Держава Україна як учасник цивільних відносин

Цивільний Кодекс УРСР 1922 р. у розділі II «Суб'єкти прав (осе би)» серед таких суб'єктів державу не називав, хоча, відповідно де статті 52, на першому місці була записана державна власність.

Відповідно до Глави 2 «Особи» Цивільного Кодексу 1963 p., де осіб також було зачислено лише громадян та юридичних осіб.

Цією законодавчою позицією підкреслювалося, що держава ш має статусу «особи», вона - особливий учасник цивільних від-| носин.

Основи цивільного законодавства Союзу РСР та союзних pec-j публік 1961 р. віднесли державу до суб'єктів цивільних відносин] Держава була названа суб'єктом цивільних відносин у Цивільни кодексах усіх союзних республік. Зрозуміло, що йшлося про одну державу - Союз РСР.

Держава - Українська РСР була вперше названа суб'єктом пра­ва власності у Законі Української РСР «Про власність».

При опрацюванні проекту Цивільного кодексу України позиції щодо держави як учасника цивільних відносин змінювалися. Були спроби ототожнити державу з юридичними особами публічного права, не виділяючи її як самостійний суб'єкт права. Були спроби ототожнити державу в цивільних відносинах із загальнодержав­ною скарбницею (казною). Але вони не увінчалися успіхом, і така невдача була закономірною.

Цивільний кодекс України вперше відкрито зачислив державу Україна до учасників цивільних відносин. І це - правильно.

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Чи може Україна бути суб'єктом усього розмаїття приватних відносин, які існу­ють у державі?

Звичайно, що ні. Але не тому, що це за­боронено законом. А тому, що держава є особливим учасником цивільних відносин. Участь у цивільних відносинах - це лише одна, не домінуюча сфера її діяльності.

Держава, насамперед,- це політичний суверен. Якщо треба про­класти швидкісну автомагістраль, держава може створити цілу низку юридичних осіб або передати пакет замовлення приватним фірмам. Держава створює відповідні інституції для виконання інших господарських функцій по управлінню своїм майном.

Випадків, коли б учасником цивільних відносин вважалися не відповідні державні організації, а саме держава, небагато.

1. Держава є суб'єктом права власності. Свої повноваження власника держава здійснює через Фонд державного майна. У від­носинах власності держава не має жодних привілеїв, перебуваючи у рівному становищі поряд із іншими власниками.

Водночас держава, маючи цілий ряд публічних функцій, мусить мати певні особливості як власник. Лише державі може належати ряд об'єктів (радіоактивні речовини, усі види зброї масового знищення тощо).

Для держави встановлені й особливі підстави виникнення права власності, якими є конфіскація та реквізиція.

Власністю держави стає пам'ятка історії та культури, викуплена у її

власника, який не створив належних умов для її збереження. Держава

набуває право власності на скарб, що є пам'яткою історії та культури.

Державу, однак, не можна вважати суб'єктом приватизаційних

відносин.

2. Держава може бути суб'єктом засновницьких договорів.

3. Держава може бути обдарованою стороною у договорі да­
рування.

4. Держава може бути суб'єктом обов'язку по відшкодуванню

шкоди, заподіяної, зокрема:

а) жипю, здоров'ю фізичної особи, яка рятувала життя, здо­
ров'я іншої особи (стаття 1161 ЦК);

б) життю, здоров'ю фізичної особи внаслідок злочину, якщо не
встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплато­
спроможною (стаття 1207 ЦК);

в) майну фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено
особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною

(стаття 1177ЦК);

г) незаконним рішенням органу державної влади (стаття 1773 ЦК);

Українське цивільне право

д) незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю посадової осо-і би органу державної влади (стаття 1174 ЦК);

є) в результаті прийняття органом державної влади норматив-] но-правового акта, який був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175 ЦК);

є) незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу дізнан-j ня, досудового слідства, прокуратури чи суду (стаття 1176 ЦК).

Цивільна відповідальність держави випливає із статті 3 Консти­туції України, за якою «держава відповідає перед людиною за свою діяльність».

5. Держава може бути спадкоємцем за заповітом, на Ті ко­
ристь може бути зроблено заповідальний відказ.

Цивільний кодекс України виключив державу з числа спадко­ємців за законом.

6. Держава Україна відповідальна за дотримання Європейсько'!
Конвенції про захист прав та основних свобод людини і саме де
неї мають бути звернені заяви громадян, подані на розгляд Євро-|
пейського Суду, і саме вона зобов'язана виконати його рішення за
рахунок своїх коштів.

7. Державу вважають учасником особистих немайнових від­
носин, зокрема носієм права на найменування, права на ділову
репутацію, права на таємницю¹. І для цього є достатні підстави.

Право держави на найменування - Україна - мало би бути аргументом неможливості використання «Україна» як назви юри­дичних осіб чи назви виробів.

Збереження держави як учасника цивільних відносин, без будь-яких юридичних камуфляжів, не може трактуватися як спосіб її подальшої фетишизації. Вона - рівна серед рівних учасниць ци-ільних відносин, позбавлена пільг та переваг.

§ 3. Інші учасники цивільних відносин

Автономна Республіка Автономна Республіка Крим - особливий
Крим суб'єкт, що нагадує суму усіх територіаль-

них громад, але все ж такою кумулятив­ною структурою не є. Кожна територіальна громада, що є на тери­торії АРК, є самостійним учасником відносин, насамперед відносин власності щодо майна, яке є комунальною власністю кожної з них.

Цивільне право України. Академічний курс / За ред. Я. М. Шевчен­ко. Т. 1. Загальна частина.- С. 217.

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Вище уже з'ясовувалося питання щодо того, чи може АРК бути суб'єктом права власності. Як зазначалося, Конституція України у статті 138 віднесла до відання АРК «управління» майном, що «їй належить». Але про яке майно, власне, йдеться? Очевидно, мова йде про управління тим майном, яке не є власністю ні адміністра­тивно-територіальної громади, ні держави.

Автономна Республіка Крим може створювати підприємниць­кі товариства. Відповідно до статті 1222 ЦК вона може бути спадкоємцем за заповітом, а це означає, що прийняття спадщини є одним із способів набуття нею права власності. АРК може бути обдарованою стороною.

Громада міста, села, селища може бути суб'єктом права власності. У власність те­риторіальної громади переходить спадщи­на, визнана судом відумерлою у зв'язку з відсутністю спадкоємців за заповітом та за законом (стаття 1277 ЦК). У власність громади переходить знахідка.

Громада може бути суб'єктом договірного зобов'язання, напри­клад, щодо спорудження газопроводу. Може бути вона стороною в договорі дарування, а також спадкоємцем за заповітом.

Іноземні держави можуть бути власни­ками майна, що є на території України. Вони можуть бути також спадкоємцями за заповітом.

Іноземною є юридична особа, зареєстро­вана в іншій державі. Іноземна юридична особа може бути суб'єктом тих цивільних відносин, що і українська юридична особа, крім окремих винятків, встановлених законом.

Іноземна юридична особа не може бути власником землі сіль­ськогосподарського призначення. Відповідно до частини 3 стат­ті 82 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними осо­бами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини