АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК

проведення аудиторської перевірки завжди пов’язане з ризиком того, що аудитор може висловити неадекватну думку стосовно об’єкта.

Аудиторський ризик згідно МСА – це ризик, якщо аудитор висловить невідповідну аудиторську думку в разі якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію.

Аудиторський звіт або висновок може бути неправильний у відношенні одного з двох:

Ø Фінансові звіти можуть містити суттєві помилки і невідповідності, які не були виявлені. В наслідок цього аудиторський звіт не буде містити відповідних критичних зауважень. Такий звіт називається некваліфікованим;

Ø Аудиторський звіт містить критичні зауваження, тобто він кваліфікований, хоча насправді у фінансових звітах немає суттєвих помилок і невідповідностей.

Компоненти аудиторського ризику:

Властивий ризик – ризик викривлення залишку на рахунках (або класу операцій), який може бути суттєвим окремо або разом із виправленням залишків на рахунках, якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю.

АР =ВР х РК х РН,

де:

АР – аудиторський ризик,

ВР – властивий ризик (притаманний будь-якій системі управління),

РК – ризик контролю,

РН – ризик невиявлення.

Властивий ризик залежить від масштабу діяльності, організаційної структури підприємства, від якості системи управління, від кваліфікації менеджерів, від якості системи контролю.

Ризик контролю – ризик того, що не можна своєчасно запобігти можливим викривленням на рахунку, які можуть бути суттєвими окремо або разом з викривленням залишків на рахунку (класу операцій) або їх не можна своєчасно виявити і виправити за допомогою системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Ця складова також залежить від самого підприємства, аудитор на неї не впливає.

Ризик невиявлення – ризик, що аудиторські процедури по суті не виявлять викривлення залишків на рахунку або класу операцій, які можуть бути суттєвими окремо або разом з викривленням залишків на рахунку чи класу операцій.

Викривлення – неточність у фінансовій інформації, яка виникла внаслідок помилки або шахрайства. Шахрайство означає навмисні дії однієї або кількох осіб з управлінського персоналу, працівників або трьох сторін, результатом чого є подання викривленої інформації у фінансовій звітності.

Допустимою є максимальна похибка в генеральній сукупності, яку аудитор погодився прийняти. Відповідно при застосуванні методу вибірки можна виділити ризик пов’язаний з вибіркою.

Ризик не пов’язаний з вибіркою виникає внаслідок дії факторів, які призводять до того, що аудитор доходить помилкових висновків з будь-яких причин не пов’язаних зі всіма вибірками.

Ризик пов’язаний з вибіркою виникає внаслідок імовірності того, що висновки аудитора зроблені на основі вибірки можна відрізнити від висновків, які зробив би аудитор застосовуючи лише аудиторську процедуру до всієї генеральної сукупності.

Ця формула і визначення ризиків пов’язана із застосуванням імовірнісних величин, тому у формулі стоять знаки множення.

5% – нормальний ризик

10 % – критичний ризик

При перевірці аудитор прагне досягти такого результату, щоб він міг оцінити аудиторський ризик на рівні 5 %. Оскільки при перевірці всіх складових ризику від аудитора залежить лише ризик не виявлення, то він прагне здійснити таку кількість операцій, роботи, щоб досягти прийнятної величини виявленого загального ризику:

РН=АР/(ВР х РК)

Часто на практиці порахувати імовірність і оцінити ризик в кількісному вигляді важко, тому аудитори часто застосовують якісну оцінку рівнів ризику. Тобто при дослідженні властивого ризику оцінюються такі питання:

1) характер бізнесу і послуг;

2) обставин, які можуть негативно вплинути;

3) чесність керівництва;

4) методи обліку (облікова політика);

5) угоди з пов’язаними особами.

АР = ВР * РК * РН

Прийнятний низький низький високий

– // – середній низький прийнятний

(нижче високого)

середній середній середній

або нижче середнього

високий високий низький (дуже)

Планування – це процес здійснення рішень аудиторської стратегії. Воно здійснюється на початковому етапі аудиту. Його основною метою є надання аудиторами підприємствам ефективних аудиторських послуг у відповідності вимог стандартів та у визначені договором на аудит терміни.

Планування забезпечує мінімізацію затрат на проведення аудиту шляхом виділення найсуттєвіших елементів і виключенням несуттєвих з низьким рівнем ризику.

Планування вирішує наступні завдання:

1. Ознайомлення з бізнесом клієнта і його обліковою системою;

2. Оцінка ризику пов’язана з його обліковою системою і внутрішнім контролем;

3. Визначення стратегії аудиту відповідно до оцінки ступеня аудиторського ризику;

4. Координація роботи аудитора таким чином, щоб він міг виконати її на високому рівні.

Основні вимоги:

1. Набуття знань про облікову систему клієнта;

2. Визначення очікуваного рівня довіри до системи контролю;

3. Визначення і прогнозування змісту, часу проведення і обсягу аудиторських процедур;

4. Координація роботи;

5. Обсяг роботи з плануванням залежить від кваліфікації аудитора, законодавчих факторів та ін.

Процес планування може бути розмежований на два види:

1. Планування аудиторської діяльності, як одного з видів бізнесу

2. Планування аудиторської діяльності, як виконання конкретного аудиту або надання аудиторських послуг.

Згідно МСА планування включає розробку загальної стратегії та детального підходу щодо очікуваного характеру часу та обсягу аудиту. Звідси, перший вид проводиться АПУ, а другий здійснюється в процесі конкретного аудиту від моменту вибору клієнта і до видачі аудиторського висновку.

Планування може бути розділене на:

Ø Стратегічне;

Ø Поточне;

Ø Оперативне.

У процесі планування створюється два документи – план аудиторської перевірки, в якому визначаються завдання, стадії, етапи проведення, обсяг робіт та програма аудиту. Програма аудиту є деталізацією плану аудиту.

За МСА вона включає характер, час проведення та обсяг проведення аудиторських процедур, необхідних для виконання загального плану аудиту.

Програма аудиту являє собою ряд інструкцій для асистентів, які беруть участь в аудиторських перевірках, а також є засобом контролю належної якості виконання робіт.

Зміст плану залежить від підходу (вибраної стратегії аудиту).

Процедури аудиту – це система методичних дій аудитора спрямована на отримання достатніх і надійних доказів, щодо об’єктів аудиту.

(метод + дія аудитора = процедура аудитора)

За МСА процедури поділяються:

Ø Процедури контролю;

Ø Процедури по суті

Процедури контролю – це перевірка встановлених управлінським персоналом процедур, дій, обов’язків на додаток до середовища контролю, для досягнення конкретних цілей суб’єкта господарювання.

Процедури по суті – перевірки проведені для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Їх є два типи:

Аудиторське тестування є одним з головних методів і прийомів аудиту, який полягає в тому, що аудитор формулює питання для оцінки відповідного об’єкта дослідження і послідовно відповідає на них, виконуючи необхідні аудиторські процедури і отримуючи аудиторські докази.

Застосування аудиторських тестів є виявленням двох можливих підходів до проведення аудиту:

Ø Субстантивний аудит (підтведжувальний підхід);

Ø Системний аудит (системно-орієнтований і ризико-орієнтований підходи).

Відповідно можна виділити два види тестів:

1. Субстантивні тести (тести перевірок по суті господарських операцій). Це перевірка з метою представлення доказів стосовно фактичних сум, які відображені у фінансових звітах.

2. Системні тести – це тести контрольних механізмів, процедур контролю з метою визначення ефективності системи обліку і контролю, з’ясування на скільки вони забезпечують точність фінансових звітів.