексі про адміністративні правопо­рушення і які були застосовані до конкретних правопорушників.

Трудове законодавство дисциплінарною відповідальністю нази­ває догану, переведення на іншу роботу, звільнення з роботи.

Цивілістична наука виробила свою, особливу концепцію. Для багатьох науковців-цивілістів до сьогодні ні розірвання договору, ні визнання його недійсним, ні зменшення ціни у разі поставки продукції нижчої якості, відповідальністю не є. Однак таке вирі­шення проблеми потребує, на мою думку, перегляду.

Є всі підстави для того, щоб цивільною відповідальністю вва­жати будь-яку негативну реакцію, засновану на законі чи договорі, Що застосована до особи, яка вчинила правопорушення.

Такою негативною реакцією, а отже, відповідальністю, є не ли-

Ромовская 3. В. Личньїе неимущественньїе права граждан СССР (По-нятие, видьі, классификация, содержание и гражданско-правовая защита. Автореферат канд. дисс...-К., 1968.-С. 19.

Тархов В. А. Гражданское право.- Чебоксари, 1997- С. 105.

Українське цивільне право

Розділ III. Цивільні правовідносини

ше відшкодування збитків, а й накладення стягнення на заставлене майно, спростування неправдивої інформації та вибачення, до чого правопорушник був зобов'язаний судом.