Моральність особистості учителя

Підвищення моральної свідомості вчителів до рівня соціально випробуваних моральних вимог є однією з найголовніших завдань виховного процесу вищої школи, бо коли світогляд і система цінностей студента формуються стихійно, на рівні буденної вузько прагматичної моралі, то за даних умов його поведінка буде грунтуватись на основі прагматичного мислення, основний постулат якого випливає з прислів’я: хочеш жити – вмій крутитись. За даними опитування було встановлено, що 84 % опитаних студентів вважають цілком нормальним ― етичний принцип: «Хочеш жити — вмiй крутитись», 9 % — не зовсiм згоднi з ним, i 7 % такого принципу не визнають.

Моральність особистості характеризує наявність різноманітних моральних якостей, які відображають елементи (критерії) її морального зростання до належного рівня. Моральна культура є комплекс особистісних якостей вчителя, що відображають систему його відносин до самого себе, найближчого соціального оточення та макросередовища, включаючи суто етичні, соціально-культурні, соціально-економічні, соціально-правові, соціально-політичні та екологічні аспекти, бо всі вони, в тій чи іншій мірі, мають етичний сенс. Основним критерієм моральної культури вчителя є його

реальні вчинки. Це відстоювання загальнодержавних та національних інтересів, піклування про примноження суспільного блага, відстоювання справедливих відносин між суб'єктами діяльності, чуйність і такт по відношенню до інших, які, насамперед, утворюються на підґрунті доброзичливих почуттів, моральної свідомості і гуманістичного мислення.

Моральна культура студента концентрує в собі моральні переконання, що згодом перетворюються в життєві цілі і завдання, вольові якості, високу соціальну значущість мотивації поведінки, діяльності та творчості, яка торкається різних сфер соціалізації і різних об'єктів моральних відносин.

Система соціальних зв'язків між студентом і суспільством ґрунтується на засадах злагоди, людяності, добра і гуманізму, причому "кожне часткове моральне відношення — відношення обов'язку, гуманності, справедливості,

піклування про громадську власність, чемне відношення до праці тощо — це форми прояву основного морального відношення і за своєю сутністю є відносинами духовними.

Для дослідження проблеми формування моральної культури вчителя в сучасних умовах і удосконалення практики виховної роботи важливо визначити конкретні моральні якості, які мають бути притаманні морально

вихованій людині. Поряд з цим, важливо з'ясувати, яке місце мають посідати моральні якості у загальній структурі особистісних властивостей вчителя.

В. А. Блюмкін особисті якості людини розподіляє на 4 типи:

1) світоглядні, ідейно-політичні, загально аксіологічні (ціннісні); 2) моральні; 3) ділові; 4) прагматичні.

Суто моральні якості розподіляються на 4 підтипи:

1) колективістські якості: колективізм, почуття солідарності товариськості, почуття обов'язку, відповідальність, альтруїзм, самовідданість, героїзм;

2) гуманістичні якості: гуманність, людяність, людинолюбство, доброзичливість, доброта, благочестя, увага до людей, душевність, чуткість, милосердя, делікатність, тактовність, довіра тощо;

3) якості, що пов'язані з відношенням особистості до розподілу цінностей:

справедливість, безпристрасність, безкорисність, вдячність, почуття змагання, лагідність, упокорення, незаздрісність;

4) якості, що зумовлюють особливості моральної регуляції поведінки: почуття гідності, сорому, самолюбство, ввічливість, чесність, сумлінність, порядність, вірність, надійність, принциповість, відвертість, прямота, правдивість, доброчинність, моральна стійкість, ригоризм, моральний максималізм, безкомпромісність тощо.

Виділяючи модулі рівнів моральної зрілості особистості, за основу беруться особливості морального регулювання поведінки від просто наслідування звичаям і традиціям, підкорення впливу громадської думки до морального саморегулювання. Виходячи з особливостей морального саморегулювання, виділяються три рівні (модулі) етичної досконалості особистості.

Перший модуль характеризується як рівень елементарної моральності, морального навіювання і наслідування. Він утворюється під впливом засвоєння простих моральних норм, набуття культури поведінки і етикету, розвиток слухняності, дисципліни, доброзичливості і поваги до людей.

Другий модуль характеризується як рівень орієнтації особистості на

зовнішні регулятори поведінки, самолюбства і змагальності. Цей рівень утворюється завдяки впливу громадської думки, який призводить в дію механізми сорому і гідності. Зазначені механізми пов'язані з моральною самооцінкою особистості, усвідомленням своєї самоцінності і могутності, з прагненням до лідерства.

