Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 24 страница

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи можуть діяти також як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, проте не безпосередньо, а лише че­рез створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації зі статусом юри­дичної особи.

4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності

Правовий режим ЗЕД - це особливий порядок регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності, що виражається в комплексі взаємопов'язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих та обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно з визначеними законодавцем принци­пами.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені та конкретизовані в ст. 2 Закону «Про ЗЕД».

Усі учасники зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні повинні до­тримуватися таких принципів:

• суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД;

• свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

• юридичної рівності і недискримінації;

• верховенства закону;

• врахування та захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезен­ні товарів.

Законодавство про ЗЕД, визначаючи цілі регулювання у сфері зовнішньое­кономічної діяльності (ст. 7 Закону «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких ці­лей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних.

До кола перших (стимулюючих) належать:

а) права суб'єктів ЗЕД: загальні для всіх суб'єктів господарювання та спеціальні, закріплені законом для суб'єктів ЗЕД;

б) пільги для суб'єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної/вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної С(В)ЕЗ; ввезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо).

Сучасне законодавство про ЗЕД не передбачає спеціальних пільг для суб'єктів ЗЕД (такі пільги передбачалися ч. 2 ст. 11 Закону «Про ЗЕД» до їх скасування Законом № 2157-РУ від 04.11.2004). Надання пільг суб'єктам ЗЕД може мати місце на підставі законів, що регулюють певний вид господарських відносин (щодо трансферу технологій, правового режиму господарської діяль­ності на територіях пріоритетного розвитку або спеціальних (вільних) еконо­мічних зон) і поширюються на суб'єктів, які відповідають встановленим цими законами вимогам.

До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони та обмеження. Зокрема, до категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій (реекспорту това­рів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих рад народних депутатів України; експорту та імпорту товарів, за­боронених відповідно до вивезення з території України/ввезення в Україну; суб­сидованого імпорту, демпінгового імпорту).

Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема:

- ліцензування зовнішньоекономічних операцій - комплекс адміністратив­них дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів; розрізняють (1) автоматичне ліцензування (надання до­зволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) това­рів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження); не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню) і (2) неавтоматичне ліцензування (надання суб'єкту зовніш­ньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного пе­ріоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження); використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів);

- квотування (встановлення кількісних або інших обмежень) товарів, що підлягають експорту/імпорту; розрізняють: глобальні квоти (встановлю­ються по товару без зазначення конкретних країн/груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується), групові квоти (встановлюють­ся по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) екс­портується або з яких він (вони) імпортується; квота експортна (імпорт­на) - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експорту­вати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях; індивідуальні квоти (встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись);

- застосування спеціальних санкцій до суб'єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: накладення штрафів; індивідуальний режим ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону «Про ЗЕД»);

- дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологіч­них стандартів і вимог (ст. 18 Закону «Про ЗЕД»);

- застосування спеціальних імпортних процедур (ст. 19 Закону «Про ЗЕД»), до яких належать: застосування процедури міжнародних торгів або анало­гічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки;

- дотримання вимог митного (відповідно - Митного кодексу України та За­кону «Про Митний тариф України») та валютного регулювання (згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» та з урахуванням положень Закону України від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»);

- обов'язковість обліку та звітності зовнішньоекономічних операцій суб'єктів ЗЕД, що здійснюється в передбаченому Законом «Про ЗЕД» (ст. 22)порядку;

- застосування (як виняток) дискримінаційних заходів до іноземних суб'єктів ЗЕД у випадках та порядку, визначених частинами 2-4 ст. 389

ГК і ст. 29 Закону «Про ЗЕД»; підставою для цього можуть бути дискри­мінаційні та недружні дії іноземних держав до українських суб'єктів гос­подарювання (аналогічні заходи в такому випадку встановлюються для суб'єктів господарювання відповідної держави, що здійснюють в Україні ЗЕД, у тому числі інвестування); - дотримання встановлених вимог щодо захисту економічної конкуренції, на­ціональної економіки (в тому числі національного виробника) та національ­ної безпеки (статті 20, ЗО, 31): зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами ЗЕД законодавства про захист економічної кон­куренції, за винятком передбачених Законом випадків, зокрема щодо:

а) державної монополії (виключно уповноваженими Україною як державою
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт
озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів
для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок,
спеціальних неядерних матеріалів і пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого
випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний
час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять
державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцінних
металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів;
експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України),

б) заходів проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів).

