АДАПТАЦІЯ ДО АЕРОБНИХ ТРЕНУВАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Підвищення витривалості внаслідок щоденних аеробних навантажень, наприклад біг підтюпцем або плавання, обумовлене численністю адаптаційних реакцій у відповідь на тренувальні стимули. Одні відбуваються безпосередньо у м'язах, інші включають зміни у системах енергозабезпечення, треті зачіпають діяльність серцево-судинної системи, поліпшуючи функцію кровообігу. Далі ми зупинимося на адаптаційних реакціях м'язової системи, зумовлених тренувальними навантаженнями, спрямованими на розвиток витривалості.

АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ

Повторювані скорочення м'язових волокон викликають зміни в їхній структурі та функції. Багато з них розглядалися у розділі 3, однак як наслідок силового тренування. Нас у даному випадку цікавить вплив тренувальних занять, спрямованих на розвиток витривалості, на тип м'язових волокон; кількість капілярів; вміст міоглобіну; функцію мітохондрій; окиснювальні ферменти.

Тип м'язових волокон. Аеробні види діяльності, наприклад, біг підтюпцем або їзда на велосипеді з невисокою інтенсивністю, в основному «обслуговують» ПС волокна. Під дією тренувальних стимулів ці волокна стають на 7-22 % більші, ніж відповідні ШС волокна [5]. Однак розміри волокон значно коливаються у різних спортсменів. У деяких можуть бути незвичайно великі ПС волокна, в інших — такі ж великі ШС волокна. Відмітимо, що розміри волокон у спортсменів, що займаються циклічними видами спорту, певне, мало пов'язані з рівнем аеробних можливостей. Розміри волокон можуть відігравати велику роль у видах спорту, що потребують прояву значної сили та потужності, таких, як спринтерський біг та важка атлетика, в котрих перевагу мають спортсмени з більшими ШС волокнами.

Результати більшості досліджень показують, що тренувальні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, не змінюють співвідношення ПС та ШС волокон. Це підтверджують і результати останніх досліджень, котрі разом з тим вказують на деякі зміни типів ШС волокон. ШСб волокна, безсумнівно, використовуються менше, ніж волокна типу «а», саме тому в них більш низькі аеробні здатності. Тривалі фізичні навантаження з часом можуть призвести до їх рекрутування, змушуючи функціонувати подібно до волокон типу «а». Як показують результати останніх досліджень, фізичні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, можуть призвести до того, що деякі ШСб волокна набудуть певних якостей волокон типу ШСа. Ні причина, ні наслідки такої зміни поки не з'ясовані. Можливо, перетворення ШС волокон типу «б» на тип «а» просто відображає більш інтенсивне використання ШС волокон при тривалих виснажливих тренувальних навантаженнях.

Кількість капілярів. Однією з найважливіших адаптаційних реакцій на навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, є збільшення кількості капілярів навколо кожного м'язового волокна. Як видно з рис. 6.1, у м'язах ніг людини, яка займається циклічними видами спорту, кількість капілярів на 5-10 % більше, ніж у малорухливого індивіда. Чим більше спортсмен тренується, тим більше збільшується (до 19 %) кількість капілярів. Збільшення кількості капілярів поліпшує газо- та теплообмін, прискорює виведення продуктів розпаду та обмін поживних речовин між кров'ю та працюючими м'язовими волокнами. Це забезпечує підготовку внутрішнього середовища до утворення енергії та виконання м'язових скорочень. Значне збільшення кількості капілярів спостерігається через кілька тижнів або місяців тренувальних занять. Як змінюється кількість капілярів при триваліших періодах активності невідомо, оскільки це питання практично не вивчалося.

Вміст міоглобіну. Кисень, що попадає у м'язове волокно, зв'язується з міоглобіном — сполученням, подібним з гемоглобіном. Це сполучення, котре містить залізо, забезпечує човникоподібні рухи молекул кисню з клітинної оболонки до мітохондрій. Міоглобін у великій кількості міститься у ПС волокнах, забезпечуючи їх червонувате забарвлення (міоглобін — фермент, що забарвлюється у червоний колір при зв'язуванні з киснем). ШС волокна мають високу гліколітичну здатність, тому вони потребують (і вони дійсно містять) незначну кількість міоглобіну, через що мають світле забарвлення. Слід відмітити, що обмежена кількість міоглобіну призводить до зниженого вмісту кисню, а це зменшує аеробну витривалість.

Міоглобін виділяє кисень у мітохондрії, коли його запаси під час виконання м'язових скорочень вичерпуються. Цей резерв кисню використовується при переході від стану спокою до виконання фізичного навантаження. Кисень надходить до мітохондрій у проміжний період між початком виконання фізичного навантаження та підвищеною доставкою кисню серцево-судинною системою.

Точний внесок міоглобіну у доставку кисню не вивчений. Однак тренувальні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, збільшують вміст гемоглобіну у м'язах на 75-80 %. Цю адаптаційну реакцію можна було б вважати сприятливою, якби вона підвищувала здатність м'язів здійснювати окиснювальний метаболізм.

Функції мітохондрій. Як відмічалося у розділі 4, аеробне утворення енергії здійснюється у мітохондріях. Тому недивно, що тренування, спрямоване на розвиток витривалості, спричиняє зміни функції мітохондрій, підвищуючи здатність м'язових волокон утворювати АТФ. Здатність використовувати кисень та утворювати АТФ шляхом окиснення залежить від кількості, розміру та продуктивності мітохондрій м'язів. Тренування, спрямованена розвиток витривалості, позитивно впливає на усі перемінні.