Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією

Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Завдання класовода — навчити школярів:

— розрізняти пряме і переносне значення слів;

— уживати слова з переносним значенням у мовленні.

Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значен­ням слів належне місце у загальній системі вправ з грама­тики.

З терміном «пряме і переносне значення слова» учні познайомляться в 3 класі, У 1—2 класах вони спостеріга­ють за вживанням у текстах слів з переносним значенням.

Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовува­ти той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови і пов'язаний із вивченням частин мови (іменника, прикметника, дієслова), а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посібниках.

Ознайомлення школярів із прямим і переносним зна­ченням слова починається із спостереження над спеціаль­но дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчи­тель.

Зручними у роботі є ті тексти, до складу лексичного ма­теріалу яких входять прикметники, бо саме вони нерідко вжи­ваються в переносному значенні, виконуючи роль епітетів. Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні з іменниками, вчитель звертає увагу дітей на переносне зна­чення прикметника, показує на конкретному прикладі вжи­вання цього прикметника і в прямому значенні зіставляє пряме і переносне значення. Таке зіставлення дає можли­вість практично показати учням засоби виразності прикмет­ників. Так, пояснюючи переносне значення прикметника шовковий, вчитель пропонує для спостереження за значен­ням цього прикметника такі речення: Вітер колише трави шовкові(П. Тичина) та У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички (Н. Забіла). Учні виписують словосполучення, до складу яких входить прикметник шовковий. Зіставляючи значення цього прик­метника в обох словосполученнях (шовкові трави і шовкова спідничка), учні доходять висновку, що в першому випадку прикметник ужитий не в своєму звичайному значенні, а в переносному. Щоб школярі переконалися в тому, наскіль­ки виразнішим стає мовлення від використання того чи ін­шого слова, вжитого в переносному значенні, вчитель вда­ється до порівняння двох речень із нейтральними в одному і образними в другому синонімами: У моєї мами працьови­ті руки і У моєї мами золоті руки.

Поряд із вправами, які виконуються під керівництвом учителя, слід пропонувати дітям також завдання на само­стійне відшукування у реченнях чи текстах слів — різних частин мови із переносним значенням. Наприклад: спишіть речення, підкресліть слова, вжиті в переносному значенні: Кожна гілка на світанку дзвонить срібною росою (В. Скомаровський).

З метою формування навичок самостійного вживання дітьми слів із переносним значенням слід пропонувати впра­ви на заміну прямого значення слів синонімічними слова­ми або виразами, що мають переносне значення (замініть виділене слово словосполученням із дужок: Настала вес­на (прийшла, стала на порозі, прилетіла на зелених крилах), а також вправи на самостійне складання речень із словами у переносному значенні (складіть і запишіть речен­ня із словом сміятися, щоб воно було вжите у прямому і переносному значенні). Такі вправи не тільки збагачують словниковий запас дітей, а й виховують у них уважне ставлення до слова, розвивають мовне чуття.

Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначністю слів.

Робота над вивченням багатозначності слів передбачає: а) усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; б) точність уживання багатозначних слів у мовленні.

Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатознач­ні слова, вчитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами. Діти з'ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова.

Іншим варіантом такої роботи може бути вивішена таб­лиця, на якій зображені журавель — птах і журавель — пристрій для набирання води з колодязя, груша — плід і груша — спортивний інвентар, спечений хліб і лан пше­ниці чи жита. Учні розглядають перші дві пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі подібності пред­метів. Учитель запитує, чи можна до наступної пари малюн­ків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб (між цими словами існує внутрішній зв'язок: із жита і пшениці печуть хліб). Отже, в основі ба­гатозначності лежить якийсь зовнішній або внутрішній зв'язок предметів.

Наступна робота над багатозначністю слів передбачає самостійне з'ясування учнями значення слів, ужитих в ок­ремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учитель пропонує пояснити значення слова іде в таких реченнях: Людина іде (пересувається). Літак іде на посадку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє) і под.

З метою розширення словника дітей вчитель передба­чає і вправи творчого характеру, як-от: скласти речення, у яких слово носик було б ужите в різних значеннях; опи­сати предмети, назвою яких є багатозначне слово (земля, клас, голова та ін.).

Усвідомлення природи багатозначних слів готує уч­нів до засвоєння явища омонімії. Із словами-омонімами уч­ні практично знайомляться ще в період навчання грамоти (ключ, лист та ін.). У наступних класах учні продовжують спостерігати за новими для них словами-омонімами (без термінів). Робота над вивченням омонімів має на меті:

— усвідомлення учнями того, що окремі слова, які од­наково звучать, мають різне значення;

— точне вживання однозвучних слів у мовленні.
Ознайомлення учнів із словами, які однаково звучать, але мають різне значення, починається в період навчання грамоти. Вчитель може використати малюнки букваря, на яких зображені, наприклад, коса (дівоча і знаряддя праці), котики (на вербі і кошенята) чи лист (дерева і поштовий). Називаючи зображені предмети одним і тим же словом, ді­ти переконуються в тому, що різні предмети можуть мати однакову назву.

У 2—4 класах учні не раз мають змогу зустрітися з омо­німами. Щоб розширити уявлення школярів про явище омонімії, вчитель може запропонувати їм скласти словоспо­лучення чи речення за малюнками із зображенням різних предметів, назви яких однозвучні (ключ - предмет, яким відмикають двері, джерело, музичний і под.), скласти сло­восполучення і речення із певними словами, показавши при цьому, що значення слів різне (нота, пара, літній і под.), а також розповісти, які б малюнки намалювали діти до слів лисичка, коса, кран. Під час вивчення кореня слів учитель звертає увагу на корені-омоніми, коли пропонує для аналізу за будовою слова типу вода і водити, гора і горе тощо. Подібні вправи готують учнів до вивчення омонімії в середніх класах.








Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 1744;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.