Класифікації потреб і мотивів

0Класифікація У. Мак-Дауголла налічувала 18 інстинктоподібних мотиваційних диспозицій:

1. Добування харчів (пошук і накопичення їжі).

2. Огида (неприйняття та уникання шкідливих речовин).

3.Сексуальність (залицяння та шлюбні відносини).

4. Страх (втеча й затаювання у відповідь на предмети, що травмують, що заподіюють біль і страждання чи загрожують цим).

5. Допитливість (дослідження незнайомих місць і предметів).

6. Заступництво і батьківська опіка (годування, захист і укриття молодших).

7. Спілкування (перебування в суспільстві рівних собі, а на самоті пошук такого суспільства).

8. Самоствердження (домінування, лідерство, ствердження або демонстрація себе перед навколишніми).

9. Підпорядкування (слухняність, підпорядкованість тим, хто демонструє переважаючу силу).

10. Гнів (обурення та насильницьке усунення всякої перешкоди, що заважає вільному здійсненню будь-якої іншої тенденції).

11. Заклик про допомогу (активне звертання по допомогу, коли зусилля закінчуються повною невдачею).

12. Створення (створення укриттів і знарядь праці).

13. Придбання(придбання, володіння і захист усього, що здається корисним або привабливим).

14. Сміх (висміювання недоліків і невдач навколишніх людей).

15. Комфорт ( усунення чи уникнення того, що викликає дискомфорт).

16. Відпочинок і сон (схильність до нерухомості, відпочинку і сну в стані втоми).

17. Бродяжництво (пересування в пошуках нових вражень).

18. Група примітивних схильностей, що обслуговують тілесні нестатки: кашель, чхання, подих, дефекація.

Класифікація мотивів на основі відношення "індивід-середовище" була розроблена Г. Мюрреєм у 1938 р. Цілеспрямованість поведінки Мюррей намагається пояснити, виходячи з уявлення про саморозвиток ланцюжка епізодичних відношень "індивід-середовище" як безупинної взаємодії особистісних і ситуаційних факторів. Центральними поняттями виступають потреба (need) з боку особистості і тиск (press) – з боку ситуації, які співвідносяться одне з одним.

Потреба – це конструкт, що позначає силу, яка організує сприймання, апперцепцію, інтелект, волю і дію таким чином, щоб змінити у певному напрямку наявну незадовільну ситуацію, незадовільний стан відношення "індивід-середовище". Про існування потреби можна говорити на основі: 1) ефекту чи результату поведінки; 2) конкретного способу здійснення поведінки; 3) вибіркової уваги чи реагування на певний вид стимулів; 4) вираження конкретної емоції чи афекту; 5) вираження задоволення при досягненні ефекту або незадоволення, якщо ефект не досягнуто.

Тиск – це деякий вплив, який здійснюється об'єктом чи ситуацією і який звичайно сприймається суб’єктом як минущий набір стимулів, що приймають вигляд погрози або користі для організму. Прес об'єкта – це те, що він може зробити з суб'єктом чи для суб'єкта, сила, що так чи інакше впливає на стан суб'єкта. При визначенні тиску має сенс розрізняти: 1) альфа-тиск – це актуально існуючий тиск; 2) бета-тиск, що являє собою інтерпретацію суб'єктом феноменів, які він сприймає.

Потреба і тиск за змістом відповідають одне одному: тиск актуалізує відповідну потребу, потреба шукає відповідного до неї тиску. Взаємодія між потребою і тиском, їхнє змістовне схрещування має назву тема. Метод, розроблений Мюрреєм для вивчення мотиваційної сфери людини, у зв'язку з цим поняттям – Тематичний Апперцептивний Тест (ТАТ).

