Місце емоцій у системі психічних явищ

Кожен знає, що емоції виникають тоді, коли в житті людини відбувається щось значиме. Емоції мають подвійну обумовленість: вони залежать від потреб людини (мотивації) і від ситуації, що створює можливості, або, навпаки, перешкоди задоволенню цієї потреби.

Неперевершений аналіз умов виникнення емоцій міститься в ученні Б.Спінози. Він показав, що на виникнення емоцій поряд з такими умовами, які аналізуються у сучасних теоріях (фрустрація, порушення життєвих констант, відображення можливості досягнення мети), впливають також асоціація за подібністю і суміжністю, відображення причинних зв'язків, "доля" предметів наших почуттів, співпереживання, уявлення про справедливість того, що відбувається тощо.

Емоції– це психічне відображення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого змісту явищ і ситуацій, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта.

У наведеному визначенні ясно проглядає специфіка емоцій у порівнянні з іншими формами відображення (відчуттям, сприйманням, мисленням). Ця специфіка полягає, по-перше, в тому, що емоції відображають не об'єктивні властивості предметів і явищ навколишнього світу, як пізнавальні процеси, а відношення цих об'єктивних властивостей до потреб людини. По-друге, відображення здійснюється не в формі знання, а в формі безпосереднього переживання. Ще до того, як логічний аналіз дає відповідь на запитання, що за предмет перед нами, ноги вже біжать, якщо емоції дали сигнал, що предмет небезпечний.Емоції вписуються в будову пізнавального образа як носій суб'єктивного ставлення до того, що в ньому відображається.

Оскільки емоції – це суб’єктивна форма існування потреби, мотивація відкривається суб'єкту у вигляді емоційних явищ, що сигналізують йому про потребову значущість об'єктів і спонукають направити на них діяльність.