5. Зовнішньоекономічний договір

Відповідно до ст. 1 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічний договір (контр­акт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній ді­яльності.

Ознаками такого договору, що дозволяють виділити його в окрему групи гос­подарських договорів, є:

особливий суб'єктний склад: сторонами в договорі є вітчизняний суб'єкт ЗЕД та іноземний контрагент;

особливості змісту договору: права та обов'язки його сторін щодо здійснюва­ної ними ЗЕД (зовнішньоекономічних операцій); обов'язковість урахування типо­вих платіжних умов і типових захисних застережень (передбачається постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контр­актів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»); при укладенні догово­рів на реалізацію товарів (купівлі-продажу, поставки) враховувати Правила ІНКОТЕРМС відповідно до ст. 265 ГК та Указу Президента України від 04.04.1994 р. № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних тер­мінів»;

спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується: 1) при визначенні змісту договору (права та обов'язки сторін договору визначаються правом країни, обра­ної сторонами при його укладенні або в результаті подальшого погодження; якщо сторони не погодили це питання, то їх права та обов'язки визначаються правом місця укладання договору, яке визначається законами України (зокрема ст. 6 За­кону «Про ЗЕД»); 2) при прийманні виконання (застосовується право країни, об­раної сторонами; якщо такого погодження не було, береться до уваги право місця проведення такого приймання);

спеціальні вимоги щодо форми договору: як загальне правило - письмова фор­ма, якщо інше не встановлено законом чи чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України; форма зовнішньоеко­номічного договору/контракту (в тому числі модифікація письмової форми) ви­значається правом місця його укладення (місце укладення договору/контракту визначається відповідно до законів України); форма договорів щодо нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України; ви­моги щодо форми зовнішньоекономічного договору визначаються ГК (ст. 382), Законом «Про ЗЕД» (ст. 6), Положенням про форму зовнішньоекономічних до­говорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європей­ської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201;

обов'язковість державної реєстрації визначених законом видів зовнішньоеко­номічних договорів/контрактів, що здійснюється відповідно до встановленого по­рядку (ст. 383 ГК України; постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металоломом»; Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами борго­вих зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602);

особливості порядку розгляду договірних спорів: визначення за згодою сторін з відповідною фіксацією у договорі юрисдикційного органу (державні суди Украї­ни чи конкретний міжнародний третейський суд/арбітраж, створений на терито­рії України чи іншої країни).

Враховуючи положення ст. 4 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічні дого­вори можна поділити на кілька видів залежно від предмета договору:

на експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

щодо надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України по­слуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, екс­портних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлін­ських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іно­земними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

кооперації (наукової, науково-технічної, науково-виробничої, виробничої, на­вчальної тощо) з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

здійснення міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними папера­ми у випадках, передбачених законами України;

щодо кредитних і розрахункових операцій між суб'єктами зовнішньоеконо­мічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхо­вих установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених за­конами України;

про спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних гос­подарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

про підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяль­ність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

про організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аук­ціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної тор­гівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

про товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на фор­мах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іно­земними суб'єктами господарської діяльності;

про орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоеконо­мічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

щодо здійснення операцій з придбання, продажу та обміну валюти на валют­них аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

щодо здійснення посередницьких операцій, при здійсненні яких право влас­ності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.);

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у виключ­ній формі законами України.

Регулювання окремих видів зовнішньоекономічних договорів здійснюється в спеціальному порядку. Це стосується таких договорів:

про здійснення товарообмінних (бартерних) операцій (регулювання відно­син, що складаються при цьому, здійснюється Законом від 23.12.1998 р. «Про ре­гулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1999 р. № 756 «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зо­внішньоекономічної діяльності» );

про операції з давальницькою сировиною (Закон України від 04.10.2001 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»);

комісії та консигнації (постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, кон­сигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, постав­ки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Контрольні запитання

1. Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності.

2. Чим відрізняються поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньо­економічна операція»?

3. За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності?

4. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономіч­ну діяльність?

5. В яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність?

6. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономіч­ної діяльності? Яка мета таких обмежень?

7. Які категорії осіб можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності?

