Поняття про конфлікт, стилі поведінки в конфліктній ситуації.

Цей психічний стан обумовлений суперечностями розв'язання про­блем, що виникають між людьми у зв'язку з вирішенням тих чи інших питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризу­ється гострими негативними емоційними переживаннями його учасни­ків. Конфлікт, що виявляється у свідомості окремо взятої людини - це внутрішньоособистісний конфлікт. Конфлікти існують у міжособистіс-них взаємодіях і на рівні групових відносин.

Конфлікт всередині особистості виникає тоді, коли стикаються рівні за силою і значенням, але протилежно спрямовані мотиви, по­треби, інтереси, потяги в однієї і тієї ж людини (наприклад, потрібність дотримати дане слово і неможливість зробити це через перешкоди, по­долати які людина не в змозі).

Конфлікт між особистостями зумовлюється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісни­ми цінностями або нормами, намагаючись їх реалізувати у спільній діяльності.

Конфлікт виникає за умови розподілу функціональних обов'язків між членами групи або під час обговорення шляхів досягнення спіль­ної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт має місце там, де гострі суперечності ви­являються у відносинах між окремими соціальними групами, кожна з яких керується власною метою, до того своїми практичними діями пе­решкоджають успіху діяльності одна одній. До такого конфлікту може призвести шпигунство, суперництво в боротьбі за зони впливу тощо.

Суперечності в людських взаєминах не завжди призводять до кон­флікту: чимала частина з них розв'язується шляхом домовленості, зна­ходження консенсусу.

У групах і колективах, які вже сформувалися і члени яких мають достатній досвід спільного співжиття, суперечності виникають не так часто, як у новостворених.

Це пов'язано з тим, що завдяки взаємному пізнанню і обопільній адаптації досягається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розвитку конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебувають на стадії становлення і розвитку, суперечності нерідко за­вершуються конфліктами, їх причиною можуть бути психофізіологічна і соціально-психологічна несумісність їх членів, важкий характер, за­вищена самооцінка тощо.

В особистих відносинах, що виникають із приязні і ґрунтуються на спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною кон­фліктів.

Коли ж з якихось причин тенденції несумісності починають виявля­тися у відносинах, то взаємини між людьми припиняються.

Особливої ваги набувають дослідження сумісності при комплекту­ванні груп для виконання складної, пов'язаної з ризиком, діяльності, що важливо для забезпечення її надійності і ефективності. Така робота здійснюється, коли добираються екіпажі для космічних польотів, гру­пи альпіністів для сходжень, виробничі групи для роботи, що вимагає від її виконавця високого рівня узгодженості дій і належних морально-вольових особистісних якостей

Існує 5 стилів поведінки в конфліктній ситуації, які запропонували У.Томас та Рольф Х.Кілмен у 1972 р., які можна зобразити у вигляді схеми Томаса-Кілмена.

Суперництво – одна сторона активно відстоює власні інтереси, наполягає на своєму.

Умови використання:

- відсутній час для тривалого обговорення причини конфлікту;

- причина конфлікту має бути дуже важливою;

- авторитетність особи, яка наполягає на своєму;

- компетентність;

- цей стиль поведінки можна застосувати при запровадженні новацій, що мають прогресивне значення, переборюючи рутинний опір.

Співробітництво – один з найефективніших виходів з конфлікту, бо при цьому усувається причина конфлікту взагалі. Цьому сприяє документальна фіксація погоджень, взаємних обов’язків. Співробітництво – поведінка партнерів спрямована на пошук такого розв’язання проблеми, який би задовольнив інтереси обох сторін.

Умови використання:

- відсутність смислових бар’єрів (обидві сторони однаково розуміють причину конфлікту);

- коли є час для обговорення причини конфлікту;

- коли є готовність з обох сторін вислухати іншу сторону;

- наявність достатніх фактів для повного обговорення конфлікту;

- відсутність значного розриву у статусах між учасниками конфлікту;

- обстановка повної довіри.

Ухилення – один з найгірших виходів із конфлікту, бо при цьому не розв’язується його причина.

Умови використання:

- коли одна з сторін емоційно не врівноважена;

- коли термінове розв’язання не можливе або небезпечне;

- коли необхідно набути знань для правильного розв’язання конфлікту;

- коли причина конфлікту тимчасова або занадто дріб’язкова.

Підкорення – коли людина відмовляється від власних інтересів заради інтересів іншої людини, підтримки з нею добрих взаємин:

Умови використання:

- коли причина конфлікту важливіша для іншого ніж для даної особистості;

- коли інша сторона має більше компетентності при розв’язанні конфлікту, у іншої сторони є більше засобів для правильного розв’язання конфлікту.

Компроміс – це тимчасовий вихід з конфлікту, при якому потреби кожної із сторін задовольняються лише частково.

Умови використання:

- коли задовольняє тимчасове розв’язання конфлікту;

- коли можна дещо змінити початкову мету;

- коли треба побудувати добрі стосунки з іншою людиною.

На думку дослідників використання в різноманітних конфліктних ситуаціях одного, навіть найкращого способу розв’язання веде до формування негнучкості спілкування і до вищої конфліктності. Кожний вихід можна використовувати у чітко визначених умовах.

Затверджую:

Голова П(Ц)К психолого-педагогічних дисциплін

Біла І.О.