Світ і Україна у ХХI столітті: взаємозв’язки і співвідношення глобального та національного розвитку

На початку третього тисячоліття головне геополітичне запитання, що постало перед кожною державою, — чи спроможна вона реально конкурувати із країнами «золотого мільярда», буде вона фінансово поневолена і у найближчі десятиліття відкинута на периферію світового господарства?

Перед таким зухвалим викликом стоїть сьогодні і Україна - фінансово закабалена, економічно розорена, але із талановитим і працелюбним народом, ще до кінця не зруйнованим науково-технічним та технологічним потенціалом, із збереженою — поки-що — системою освіти.

Тому, щоб зрозуміти до чого, куди може затягти Україну нинішній курс реформ, та яким шляхом їй іти, щоб уникнути цього потрібно провести аналіз на основі проблем геоекономіки та геополітики.

На сьогодні виділяються такі світові цивілізації, які знаходяться у постійному стані розвитку та інтеграції: Європейська, Північноамериканська, Південно-Східної Азії, Ісламська, Латиноамериканська та Африканська. Найбільш розвинена, впливова і одночасно найбільш «агресивна» в завоюванні ринків, як наголошують у своїх працях акад. Пахомов Ю. М. та чл.-кор. НАНУ Білорус О. Г.,— це Європейська цивілізація.

Кожне із цих об'єднань намагається мати ядерну зброю, створює спеціальні інститути, що координують економічні, політичні, культурні процеси в об'єднанні та сприяють розширенню сфер впливу. Все це викликає протистояння, боротьбу за сфери впливу геополі-тичних гігантів. В цьому процесі особливий інтерес становлять постсоціалістичні країни, в числі яких і Україна з її виключним географічним положенням, багатими природними ресурсами та великим ринком збуту.

Західна «допомога» Україні, яку через міжнародні фінансові інститути — Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, через інститути іноземних радників-консультантів, через їх програму «шокової терапії» нав'язали Україні нинішній курс реформ, що є шляхом до однофакторної моделі вільного ринку — максималізації прибутку, моделі ринку Адама Сміта (XVIII ст.), Чиказької школи (XIX ст.).

Якщо Україна стартувала в реформи, перебуваючи в першій десятці найбільш розвинених країн світу, то сьогодні вона посідає місце далеко за сотим!

Відбулось це через антинауковий характер, помилковий з точки зору економічної науки тих рекомендацій та вимог, які давали і ставили Президенту і Уряду іноземні радники-консультанти і які відображались в меморандумах між Урядом України та МВФ. Україні, щоб вийти з кризи, щоб перейти до стану економічного зростання, звичайно, потрібні інвестиції, в тому числі і іноземні, але, як показано в працях серйозних вчених, виконання саме умов МВФ спричиняє в Україні таке соціально-економічне середовище, яке по чотирьох напрямах відлякує приватних інвесторів і, отже, полегшує Заходу поглинати ринок України.

А оскільки економічна криза — це порушення законів економіки, то, не змінивши умов співпраці із МВФ в інтересах України, вийти з кризи в принципі неможливо, іншими словами, не змінивши курсу реформ, вийти з кризи неможливо навіть теоретично.

Як міняти курс реформ, що потрібно робити, аби відродити своє виробництво, як перейти від падіння виробництва, від зубожіння широких верств населення до економічного зростання та зростання добробуту народу України, на це дає відповідь економічна наука і, зокрема, розробки вітчизняних вчених Лукінова 1.1., Гейця В. М., Пахомова Ю. М., Чумаченко М. Г., Білоруса О. Г., Фі-ліпенко А. С. та ін.

1. Розробити свою, без участі іноземців (радників МВФ чи СБ) програму виходу з кризи та економічного зростання України. За основу можна було б взяти українську «Національну програму відродження України», яка розроблена за ініціативою і під керівництвом Ткаченка О. М. без залучення іноземних фахівців.

Рішуче відкинути послідовну трифазну стратегію економічного розвитку Дж. Сакса, яка, хоча і була покладена в основу всіх програм урядів Росії, як показано в працях автора, задовольняє всім умовам закону деградації ринку. Замість неї потрібно використати трифазну паралельну стратегію економічного розвитку, яка задовольняє закону розвитку ринку і яка була використана тими країнами, які досягли економічного прогресу, а то й дива.

2. Для того щоб вийти з кризи, потрібно обіпертись на сукупність економічних теорій, серед яких провідними мали би бути Українська інноваційна, що започаткована М. Туган-Барановським та Кейнсом, бо, як показано в працях багатьох вчених, моне-таристська економічна теорія Фрідмена — це велике досягнення економічної науки, але лише для врівноважених усталених економічних систем.

Використання однієї монетаристської економічної теорії як базової — це шлях до національної катастрофи, бо вона здатна погасити інфляцію, але завжди викликає падіння виробництва.

На цьому тлі розширити поняття інфляції від чисто грошового явища, як це має місце в монетаристській теорії, до комплексного поняття інфляції, яка породжується великою групою чиновників, що формують економічну політику в цілому.