8. У чому полягає особливість правового статусу суб'єкта зовнішньоекономіч­ної діяльності?

9. Назвіть характерні риси правового режиму зовнішньоекономічної діяльності.

10. З якою метою здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності?

11. Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності?

12. На яких принципах здійснюється державне регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності?

13. В яких випадках можуть запроваджуватися дискримінаційні заходи щодо певних категорій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

14. За якими критеріями класифікують зовнішньоекономічні договори?

15. У чому полягає специфіка зовнішньоекономічного договору?

16. В якій формі укладається зовнішньоекономічний договір?

17. Які вимоги ставляться до змісту зовнішньоекономічного договору?

18. В якому порядку розглядаються спори, що виникають у процесі виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)?

ТЕМА 28.

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ

ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

1.Законодавство про режим іноземного інвестування в Україні.

2.Поняття та види іноземних інвестицій.

3.Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування.

4.Форми здійснення іноземних інвестицій:

4.1.Корпоративна форма іноземного інвестування.

4.2.Договірна форма іноземного інвестування.

1. Законодавство про режим іноземного інвестування в Україні

Зусилля Української держави інтегруватися у світове товариство відбуваєть­ся в умовах реформування відносин власності та структурної перебудови еконо­міки всередині країни. Велике значення для стимулювання розвитку ринкових відносин в цих умовах має залучення і оптимальне використання інвестицій, у тому числі іноземних.

Іноземне інвестування має незаперечні переваги перед будь-якими видами іноземної економічної допомоги. Вони зазвичай є додатковим джерелом інвес­тування вітчизняного виробництва, його модернізації, розробки та запрова­дження новітніх технологій. При цьому не зростає зовнішній борг країни (як при звичайних видах іноземної допомоги), навпаки - іноземне інвестування сприяє отриманню коштів для його погашення. Крім того, завдяки виробничій і науково-технічній кооперації забезпечується інтеграція вітчизняної економіки у світову.

Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причина - в малопривабливому для іноземних інвесторів інвестиційному кліматі, однією з основних складових якого є нестабільний, дале­кий від оптимальності та стабільності правовий режим іноземного інвестування в Україні (про це свідчать численні зміни в законодавстві, зокрема, в системі гаран­тій для іноземних інвесторів).

Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвесту­вання, базується на загальних нормативних актах господарського законодавства, в тому числі відповідних положеннях Конституції України (щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України і гарантування захисту прав усіх суб'єктів, у тому числі права власності - ч. 4 ст. 13, права приватної власнос­ті - ст. 41, права громадян на підприємницьку діяльність - ст. 42 та ін.).

Спеціальне правове регулювання забезпечується низкою нормативно-правових актів (або спеціальних положень загальних актів господарського зако­нодавства), серед яких:

• кодекси:

Господарський кодекс України, в якому глава 38 (статті 390-400) присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з іноземними інвестиціями; крім того, ч. 2 ст. 63 та статті 116 і 117 визначають поняття та основні риси таких видів підпри­ємств, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство;

Митний кодекс України від 12.12.1992 р., що визначає порядок обкладення ми­том валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в тому числі товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації або власного споживання;

• закони України:

від 10 вересня 1991 року «Про захист іноземних інвестицій на Україні» - впер­ше закріпив такі гарантії захисту прав іноземних інвесторів, як: а) заборона дер­жавним органам застосовувати примусове вилучення іноземних інвестицій (крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що може здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України і за умови адекватної та ефективної ком­пенсації іноземному інвесторові втрат від такого заходу); б) гарантування інозем­ним інвесторам перерахування за кордон отриманих ними на законних підставах прибутків та інших сум (у національній валюті України або іноземній валюті);

від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (далі - Закон), що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом тако­го характеру був Закон України від 18.09.1991 р. «Про іноземні інвестиції»¹, дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування», що діяв до набуття чинності одноймен­ним Законом від 19.03.1996 р.);

від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає іно­земне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності і визначає осо­бливості, принципи та форми здійснення останньої;

від 04.02.1994 р. «Про правовий статус іноземців», що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в тому числі іноземних ін­весторів - фізичних осіб;

від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоеко­номічних відносинах», що визначає особливості здійснення таких операцій на те­риторії України;

від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» (передбачає мож­ливість використання такого суду для розв'язання спорів за участю іноземного інвестора у разі наявності в договорі, укладеному між учасниками іноземного ін­вестування, відповідного арбітражного застереження);

