Цивільні відносини і цивільне законодавство

Цивільні відносини нерідко складаються об'єктивно. Вони не припиняють свого функціонування від того, що законодавець не охопив їх своїм регулюванням. Як пагінець, що затиснутий асфа­льтовим покриттям, вони продовжують існувати попри законодав­чі заборони та бойкоти. Якщо закон своїм промінням «зігріє» ці відносини, вони, розвиваючись, здатні принести взаємну користь і їх учасникам, і державі.

Українське цивільне право

Цивільні відносини є первинними у системі світоглядного спри­йняття. Об'єктивний характер цих відносин повинен бути вивче­ний законодавцем для того, щоб віднайти оптимальний механізм їх регулювання.

Цивільні відносини визначають зміст законодавства. З другого боку, законодавство може гальмувати або стимулювати їх розвиток.

Суспільні відносини, як уже зазначалося, стають цивільними не завдяки «особливому цивільно-правовому методу їх регулювання». Вони є такими незалежно від закону.

Цивілістична суть відносин визначає суть законодавства, яке називається цивільним тому, що регулює цивільні відносини.

Взаємозв'язок цивільних відносин та цивільного законодавства (відносини стають цивільними завдяки тому, що врегульовані ци­вільним законодавством) у нашій спеціальній літературі стоїть, так би мовити, на голові. Треба поставити його на ноги: цивільно-правового регулювання суспільних відносин немає; є цивільні від­носини, характер яких об'єктивно обумовлює специфіку їх зако­нодавчого регулювання¹.

Пропозиція законодавчого закріплення такого взаємозв'язку цивільних відносин і цивільного законодавства була підтримана на засіданні робочої групи з підготовки проекту Цивільного кодексу України професором А. С. Довгертом і завдяки цьому проект Ци­вільного кодексу України (1996 р.) відкривався статтею 1 «Цивіль­ні відносини». І це було правильно: цивільні відносини - первинна, базисна категорія, цивільне законодавство - категорія надбудовна²

Дещо згодом таку позицію підтримав професор О. А. Пушкін. Однак у 2000 р. професор Д. В. Боброва на засіданні робочої групи знову розпочала дискусію з цього питання, результатом якої стала зміна назви статті 1 на «Відносини, що регулюються цивільним законодавством», але викинути з неї та усього Цивільного кодексу категорію цивільні відносини» було уже неможливо.

При підготовці проекту Цивільного кодексу до третього чи­тання із тексту статті 1 була виключена частина друга, яка місти-

¹ Ромовська 3. В. Проблеми загальної теорії права у проекті Цивільно­
го кодексу України.- С. 65.

² «Поки нема закону, доти нема цивільних відносин, є лише суспільні
відносини»,- заявила професор Д. В. Боброва на одній із нарад Робочої
групи з опрацювання проекту Цивільного кодексу України. Таку точку
зору професор А. С. Довгерт назвав «соціалістичними вибриками». Свою
позицію Д. В. Боброва відтворила у підручнику «Цивільне право Украї­
ни»,- К., 2002. Книга 1.- С. 78: «Суспільні відносини, будучи врегульо­
ваними нормами цивільного права, стають цивільно-правовими».

Розділ І. Цив'тьні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

ла поняття підприємництва. Ті члени робочої групи, зусиллями яких ця частина появилася у статті 1, мали намір відразу задекла­рувати цивілістичну суть підприємництва і цим перешкодити прийняттю Господарського кодексу. Однак для реалізації цієї ме­ти було обрано невдалий засіб: стаття 1 ЦК - не місце для понят­тя підприємництва.

Ідея цивілістичної суті підприємництва утверджена у статті З ЦК, у якій серед засад цивільного законодавства названо свободу підприємницької діяльності. І цього було достатньо, адже відноси­ни у сфері підприємництва, зокрема ті, що виникають на підставі договору (господарського договору), мають у собі ті ж ознаки, що сформульовані у статті 1 ЦК України.

Глава 2 Соціальні регулятори цивільних відносин.

Юридичне право як регулятор цивільних відносин

§ 1. Загальні зауваги

Цивільні відносини регулюються, насамперед, правилами пове­дінки, які встановлені Конституцією України, Цивільним кодексом України, іншими законами, указами Президента України, іншими підзаконними нормативно-правовими актами. У статті 4 ЦК вони в сукупності названі актами цивільного законодавства, основу яких становить Конституція України. Акти цивільного законодавства є основним, але не єдиним, регулятором цивільних відносин.

Цивільні відносини регулюються також договором.

У статті 7 вперше в Цивільному кодексі регулятором цивільних відносин названо звичай.

Встановлюючи певні вимоги до статутів юридичних осіб, зок­рема тих, які займаються підприємництвом, закон тим самим ви­знає ці статути актами локального (місцевого) регулювання ци­вільних відносин.

Цивільні відносини між монастирями, священнослужителями, парафіянами можуть регулюватися канонічним правом.

Певна сфера цивільних відносин може бути врегульована актами керівних органів господарських товариств та інших юридичних осіб.

Цивільні відносини можуть регулюватися нормами моралі (мо­ральним правом).

право статутне

Ця схема допоможе зробити висновок, що держава з її юридич­ним правом не є монополістом у сфері регулювання цивільних відносин.

Держава є монополістом у сфері продукування законів та ін­ших нормативних правових актів загальної дії. Але не є ним у сфе­рі творення права, у тому числі цивільного.

«Державні урядовці (судді, нотаріуси) та корпорація адвокатів, посередників,- писав професор Микита Шаповал,- пишливо нази­вають правом лише норми поведінки, установлені державою». Але це, на його думку, не все право, а лише право «в юридичному смислі». Пропагуючи погляди професора - Льва Петражицького, М. Шаповал вважав, що твердження, за яким правові норми похо­дять лише від держави, суперечить дійсності та логіці. Теорію про державне походження права вважав безглуздою. «Дійсність є та, що кожна людина у взаєминах із людьми творить право. Навіть діти, граючись, творять своє, дитяче право».¹

' Микита Шаповал. Загальна соціологія,- К„ 1966.- С. 330; Микита Юхимович Шаповал (1882-1932), член Української Центральної Ради, Генеральний Секретар і Міністр Урядів УНР, доктор соціології, профе­сор. Емігрувавши до Чехословаччини, разом із близькими йому людьми, заснував «Український громадський комітет», що ним були створені Українська Господарська Академія та Педагогічний інститут ім. М. Дра-гоманова.

Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

Можна вважати, що тривалий період ототожнення права та за­кону нарешті офіційно припинено. Конституційний Суд України У рішенні від 2 листопада 2004 р. у справі за конституційним по­данням Верховного Суду України зазначив «... право не обмежу­ється лише законодавством як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досяг­нутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототож­нення із законом...».

§ 2. Юридичне право як регулятор цивільних відносин

Законодавчі акти, які регулюють суспільні відносини, у тому числі приватні, цивільні, академік Станіслав Дністрянський нази­вав юридичним правом, а професор Олександр Огоновський - за­конним правом. Оскільки в латинській мові juris - це сукупність законів, то виходить, що обидва автори займали одну і ту ж пози­цію: юридичне (законне) право - це сукупність законів.

З точки зору сьогоднішнього дня, можна зробити лише два уточ­нення:

1) правильніше говорити не про сукупність, а про систему;

2) юридичне право - це не лише закони, а й підзаконні норма­
тивні правові акти загальної дії.

Юридичне право часто називають системою загальнообов'яз­кових правил поведінки. Але до цивільного юридичного права ця теза не стосується повною мірою, адже у ньому є і значна частина диспозитивних норм, від яких сторони у договорі можуть відсту­пити, і тих, які надають особі відповідні права, котрі вона може здійснювати на власний розсуд.

«До соціалістичної революції Україна не мала власної держав­ності, а отже, і права». На цьому обмані, що містився у Тезах ЦК КПРС до 300-річчя возз'єднання України з Росією, виховувалося кілька поколінь. Плоди такого виховання ми пожинаємо і досі¹.

«Ой не топчіть, чорні ворони, поле моєї пам'яті» {Андрій Деми-денко).

Мала енциклопедія етнодержавознавства.-К., 1996.-С. 169.

Українське цивільне право

Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

Український народ має право пишатися потужним історичним корінням у сфері регулювання суспільних відносин, у тому числі цивільних,