Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 25 страница

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України: а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); б) при первинному інвес­туванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України; в) при вкладенні коштів в об'єкти при­ватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- цінних паперів, ціна яких виражена у конвертованій валюті;

- корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до зако­нодавства України або законодавства інших країн, виражених у конверто­ваній валюті;

- цінних паперів та їх похідних;

- грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій ва­люті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена екс­пертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на корис­тування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті під­тверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжна­родними торговельними звичаями;

- інших цінностей, інвестування в які не заборонено законодавством України.

Проте деякі види майна, згідно з законодавством України, не можуть нале­жати іноземним інвесторам на праві власності і, відповідно, використовуватися ними під час інвестування на території нашої держави.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про право влас­ності на окремі види майна» визначено перелік майна, що не може перебувати у власності громадян, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. До цього переліку включені:

• зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї та боєприпасів до неї, а та­кож спортивної зброї та боєприпасів до неї, що придбані громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна тех­ніка, ракетно-космічні об'єкти;

• вибухові речовини й засоби вибуху; всі детектори ракетного палива, а та­кож спеціальні матеріали та обладнання його виробництва;

• бойові отруйні речовини;

• наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винят­ком отримуваних за призначенням лікаря);

• протиградні установки;

• державні еталони фізичних величин;

• електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохо­ронними органами, крім газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Перелічені об'єкти не можуть належати на праві власності іноземним інвес­торам і вноситися ними до статутних фондів (майна) підприємств з іноземними інвестиціями, а також використовуватися при застосуванні інших форм інвес­тування. Спеціальний порядок набуття права власності встановлено на пневма­тичну зброю калібру 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, що також мають враховувати іноземні інвестори, використовуючи за­значене майно в процесі інвестування.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Націо­нальним банком України.

Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і, відповідно, отримання іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлю­ється державною реєстрацією інвестицій. Така реєстрація здійснюється згідно з ГК України (ст. 395), Законом України «Про режим іноземного інвестуван­ня» (ст. 13) у порядку, визначеному постановою КМУ від 7 серпня 1996 р. № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації інозем­них інвестицій».

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Ав­тономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською місь­кими державними адміністраціями (далі - органи державної реєстрації) після їх фактичного внесення.

Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або упо­вноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

- інформаційне повідомлення встановленої форми про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

- документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, кон­цесійні договори тощо);

- документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст. 393 ГК України та ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування»);

- документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію. Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі

обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій, протягом трьох ро­бочих днів, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іно­земної інвестиції або про відмову в ній.

Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера, який на усіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації.

Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземної інвестиції, другий - над­силається поштовим відправленням Міністерству фінансів України в день здій­снення реєстрації іноземної інвестиції, третій - залишається в органі, що здійснив її реєстрацію.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України або подані до­кументи не відповідають вимогам зазначеного Положення. Відмова з мотивів не­доцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається.

Відмова у державній реєстрації оформляється письмово із зазначенням моти­вів і може бути оскаржена у судовому порядку.

За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення ре­єстрації іноземної інвестиції. При цьому кошти, одержані за реєстрацію інозем­ної інвестиції, перераховуються до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів (50%) і до Державного бюджету України (50%).

У разі відмови у реєстрації кошти, сплачені за реєстрацію іноземних інвести­цій, заявникові не повертаються.

Додаткові обсяги іноземних інвестицій після їх фактичного внесення також підлягають державній реєстрації відповідно до зазначеного Положення.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функ­ціонування інвестиції. В разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відміт­ка на інформаційному повідомленні і відповідний запис у журналі обліку держав­ної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства.

Інформацію про зареєстровані іноземні інвестиції та репатріацію іноземних інвестицій за кордон органи державної реєстрації щоквартально надають Мініс­терству фінансів, Міністерству економіки та Державному комітету статистики за встановленими ними формами.

3. Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України, а саме в:

• основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення (щодо їх реновації, впровадження нових техніки і технологій);

• основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;

• оборотні кошти підприємств та організацій усіх сфер і галузей народного господарства;

• цінні папери;

• цільові грошові вклади;

• науково-технічну продукцію;

• інтелектуальні цінності;

• інші об'єкти власності, в тому числі майнові права.

Слід, однак, зазначити наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так, ст. 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне пові­тря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економіч­ної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави. Відтак, іноземне інвестування у зазначені об'єкти може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодавством України та з дотриманням встановленого порядку, тобто з урахуванням відповідних положень Земельного кодексу України (статті 122-139 та ін.), Кодексу України про надра (ст. 4), Водного кодексу України (ст. 6), Лісового кодексу України (ст. 6) та інших нормативно-правових актів.

Крім того, іноземні інвестори не можуть вкладати інвестиції в об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, у формі набуття права влас­ності на ці об'єкти.

Обов'язковим учасником правовідносин, пов'язаних з іноземним інвестуван­ням, є іноземний інвестор.

Іноземними інвесторами визнаються суб'єкти - нерезиденти, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, дер­жави;

фізичні особи - іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні і не обмежені у дієздатності;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відпо­відно до законодавства України.

Іноземні інвестори стають учасниками інвестиційних правовідносин лише за умови здійснення ними на території України інвестиційної діяльності (ст. 1 За­кону України «Про режим іноземного інвестування»).

Отже, за українським законодавством, особа визнається іноземним інвесто­ром за наявності таких умов:

для фізичної особи-іноземця - постійного місця проживання, а для інших суб'єктів - постійного місця знаходження за межами України;

здійснення зазначеними особами господарської діяльності, пов'язаної з реалі­зацією іноземних інвестицій у передбачених законодавством формах.

Для іноземних інвесторів на території України, відповідно до ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», можуть запроваджуватися такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

національний режим є загальним правилом (якщо інший правовий режим не встановлено відповідно до закону) і передбачає наявність у іноземних суб'єктів гос­подарювання такого ж обсягу прав та обов'язків, як і у вітчизняних суб'єктів гос­подарської діяльності (резидентів); цей режим застосовується щодо всіх видів гос­подарської діяльності іноземних суб'єктів, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господар­ської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, відповідно до якого іноземні суб'єкти гос­подарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися інозем­ний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збо­ри та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму; ре­жим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується зазвичай у сфері зовнішньої торгівлі;

спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економіч­них зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договора­ми за участю України.

Для товарів, що імпортуються з держав - членів Світової організації торгівлі (СОТ), передбачаються такі правові режими:

національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів похо­дженням з держав - членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлю­ваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розпо­ділу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулю­вання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;

режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і озна­чає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

Спеціальними законами можуть встановлюватися певні обмеження для іно­земних інвесторів. Так, відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» (статті 21-22) створення на території України комерційного банку за істотної (по­над 10% статутного капіталу) участі іноземного інвестора здійснюється в дозвіль­ному порядку.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвести­ційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої госпо­дарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність інозем­них інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забо­роняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

Крім того, у певних випадках щодо іноземних інвесторів з окремих країн мо­жуть запроваджуватися навіть дискримінаційні заходи. Так, у разі коли є відомос­ті про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України на своїй території, в тому числі пов'язаних із здійсненням ними інвести­ційної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство зовніш­ніх економічних зв'язків і торгівлі України) відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії (ст. 29 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

До заходів, що зазначені органи можуть застосовувати у відповідь на дис­кримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань, належать:

• застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

• застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

• позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

• запровадження спеціального мита;

• запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоеконо­мічних операцій;

• встановлення квот (контингентів);

• запровадження комбінованого режиму квот і контингентів;

• запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

• інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України. Залучення іноземних інвестицій в національну економіку неможливо досягти

без встановлення державою системи гарантій для іноземних інвесторів. Законо­давством України (ст. 396 ГК, статті 8-12 Закону «Про режим іноземного інвесту­вання») передбачені такі гарантії:

гарантії у разі зміни законодавства, відповідно до яких: а) на вимогу інозем­ного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, чинні на момент їх вкладення, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції ці гарантії змінюються (таке право має реалізову­ватися протягом 10 років з дня набрання чинності закону про внесення подібних змін, проте не поширюється на питання оподаткування відповідно до Закону від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприєм­ницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»); б) до прав і обов'язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент її укладення (ця гарантія не стосується питань оборони, національної без­пеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля);

гарантії щодо примусових вилучень: встановлена заборона націоналізації іно­земних інвестицій, а також їх реквізиції (за винятком випадків реквізиції для здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що проводиться на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Мі­ністрів України, і повинна супроводжуватися швидкою, негайною й ефективною компенсацією іноземному інвесторові завданих йому збитків - на основі поточ­них ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтвердженої аудитором або ау­диторською фірмою);

гарантії щодо незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, які перед­бачають право іноземних інвесторів на оскарження таких дій, а також на компен­сацію та відшкодування збитків, завданих іноземним інвесторам унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законом обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями;

гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності, які полягають у закрі­пленні за іноземним інвестором права на повернення не пізніше 6 місяців з дня припинення інвестиційної діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого змен­шення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у гро­шовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжна­родними договорами України);

гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій: іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержа­них на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій відповідно до Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280. Згідно з розділом 3 цього Положення:

1) повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється:

• резидентом з поточного рахунку в іноземній валюті за прямою інвестицією на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку, якщо іноземна ін­вестиція надходила безпосередньо на поточний рахунок резидента;

• резидентом з поточного рахунку в іноземній валюті за прямою інвестицією на інвестиційний рахунок іноземного інвестора в уповноваженому банку, якщо іноземна інвестиція надходила на інвестиційний рахунок;

• резидентом з поточного рахунку в гривнях за прямою інвестицією на ін­вестиційний рахунок іноземного інвестора для подальшого реінвестування коштів в Україні;

• торговцем з поточного рахунку в іноземній валюті за портфельною інвести­цією на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку, якщо іноземна інвестиція надходила безпосередньо на поточний рахунок торговця;

• торговцем з поточного рахунку в іноземній валюті за портфельною інвес­тицією на інвестиційний рахунок в іноземній валюті іноземного інвестора, якщо іноземна інвестиція надходила на інвестиційний рахунок;

• торговцем з поточного рахунку в гривнях за портфельною інвестицією на інвестиційний рахунок у національній валюті іноземного інвестора в упо­вноваженому банку для подальшого реінвестування коштів в Україні;

• іноземним інвестором з інвестиційного рахунку в гривнях та в інозем­ній валюті за прямою або портфельною інвестицією на інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора в гривнях та іноземній валюті, від­криті в уповноважених банках, з метою розрахунків за об'єкт інвестиції в Україні;

• іноземним інвестором або резидентом на підставі довіреності іноземного інвестора, оформленої відповідно до законодавства України, з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку готівкових коштів в іноземній валюті та гривнях, якщо іноземна інвестиція вносилась у готівковій формі;

2)купівля іноземної валюти з метою повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвести­ційної діяльності в Україні, здійснюється відповідно до вимог Правил торгівлі іноземною валютою, затв. постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 (далі - Правила);

3)резидент має право перерахувати:

- іноземну валюту на інвестиційний рахунок іноземного інвестора без ін­дивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іно­земної валюти на території України як засобу платежу в разі повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні;

- кошти в гривнях за об'єкт інвестування на інвестиційний рахунок інозем­ного інвестора в разі ліквідації підприємства;

4)резидент з поточного рахунку та іноземний інвестор з інвестиційного ра­хунку мають право перерахувати іноземну валюту за об'єкт інвестування на ра­хунок іноземного інвестора в закордонному банку без індивідуальної ліцензії На­ціонального банку України на вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей (за винятком випадків, передбачених законодав­ством України);

5)іноземний інвестор має право на повне або часткове повернення грошови­ми коштами його майнової інвестиції, у тому числі здійсненої шляхом ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України; підтвердженням вартості майнової іноземної інвестиції є: а) звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майно­вих прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на час внесення іноземної інвестиції; б) вантажна митна декларація та/або інформаційне повідомлення про здійснення іноземної інвестиції (у разі здіснення іноземної інвестиції до набран­ня чинності згаданим Законом);

Повернення іноземної інвестиції, здійсненої в майновій та грошовій (зміша­ній) формі, здійснюється таким чином: майнова частина інвестиції повертається в грошовій формі в порядку, визначеному в пункті 3.6 згаданого Положення; гро­шова частина інвестиції повертається в порядку, визначеному в цій главі.

Уповноважений банк здійснює в установленому порядку перерахування за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних іноземним інвестором у результаті здійснення інвестицій, на підставі засвідченої в установленому по­рядку копії довідки податкового органу про сплачений іноземним інвестором в Україні податок на прибуток (дохід) або легалізованої довідки (чи її нотаріально засвідченої копії), виданої компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів (легалізація докумен­тів не потрібна, якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, не пе­редбачена процедура легалізації документів, виданих за межами України).

У спеціальних (вільних) економічних зонах регулювання іноземних інвести­цій може мати свою специфіку, що встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Однак правовий режим іноземних інвести­цій, що встановлюється у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного інвестування».

4. Форми здійснення іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різноманітних формах. Закон «Про режим іноземного інвестування» (ст. 3) розрізняє численні шляхи (назива­ючи їх формами) інвестування, а саме:

часткової участі у підприємствах чи інших організаціях корпоративного типу, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; при цьому можуть ви­користовуватися усі організаційно-правові форми господарських організа­цій корпоративного типу (господарські товариства, кооператив, господар­ське об'єднання, промислово-фінансова група);

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, у по­рядку, передбаченому законодавством України;

створення філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб; представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, що від­криваються в Україні, повинні реєструватися згідно зі ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; порядок реєстрації визначається Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30;

придбання у власність діючих підприємств повністю;

не заборонене законами України придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, тран­спортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без ство­рення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Узагальнивши вищезазначені положення Закону «Про режим іноземного ін­вестування», можна виділити дві основні правові форми іноземного інвестування: корпоративну та договірну, які можуть поєднуватися (наприклад, у разі створення кількома особами, за участі іноземного інвестора/інвесторів, господарського то­вариства; укладення засновницького договору в такому випадку є обов'язковою передумовою інвестування в корпоративній формі).

4.1. Корпоративна форма іноземного інвестування

Корпоративна форма іноземного інвестування має місце у разі:

створення іноземним інвестором самостійно чи за участю українських суб'єктів господарювання господарських організацій;

набуття іноземним інвестором корпоративних прав діючої господарської організації чи цілісного майнового комплексу унітарного підприємства;

створення іноземним інвестором з правами юридичної особи філії чи пред­ставництва, реєстрація яких здійснюється відповідно до Інструкції про по­рядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяль­ності в Україні, затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30.

Особливу роль серед організаційно-правових форм іноземного інвестування відіграють підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства, осо­бливості правового статусу яких визначаються ГК України (ч. 2 ст. 63, статті 116-117) та Законом «Про режим іноземного інвестування» (оперує лише поняттям підприємства з іноземними інвестиціями - п. З ст. 1, статті 16-21).

Підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство (госпо­дарська організація) будь-якої організаційно-правової форми, в статутному фон­ді якого не менше 10% становить іноземна інвестиція.

Іноземне підприємство є різновидом підприємства з іноземними інвестиці­ями. Характерною ознакою іноземного підприємства є 100-відсоткова іноземна інвестиція в його статутному капіталі (фонді).