від 16.07.1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівни­цтво автомобільних доріг», які регулюють концесійні відносини - одну з осно­вних договірних форм іноземного інвестування;

від 14.08.1999 р. «Про угоди про розподіл продукції», що регулює цей вид до­говірних відносин;

від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів під­приємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизня­ного походження», що скасував пільги для іноземних інвесторів з питань оподат­кування, в результаті чого виникла колізія відповідних положень цього Закону та Закону «Про режим іноземного інвестування», яка була розв'язана Конституцій­ним Судом України на користь першого з названих законів (Рішення Конститу­ційного Суду України від 29.01.2002 р. у справі 1-17/2002 - справа про оподатку­вання підприємств з іноземними інвестиціями);

від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок уре­гулювання приватноправових відносин за участі іноземного елемента/елементів, пов'язаних з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український, і, відповідно, застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (у тому числі щодо правовідносин за участю іно­земного інвестора)

• декрети Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

• укази Президента України:

від 11.04.1997 р. № 323 «Про консультативну раду з питань іноземних інвес­тицій в Україні»;

від 07.07.1998 р. «Про деякі питання іноземного інвестування»;

від 07.07.2003 р. № 580/2003 «Про додаткові заходи щодо залучення інозем­них інвестицій в економіку України»;

укази Президента України щодо Консультативної ради з питань іноземних ін­вестицій в Україні: від 22.09.2005 № 1326/2005; від 23.09.2005 № 1332/2005; від 14.10.2005 № 1447/2005 та ін.;

• постанови Кабінету Міністрів України:

Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затв. постановою КМУ від 07.08.1996 р. № 928;

від 07.08.1996 р. № 937 «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, ви­даних під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до ста­тутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

від 05.09.1996 р. № 1061 «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями»;

від 30.01.1997 р. № 112 «Про затвердження Положення про порядок держав­ної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за учас­тю іноземного інвестора»;

від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку визначення країни по­ходження товару, що переміщується через митний кордон України»;

від 12.12.2002 р. № 1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»;

від 31.05.2006 р. № 771 «Про передачу Українського центру сприяння інозем­ному інвестуванню до сфери управління Державного агентства з інвестицій та інновацій» та ін.;

• відомчі нормативно-правові акти:

наказ ФДМУ № 913 від 22.08.1997 р. «Про затвердження Положення про по­рядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господар­ських товариств»;

наказ ФДМУ № 1138 від 16.06.1999 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та госпо­дарських товариств»;

наказ ФДМУ № 433 від 03.03.2000 р. «Про затвердження Переліку докумен­тів, які подаються до Фонду державного майна України ініціаторами створення господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, до статутних фондів яких передається майно, майнові права та інші активи, що є державною власністю»;

Положення про валютний контроль: затв. постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49;

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют: затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 496;

наказ Міністерства фінансів України від 19.01.2004 р. № 17 «Про затверджен­ня Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх державних позик»;

наказ Державної податкової адміністрації України від 29.06.2005 р. № 238 «Про затвердження Порядку підтвердження органами державної податкової служби інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвести­цій та векселів, виданих під час увезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність»;

Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280;

наказ Державної митної служби України від 22.06.2006 р. № 514 «Про затвер­дження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підпри­ємницької діяльності на користування встановленими законодавством податко­вими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну тери­торію України або вивозяться з митної території України» та ін.

Міжнародні договори:

а) двосторонні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі:
між Урядом України та Урядом Республіки Польща про заохочення здійснен-
ня та взаємний захист інвестицій від 12 січня 1993 р.;

між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про заохочення здій­снення та взаємний захист інвестицій від 24 жовтня 1994 р.;

між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про заохочення здій­снення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994 р.;

між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про сприяння та за­хист інвестицій від 02.05.1995 р. та ін.;

б) з міжнародними організаціями, в тому числі Угода про партнерство та співробітництво між Україною Європейськими Співтовариствами та їх державами-
членами, ратифікована Законом України від 10.11.1994 р.;

в) універсальні договори (конвенції), в тому числі Вашингтонська конвенція 1965 р. «Про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами та іноземни­ми особами».

2. Поняття та види іноземних інвестицій

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства Укра­їни з метою отримання прибутку (п. 2 ст. 1 Закону).

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: