Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 23 страница

Митний кодекс України від 12.12.1991 р. і Закон України від 05.04.2001 р. «Про Митний тариф України» регулюють відносини, пов'язані з перетином мит­ного кордону України та сплати мита;

Закон України від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначає правовий статус цього юрисдикційного органу, що вирішує спори між українськими та іноземними суб'єктами господарювання за умови наявності від­повідної домовленості між ними.

Закон України від 02.12.1997р. «Про торгово-промислові палати в Україні» ви­значає правове становище цих організацій, у тому числі повноваження у сфері зовнішньоекономічної діяльності: здійснювати у передбачених законом випадках декларування зовнішньоторговельних вантажів; проводити на замовлення укра­їнських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комп­лектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок україн­ських товарів в Україні, за її межами та ін.

Закони, що регулюють договірні відносини у сфері ЗЕД: від 7.11.1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»; від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоеконо­мічних відносинах» (в редакції Закону від 04.10.2001 р.); від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономіч­ної діяльності»; від 14 серпня 1999 р. «Про угоди про розподіл продукції»; від 7 вересня 1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних доріг»; від 04.07.2002 р. «Про забезпечення реалізації інвестицій­них проектів у Туркменістані».

Постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяль­ності».

Укази Президента України:

від 05.03.2002 р. № 217/2002 «Про Порядок здійснення зовнішніх відносин Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміні­страціями»;

Положення про Державну службу експортного контролю в Україні, затв. Ука­зом Президента України від 17.-4.2002 р. № 342/2002;

від 25.06.2002 р. «Про порядок здійснення захисту прав та інтересів України при розгляді справ у закордонних юрисдикційних органах».

Акти Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

постанова КМУ від 19.02.1996 р. № 229 «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України»;

постанова KM У від 29.04.1999 р. № 756 «Про деякі питання регулювання то­варообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» (з наступними змінами);

Перелік товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними (товарообмінни­ми) операціями забороняється; Перелік товарів (робіт, послуг), імпорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється; Перелік високоліквідних товарів, у разі експорту яких за бартерним договором термін ввезення на митну території України імпортних товарів не повинен перевищувати 60 кален­дарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації: затв. поста­новою Кабінету Міністрів України від 29.04.1999 р. № 756 (у редакції постанови КМУ від 11.10.2002 р.№ 1493);

постанова КМУ від 04.04.2001 р. № 327 «Про Єдиний державний реєстр між­народних організацій, членом яких є Україна»;

постанова КМУ від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстра­ції зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних опе­рацій з металоломом»;

постанова КМУ від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження Порядку відне­сення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної ді­яльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівни­цтва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1855 «Про допущення товарів до переміщен­ня через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)»;

постанова КМУ від 12.12.20С2 р. № 1861 «Про затвердження Порядку верифі­кації сертифікатів про походження товарів з України»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1863 «Про затвердження Порядку веден­ня Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку ви­значення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»;

Перелік офшорних зон: розпорядження КМУ від 24.02.2003 р. № 77-р.

Спільні постанови КМУ та Нацбанку України: від 28.08.2001 р. № 1124 «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиван­ням грошей (FATF)»; від 10.10.2001 р. № 1371 «Про Порядок підготовки та реа­лізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями»;

Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), за­тверджене наказом Міністерства економіки та з питань екоєвропейської інтегра­ції України від 06.09.2001 р. № 201;

Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (з наступними змінами та доповненнями);

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у наці­ональній та іноземній валюті, затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;

наказ Державної податкової адміністрації та Державної митної служби від 12.07.2004 р. № 512/387 «Про затвердження Порядку взаємодії митних і подат­кових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності»;

наказ Державної податкової адміністрації та Державної митної служби від 29.07.2004 р. № 439/551 «Про затвердження Порядку взаємодії митних і податко­вих органів при організації та проведенні планових і позапланових виїзних пере­вірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності»;

наказ Міністерства економіки України від 16.03.2006 р. № 98 «Про порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є операції з давальницькою сировиною українського замовника, коли контрактом перед­бачена реалізація готової продукції в країні виконавця або вивезення її до іншої країни» та ін.

Спеціальна частина:

Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки та банківську діяльність», статті 21-22 якого передбачають особливості створення та реєстрації банку з іноземним капіталом; включені до цього Закону відповідно до вимог ЕАТТ положення (стат­ті 63-65) щодо запобігання відмиванню в банках коштів національного та інозем­ного походження, отриманих злочинним шляхом, а також прийняті відповідно до нього акти НБУ: Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залучени­ми від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602 (з наступними змінами та доповненнями); Положення про валютний контроль, затв. постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49; Інструкція про порядок відкриття, ви­користання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492; Положення про здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розра­хунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Прав­ління НБУ від 03.12.2003 р. № 514 та ін.