Основними структурними компонентами моральної культури студентів, які найбільш за все потребують дослідження, є:

а) рівень розвитку морально-естетичних потреб і почуттів, які включають відчуття прекрасного в природі, мистецтві і в людських стосунках, естетичнтй смак, любов до прекрасного, почуття совісті та педагогічного обов’язку, любові до Батьківщини та своєї професії;

б) морально-дійова позиція студента, по відношенню до об'єктів соціальної практики, існуючої системи моральних відносин і до самого себе, яка має відповідати вимогам його соціалізації. Морально-дійова позиція студента включає наявність морально-вольових якостей і дійових вчинків у

відповідності до існуючих моральних принципів та норм, самодисципліну, здатність до моральної саморегуляції поведінки, творчо-естетичну спрямованість діяльності, наявність готовності захищати національні інтереси України;

в) рівень розвитку вмінь та навиків, що містять в собі досвід етичної поведінки, який включає моральні звички та навики дотримання вимог етикету, альтруїстичні вчинки, культури спілкування, навики морально-виховної діяльності, працелюбство та досвід колективної діяльності;

г) морально-естетичні переконання, що зосереджують в собі почуття справедливості, усвідомлення морального та естетичного ідеалів як провідних орієнтирів життєдіяльності, морально-ціннісні орієнтації, почуття колективізму та патріотизму.

Моральна культура вчителя утворюється на підґрунті наслідування соціальних і моральних норм, що містять в собі найбільш прогресивний соціально-культурний досвід попередніх поколінь і систему загальнолюдських соціальних цінностей. Основними критеріями моральної

культури вчителя є його реальні вчинки, що спрямовані на досягнення злагоди з макро- та макросередовищем, відстоювання в своїй діяльності загальнодержавних і національних інтересів. Формування моральної культури вчителя є цілісний процес повноцінного розвитку і професійної підготовки спеціаліста у відповідності до моральних вимог становлення гуманного, демократичного суспільства. Виховання художньо-естетичної, екологічної, правової, політичної, економічної і фізичної культури вчителя є найважливішими складовими передумовами формування його моральної культури.

Елементи етичної поведінки вчителя можуть бути свідомо виваженими і спонтанними, етична поведінка може характеризуватись за зовнішніми проявами і за внутрішньою мотивацією, яка є провідною у визначенні морального сенсу вчинку. Постійне пригнічення студента суспільно зумовленими імперативами соціального впливу містить в собі елемент примусової неетичності, воно має негативний вплив на розвиток його внутрішньої морально-психологічної структури, яка зумовлює саморегуляцію його життєдіяльності та поведінки.

Формування моральної культури вчителя знаходиться в тісному зв’язку з процесами набуття різноманітних морально-естетичних, інтелектуальних і фізичних якостей, що зумовлюють його різнобічну науково-пізнавальну, репродуктивну, професійну і творчу діяльність. Моральна саморегуляція поведінки студента як провідний елемент його моральної культури має триступеневу структуру. З якої, перший рівень характеризує елементарні якості, другий — утворюється під впливом зовнішніх регуляторів поведінки і третій рівень пов'язаний з дією внутрішніх імперативів поведінки, таких як совість, почуття обов'язку, відповідальності,

колективізм, альтруїзм тощо.

Найбільш доцільне поєднання зовнішніх моральних санкцій до студента, з його внутрішніми морально-вольовими чинниками поведінки складають гармонійну основу його моральної культури.

Обмеження свободи вибору поведінки студента негативно впливає на розвиток його внутрішніх моральних чинників поведінки. Важливим елементом моральної саморегуляції поведінки майбутнього вчителя є його совість як осмислене переживання своїх вчинків, усвідомлення їхнього співвідношення до моральних норм, правил і традицій соціальної спільноти,

до якої він належить.

Моральної норми до внутрішньої морально-психологічої структури вчителя є провідним елементом свідомої моральної саморегуляції його поведінки. Важливою умовою переходу об'єктивних моральних цінностей і норм в суб'єктивну структуру моральної свідомості вчителя є його потреба в наукових знаннях і, особливо, гуманітарного характеру. У формуванні моральної культури вчителя велику роль відіграють його пiзнавальні потреби і гуманістична ціннісно-орієнтаційна спрямованість світогляду, яка сприяє інтеріоризації морально-духовних цiнностей.

Провiдну роль у формуваннi моральних вiдносин мiж учасниками навчально-виховного процесу відіграє особистiсть викладача. Готовнiсть педагога до квалiфiкованого вирiшення виховних завдань залежить від його спецiальної пiдготовки, яка має передбачати володiння теорiєю і методикою морального виховання.

Здатнiсть майбутнього педагога виконувати свою виховну функцiю знаходиться в прямiй залежностi вiд його загального морального розвитку. Проблема морального розвитку майбутнього фахiвця полягає в недостатньому його залученнi до системи духовного виробництва, яка вiдкриває доступ до духовних надбань суспiльства, що сприяє утворенню нових інтелектуальних і морально-духовних цінностей.