Потреби можуть бути розділені на типи:

1) первинні (вісцерогенні) потреби (у воді, їжі, сексуальній розрядці тощо.); вони базуються на органічних процесах і виникають циклічно (їжа) або в зв'язку з необхідністю регуляції; вторинні (психогенні) потреби; ці потреби походять від первинних і характеризуються відсутністю очевидного зв'язку з будь-яким органічним процесом чи фізичним задоволенням;

2) явні – вільно й об’єктивовано відображаються в зовнішній поведінці; латентні – стримуються або витісняються і виявляються в ігрових діях (напівоб’єктивовано), чи у фантазіях і сновидіннях (суб’єктивовано);

3) фокальні – пов'язані з певними об'єктами середовища; дифузні – настільки загальні, що підходять майже до будь-якої ситуації;

4) позитивні – спрямовані на пошук об'єкта; негативні – спрямовані на уникання об’єкта;

5) проактивні – переважно детерміновані зсередини; реактивні – детерміновані подіями в середовищі, що виникають як реакція на ці події.

Усього Мюррей виділив 20 психогенних потреб, саме їх діагностує ТАТ:

1. Домінантність – прагнення контролювати, впливати, скеровувати поведінку словом, наказом, переконувати, перешкоджати, обмежувати інших.

2. Агресія – прагнення словом чи дією зганьбити, засудити, проклясти, знищити супротивника.

3. Пошук дружніх зв'язків (аффіліація) – прагнення до дружби, любові; добра воля, симпатія до інших людей, страждання при відсутності дружніх відносин, бажання зблизити людей між собою, усунути перешкоди.

4. Нехтування – прагнення відкинути спроби зближення з боку інших, критичність і брутальність, надмірна самітність, неприступність.

5. Автономія – втеча від будь-яких обмежень, бажання звільнитися від опіки, режиму, порядку, регламентації.

6. Пасивна покора – пасивне підпорядкування силі, прийняття долі, самозвинувачення, визнання власної неповноцінності.

7. Потреба в наданні підтримки, поваги – повага стосовно інших, бажання працювати під керівництвом більш сильного, розумного, талановитого, стати чиїмсь послідовником.

8. Потреба досягнення – бажання перебороти, побороти, випередити інших, зробити щось швидко й добре, досягти вищого рівня в будь-якій справі, бути послідовним і цілеспрямованим.

9. Потреба бути в центрі уваги – бажання завоювати інших, привернути увагу до себе, здивувати своїми досягненнями та якостями особистості.

10.Потреба гри – перевага гри над усякої іншою серйозною діяльністю, бажання розваг, дотепність. Іноді сполучається с безтурботністю та безвідповідальністю.

11. Егоїзм (нарцисизм) – прагнення ставити над усе свої інтереси, бути задоволеним собою, автоеротизм, хвороблива чутливість до приниження, сором'язливість, тенденція до суб'єктивізму при сприйманні зовнішнього світу. Ця потреба часто зливається з потребою в агресії чи нехтуванні.

12. Соціальність (соціофілія) – забуття власних інтересів в ім'я інтересів групи, альтруїстична спрямованість, шляхетність, поступливість, турбота про інших.

13. Потреба пошуку заступника – очікування ради, допомоги, пошук утіхи, м'якого звертання.

14. Потреба надання допомоги – бажання піклуватися про інших, надавати матеріальну допомогу, надавати притулок.

15. Потреба уникання покарання – стримування власних імпульсів з метою уникання покарання, осуду, потреба рахуватися із суспільною думкою.

16. Потреба самозахисту – прагнення відстоювати свої права при відмовленні від визнання своїх помилок.

17. Потреба подолання поразки, невдачі – відрізняється від потреби в досягненнях акцентом на самостійності в діях.

18. Потреба уникання небезпеки – надмірна обережність, відсутність ініціативи, уникання боротьби.

19. Потреба порядку– тенденція до упорядкування, акуратності, точності, краси.

20. Потреба судження (розуміння) – прагнення ставити загальні питання або відповідати на них, пристрасть до абстрактних формулювань, узагальнень, захопленість одвічними запитаннями про сенс життя, добро і зло тощо.

А. Маслоу в 1954 р. запропонував свою ієрархічну модель класифікації мотивів. Головні особливості його класифікації:

а) розмежував не окремі мотиви, а групи мотивів;

б) ці групи упорядкував у ціннісну ієрархію, відповідно їхній ролі в розвитку особистості.

