Специфіка людської мотивації

Розглядаючи проблему специфіки людської мотивації, можна виділити такі основні положення:

1. Людська мотивація соціальна за своїм характером, навіть якщо йдеться про біологічні потреби, оскільки предмети потреб є продуктом суспільного виробництва, відповідають потребам суспільства. З цього випливають такі особливості: розмаїтість, мінливість, історичність, розвиток у результаті формуючих впливів – виховання.

2. Людська мотивація опосередкована інтелектом, мовою, свідомістю, що виявляється в участі вольових процесів. З цим пов'язані: надситуативність, стійкість, функціональна автономність від станів організму.

3. Людська мотивація відрізняється внутрішньою організацією і динамікою: мотиви мають ієрархічну співпідпорядкованість, будь-яка діяльність полімотивована, мотиви взаємозамінні.

Біологічна й соціальна мотивація відрізняються також механізмом утворення. Онтологічний розвиток біологічної мотивації відбувається завдяки набуванню індиферентними впливами здатності викликати реакцію – механізм замикання умовних зв'язків. Відбувається переключення емоційного переживання і фіксація його на новому змісті. Це переключення лежить в основі мотиваційного обумовлювання, яке є основним механізмом розвитку біологічної мотивації.

Процеси обумовлювання в людини формуються в результаті засвоєння мови, знань, ідеології й здійснюються за допомогою мотиваційного опосередковування.

Мотиваційне опосередкування – переключення емоцій, що виникли в зв'язку з актуалізацією деякої потреби, на новий предмет, який так чи інакше визначає можливість її задоволення.

Процеси обумовлювання здійснюються на рівні конкретного сприймання реальної ситуації. Мотиваційне опосередковування припускає можливість переносу емоцій на рівні уявлення дійсності, без реального сприймання ситуації. Обумовлювання й опосередкування, незважаючи на спільність механізму –переключення емоційного відношення – здійснюються на різних рівнях відображення: фактичного сприймання та уявлення.