Закон України від 07.03.1996 р. «Про страхування» (в редакції Закону від 04.10.2001 р.): ч. 1 ст. 2 передбачає як одну з основних вимог до страховиків (який може бути суб'єктом тих різновидів зовнішньоекономічної діяльності, що здій­снюються страховиками) - наявність статусу резидента, тобто страхової компа­нії, створеної за законодавством України (в тому числі у випадках переважної чи виключної участі в ній учасників-нерезидентів), а також прийняті відповідно до цього Закону підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі: розпорядження ДКРРФП від 19.07.2006 р. № 6021 «Про затвердження Порядку реєстрації філій страховиків-нерезидентів»; Розпорядження ДКРРФП від 07.09.2006 р. № 6201 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів» та ін.

Закон України від 04.03.1992р. (з наступними змінами) «Про приватизацію дер­жавного майна»: ч. З ст. 4 містить положення щодо визначення в Державній програ­мі приватизації особливості участі іноземних інвесторів у приватизації державного майна; ст. 6 передбачає можливість участі у приватизації державного майна в ролі покупців іноземних громадян та юридичних осіб, створених за зарубіжним (іншої держави чи міжнародним) законодавством; наказ Фонду державного майна Украї­ни від 16.06.1999 р. № 1138 «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств» (визна­чає особливість приватизації державної частки в майні (статутному фонді) таких підприємств з урахуванням законних інтересів іноземних інвесторів).

3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Учасниками ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями та по­вноваженнями можна поділити на такі групи:

• суб'єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

• особи, що забезпечують функції (в комплексі чи окремо визначені) щодо управління ЗЕД;

• споживачі в широкому розумінні (громадяни, суб'єкти господарювання, негосподарські організації);

• посередники (особи, які надають суб'єктам ЗЕД послуги організаційного, консультаційного та іншого характеру щодо сприяння в здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності).

Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом ка­тегоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визначальної ролі в організації та здій­сненні зовнішньоекономічної діяльності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумовлено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом про ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону «Про ЗЕД». Так, коло суб'єктів ЗЕД ви­значається по-різному.

Відповідно до ст. З Закону «Про ЗЕД», суб'єктами зовнішньоекономічної ді­яльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без гро­мадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з зако­нами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцез­находження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередниць­кі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юри­дичними особами згідно з законами України, але які мають постійне міс­цезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстрова­ні як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Господарський кодекс (ст. 378) закріпив вужче коло суб'єктів ЗЕД, передба­чивши, що ними є (можуть бути) суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК (тобто господарські організації зі статусом юридичної особи, ство­рені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів) та громадяни України, іноземці та особи без гро­мадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відтак, ГК виключив (на нашу думку, без достатніх на те підстав) зі складу суб'єктів ЗЕД господарські організації, створені за законодавством України без статусу юридичної особи, зокрема:

промислово-фінансові групи, які відповідно до однойменного закону можуть не лише займатися зовнішньоекономічною діяльністю, а й мати статус транснаці­ональних, створених за участю суб'єктів господарювання різних держав;

пайові інвестиційні фонди, що створюються на договірних засадах і, згідно з Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвес­тиційні фонди)», не мають статусу юридичної особи);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), гос­подарських організацій-нерезидентів, утворені для здійснення господарської ді­яльності на території України відповідно до українського законодавства;

іноземні (створені за зарубіжним законодавством) господарські організації зі статусом або без статусу юридичної особи. Подібні особи можуть виступа­ти іноземними інвесторами, і відповідно, здійснювати іноземне інвестування, яке Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 4) та ГК визнаються різновидом ЗЕД (основні положення про таку діяльність у формі спеціальної глави - гл. 38 «Іноземні інвестиції» включені до розділу VII ГК «Зовнішньо­економічна діяльність»). Крім того, відповідно до законодавства низки країн (англосаксонської правової традиції, Німеччини, Австрії та ін.). персональні товариства (повне та командитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та/або укладення з українськими суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виключення подібних осіб зі складу суб'єктів ЗЕД суперечить національним інтересам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Євро­пейського Союзу (згідно з Законом України від 18.03.2004 р. «Про Загально­державну програму адаптації законодавства України до законодавства Євро­пейського Союзу»).

Суб'єкти ЗЕД мають права та обов'язки (загальні та спеціальні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов'язки, притаманні усім суб'єктам господарювання (про що вже йшлося: див. розділ II «Суб'єкти господарських правовідносин»). До категорії спеціальних належать права та обов'язки, якими наділяються суб'єкти зовніш­ньоекономічної діяльності в процесі її здійснення.

Спеціальними правами суб'єктів ЗЕД є:

здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньое­кономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;

самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов'язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньое­кономічних операцій (крім передбачених законом випадків);

одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавству України;

обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономічні договори (контракти);

обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним догово­ром/контрактом юрисдикційний орган, що розв'язуватиме між ними спори; від­повідно до ст. 38 Закону «Про ЗЕД» спори між суб'єктами ЗЕД, можуть розгляда­ти: суди України; за згодою сторін спору - Міжнародний комерційний арбітраж­ний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);

обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним догово­ром/контрактом національну належність законодавства, що застосовуватиметься при розгляді таких спорів відповідно до Закону України від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право»;

користуватися державним захистом своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних і консуль­ських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

До спеціальних обов'язків суб'єктів ЗЕД належать:

дотримання вимог законодавства про ЗЕД, у тому числі:

здійснення у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а також виконання умов їх надання;

дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів);

у разі здійснення ЗЕД в Україні у формі створення іноземним суб'єктом госпо­дарювання (зі статусом юридичної особи) філій, представництв, інших відокрем­лених підрозділів (без такого статусу) - здійснити реєстрацію подібного суб'єкта в установленому порядку;

у разі запровадження в установленому порядку режиму обов'язкового роз­поділу валютної виручки від проведення зовнішньоекономічних операцій між суб'єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами здійсню­вати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур;

вести бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статис­тики України;

імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми технічними, фармаколо­гічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними харак­теристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів і вимог України на певний товар - застосовувати відповідні міжнародні стандарти та ви­моги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);

утримуватися від порушень встановлених законом заборон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту;

у разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність, у тому числі у формі застосування спе­ціальних санкцій, відповідно до встановленого порядку (Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 За­кону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126);

інформувати Нацбанк України про відкриття валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків подат­ковим органам у встановленому порядку;

та ін.

Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності. Проте у разі, якщо є відомості про застосування ін­шою державою (державами), митними союзами чи економічними угруповання­ми обмежень щодо здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону «Про ЗЕД»). У випадках завдання такими діями шкоди чи створення загрози її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності зазначені заходи можуть передбача­ти її відшкодування.

До другої категорії учасників ЗЕД належать суб'єкти, що здійснюють організаційно-управлінські повноваження у сфері ЗЕД. Насамперед це державні органи та органи місцевого самоврядування. Подібні за своїм характером функ­ції на регіональному та локальному рівнях можуть виконувати й господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи - щодо своїх учасників, материнське підприємство - щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повноважень першої (органи держа­ви та органи місцевого самоврядування) та другої групи суб'єктів організаційно-господарських повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності (недер­жавні господарські об'єднання, холдингові компанії тощо) відмінні. В першому випадку коло повноважень досить широке і визначається на рівні закону, а в дру­гому - значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб'єктів і в межах, не заборо­нених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи).

Законодавство про ЗЕД містить досить ґрунтовні положення щодо регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності, визначаючи:

• мету регулювання (ч. 1 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): забезпечення збалан­сованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулю­вання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньо­економічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур роз­винутих зарубіжних країн;

• види та рівні регулювання (ч. 2 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»: державне (в особі її органів в межах їх компетенції та органів місцевого самоврядування); не­державне на регіональному (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу) та локальному (самими суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укла­даються між ними) рівнях;

• правові засоби/акти, за допомогою яких здійснюється нормативне ре­гулювання (ч. З ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): 1) закони України; 2) акти та­рифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) рішення недержавних органів управлін­ня економікою, які приймаються відповідно до їх установчих документів у межах законів України; 4) договори між суб'єктами ЗЕД, укладеними від­повідно до законів України;

• цілі державного регулювання: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності роз­вивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної ді­яльності;

• межі втручання держави (в особі її органів) у сферу ЗЕД, що виклю­чають право безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком передбачених законом випадків;

• органи державного регулювання ЗЕД та їх повноваження (ст. 9 Закону «Про ЗЕД»):

а) Верховна Рада України як вищий орган державного регулювання ЗЕД, до компетенції якого належать:

• прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоеконо­мічної діяльності;

• затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики Укра­їни;

• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на те­риторії України;

• затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється згідно з Законом «Про ЗЕД»;

б) Кабінет Міністрів України:

• вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України від­повідно до законів України;

• здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та ві­домств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; коорди­нує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

• приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної ді­яльності у випадках, передбачених законами України;

• проводить переговори й укладає міжурядові договори України з питань зо­внішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами Украї­ни про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма держав­ними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

• відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, дер­жавних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулюван­ня зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він (КМУ) має згідно з законами України;

• забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

• забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;

в) Національний банк України:

• здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та ін­ших Дфжавйих коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

• представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними устано­вами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

• регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

• здійснює облік і розрахунки По Наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження На­ціонального банку України;

• здійснює інші функції відповідно до законів України («Про банки і банків­ську діяльність», «Про Національний банк України» та ін.);

г) Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики
(функції якого виконує Міністерство економіки України):

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здій­сненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі від­повідно до міжнародних договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про цен­тральний орган виконавчої влади з питань економічної політики;

д) Державна митна служба України:

- здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України;

е) Антимонопольний комітет України:

- здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної ді­яльності законодавства про захист економічної конкуренції;

є) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (склад якої зате, постано­вою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. М 776):

- здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності в Україні відповідно до законодавства України;

- приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань і застосування, відповідно, анти­демпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;

• органи місцевого управління ЗЕД та їх повноваження (ст. 10 Закону «Про ЗЕД»):

1)місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи, компетенція яких визна­чається Законом України «Про місцеве самоврядування»;

2)територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зо­внішньоекономічної діяльності України: створюються за погодженням з відповід­ними місцевими радами та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що ви­діляються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені Законами України або випливають з них.

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається Законами України «Про ЗЕД» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх виконав­чих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності прийма­ються тільки у випадках, прямо передбачених законами України.