0Рис. 2. Піраміда потреб А. Маслоу

Потреби вищих рівнів при цьому трактувалися не як менш природжені (подібні до інстинктів), ніж нижчі потреби. Поки потреба не задоволена, вона активізує діяльність і впливає на неї. При цьому діяльність не стільки спонукається зсередини, скільки залучається ззовні можливістю задоволення. Висхідної ієрархії мотивів відповідає послідовність їх появи в онтогенезі.

Основою класифікації А.Маслоу є принцип відносного пріоритету актуалізації мотивів: перш, ніж актуалізуються і почнуть визначати поведінку потреби більш високих рівнів, повинні бути задоволені потреби нижчого рівня.

А. Маслоу описав основні розходження між нижчими і вищими потребами:

1. Вищі потреби генетично пізніші.

2. Чим вище рівень потреби, тим менше вона важлива для виживання, тим далі може бути відсунуте її задоволення й тим легше від неї тимчасово звільнитися.

3. Життя на більш високому рівні потреб означає більш високу біологічну ефективність, велику її тривалість, гарний сон, апетит, менше хвороб тощо.

4. Вищі потреби суб'єктивно сприймаються як менш насущні.

5. Задоволення вищих потреб частіше має своїм результатом здійснення бажань і розвиток особистості, частіше приносить щастя, радість і збагачує внутрішній світ.

При створенні своєї класифікації потреб П.В.Сімонов виходить з того, що перерахування і класифікація всіх потреб людини – справа даремна, оскільки вихідні (первинні) потреби трансформуються в нескінченну безліч похідних. Тому необхідно обмежитися тільки тими потребами, які не можна вивести одну з одної і замінити одну однією в тому розумінні, що будь-який ступінь задоволеності однієї групи потреб не означає автоматичного задоволення іншої. Пояснення подібної незамінності можна знайти в уявленні В.І.Вернадського про освоєння живим навколишнього світу, що містить у собі:

1) фізичне заселення шляхом росту і розмноження (місце в геосфері);

2) необхідність займати певне місце серед інших живих істот (місце в біосфері, а для людини – у соціосфері);

3) інтелектуальне освоєння світу шляхом привласнення вже наявних культурних цінностей і пізнання невідомого (місце в ноосфері).

Відповідно до цього виділяються біологічні, соціальні й ідеальні потреби.

Біологічні (вітальні) покликані забезпечити індивідуальне і видове існування людини. Вони породжують безліч матеріальних квазіпотреб у їжі, житлі тощо.

Соціальні (йдеться про соціальні потреби у вузькому розумінні) – це потреби в приналежності до групи, у тім, щоб займати в ній певне місце, користатися прихильністю й увагою навколишніх, бути об'єктом поваги і любові.

Ідеальні – це потреби пізнання в широкому розумінні: світу в цілому і його частин, свого місця в цьому світі, сенсу свого існування.

С.Б.Каверін зробив спробу класифікувати потреби на основі принципу діяльності (табл. 3).

Основні положення, на які спирається дана класифікація:

1. Якщо потреби можуть бути реалізовані тільки в діяльності, то кожному

виду діяльності (праця, спілкування, пізнання, рекреація) повинна відповідати своя група потреб.

2. Потреби розташовуються залежно від ступеню соціалізації: чим вище, тим більше потреба віддалена від свого біологічного прототипу. Кожна з розташованих нижче підкоряється "керівному" впливу більш високої, причому це керування диктує конкретні форми функціонування і якісну своєрідність підлеглої потреби. У випадку недостатньої сформованості будь-якої з вищих потреб, керівне положення в поведінці здобуває відповідна нижча. У свою чергу, гіпертрофований розвиток однієї з нижчих потреб може стати перешкодою для розвитку вищих. Виникає ситуація, при якій деякі потреби вищих рівнів можуть бути просто невідомі для особистості.

Таблиця 3